Нарощування розмірності дешифратора

 

Малорозрядність стандартних дешифраторів порушує питання про нарощу­вання їхньої розрядності. З малорозрядних дешифраторів можна побудувати схему, еквівалентну дешифратору більшої розрядності. Для цього вхідне сло­во поділяється на полючи. Розрядність полючи молодших розрядів відповідає числу входів наявних дешифраторів. Поле старших розрядів, що залишилося, служить для одержання сигналів дозволу роботи одного з дешифраторів, що декодирують поле молодших розрядів. Як приклад на рис.1.3 приведена схема дешифрації п’ятирозрядного двійкового коду за допомогою дешифраторів

“3®8” і ^“ 2 [Ћ­1] ®4”.

X2X1X3

1 DC 0 2 2®4 1 2 EN 5 3

1 DC 0 2 3® 8 1 4 2   EN 4 7

1 DC 0 2 3® 8 1 4 2     EN 2 7

1 DC 0 2 3®8 1 4 2     EN 1 7

 

 

F0

 

F1

F2

F3

 

F7

 

F8

F9

F10

F11

 

 

F15

 

 

F24

 

F25

F26

F27

 

 

F3

 

 

Рис .1.3.

 

Для одержання потрібних 32 виходів складається стовпець із чотирьох деши­фраторів "3®8", Дешифратор "2®4" приймає два старших розряди вхідного ко­ду. Збуджений одиничний вихід цього дешифратора відмикає один з дешиф­раторів стовпця по його входу дозволу. Обраний дешифратор стовпця роз­шифровує три молодших розряди вхідного слова. Кожному вхідному слову відповідає порушення тільки одного виходу. Наприклад, при дешифрації слова Х4Х3Х2X1X0 ⁼ 11001₂ ⁼ 25₁₀ на вході дешифратора першого ярусу мається код 11,що збуджує його вихід номер три (показане хрестиком), що дозволяє роботу DC4. На вході DC4 діє код 001, тому одиниця з'явиться на його першому виході, тобто на 25-м виході схеми в цілому, що і потрібно. Загальний дозвіл заборони роботи схеми здійснюється по входу EN деши­фратора першого ярусу. Дешифратори спільно з ЧИ схемами можна викорис­товувати для відтворення довільних логічних функцій. Дійсно, на виходах дешифратора виробляються всі кон’юнктивні терми (конституенти одини­ці), що тільки можна скласти з даного числа аргументів. Логічна функція в СНДФ є диз'юнкція деякого числа таких термов (1.2). Збираючи потрібні терми, за схемою ЧИ, можна одержати будь-як функцію даного числа аргументів. На рис.1.4 як приклад показана схема вироблення двох функцій:

_ _

F1 =X3 X2ÚX3 X1

_ _ _ _ (1.2)

F2 =X3 X2 X1ÚX2 X1

 

Таке рішення може бути доцільним при необхідності вироблення декількох функцій тих самих аргументів. У цьому випадку для вироблення додаткової. функції додається тільки один діз’юнктор. Помітимо, що для перевірки пра­вильності схеми рис.1.4 зручно перевести функції f1 і F2 у СДНФ.

 

 

_ _ _

X3·X2·X1

_ _ _ _

X1 X3·X2·X1 F1

_ _ _

X3·X2·X1

_ _

X2 X3·X2·X1

_ _ _

X3·X2·X1

_

X3 X3·X2·X1 F2

_

X3·X2·X1

 

X3·X2·X1

 

Рис.1.4.