Питання

Причина і наслідок.

Категорія “причина і наслідок” проявляється через причинність –

генетичний звязок між одним станом видів і форм матерії в процесах її

руху і розвитку. Слід зазначити, що категорія “причина і наслідок”

більше відноситься до діалектики, яка розглядає явища в процесі їх

розвитку. Виникнення будь-яких обєктів і систем і зміни їх властивостей в часімають свої підстави в попередніх станах матерії; ці підстави називаютьпричинами, а викликані ними зміни – наслідками. Сущність причинності – породження причиною наслідоку; наслідок,визначаючись причиною, здійснює зворотній вплив на неї. Причинністьобєктивна і всезагальна. Діалектичний матеріалізм заперечує ідеалістичне трактування причинностіяк субєктивної, “впорядковуючої” категорії пізнання або як прояв“обєктивного духу”, “ідеї”. Наоснові причинності організуєтьсяматеріально-практична діяльність людини, виробляються наукові прогнози.

Детермінізм - це філософське вчення про об'єктивну закономірною взаємозв'язку і взаємозумовленості явищ матеріального і духовного світу. Центральним ядром детермінізму є положення про існування причинності, тобто такого зв'язку явищ, в якій одне явище при певних умовах з необхідністю породжує, виробляє інше явище.
Сучасний детермінізм передбачає наявність різноманітних об'єктивно існуючих форм взаємозв'язку явищ, багато з яких виражаються у вигляді співвідношень, що не мають безпосередньо причинногохарактеру, тобто прямо не містять в собі моментів породження, виробництва одного іншим. Сюди входять просторові і часові кореляції, функціональні залежності, відносини симетрії і т.п. Особливо важливим у сучасній науці виявляється імовірнісні співвідношення, формулювати мовою статистичних розподілів і статистичних законів. Проте всі форми реальних взаємозв'язків явищ в кінцевому рахунку складаються на основі загально діючої причинності, поза якою не існує жодного явища дійсності, в т.ч. і такі події, в сукупності яких виявляються статистичні закони.Індетермінізм - це філософське вчення і методологічне пізнання, яке заперечує пізнавальну цінність причинного пояснення в науці. В історії філософії, починаючи з ін грецької філософії аж до теперішнього часу індетермінізм, і детермінізм виступають як протистоять концепції з проблем обумовленості волі людини, його вибору, проблеми відповідальності людини за скоєні ним вчинки. Індетермінізм трактує волю як автономну силу, стверджує, що принципи причинності не застосовувалися до пояснення людського вибору та поведінки звинувачує прихильників детермінізму в фотолізме. Марксизм виходить з того, що детермінізм не тільки не передбачає фотолізу, а навпаки, саме дає грунт доразумного дії.
У сучасній буржуазній філософії набули поширення різні форми індетермінізму. Так Баденська школа неохамтіанства обмежувала принцип детермінізму тільки областю наук про природу і заперечувала його застосування до «наук про дух». Неопозитивізм, прагматизм і персоналізм намагаються обмежити детермінізм тільки логічної сферою