Вимоги Національного банку України

Перед початком аудиторської перевірки важливо чітко визначити перелік питань, що підлягають перевірці. Цей перелік установлюється угодою сторін і може включати як повну переві­рку всіх сторін діяльності банку, так і окремих його підрозділів. Звертається особлива увага на правильність формування статут­них фондів комерційних банків. Виконання вимог Національного банку України щодо правильності формування статутних фондів, які визначені у Положенні про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб, акціонерів (учасників) комерційних бан­ків, яке затверджено Постановою Національного банку України від 21 лютого 1996 р. зі змінами і доповненнями, перевіряється особливо ретельно.

Бажано об'єднати зусилля внутрішнього і зовнішнього аудиту, з тим щоб забезпечити правильну оцінку стану роботи банків. Аудит банківської діяльності має кілька особливостей. Річ у тім, що у процесі аудиторських перевірок банків та інших фінансово-кредитних установ розглядаються різні сторони економічної дія­льності як самої кредитної системи, так і господарства, що обслу­говується. Це накладає на аудиторів особливу відповідальність за кваліфікованість обстежень, об'єктивність і достовірність виснов­ків, оскільки результати аудиту служать основою для підтвер­дження річного звіту, публікації балансу і загальної оцінки під­сумків роботи кредитної установи.

Аудит банку — це визначення фінансового стану банку на ос нові перевірки правильності складання та підтвердження досто­вірності балансу, обліку прибутків і збитків, аналіз стану обліку відповідності обліку та дій банку вимогам чинного законодавст­ва, перевірка дотримання рівності прав акціонерів (учасників) під час розподілу дивідендів, голосування, надання прав на придбан­ня нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інфор­мації керівництву та акціонерам банку. Це визначення висвітлено в Положенні про організацію внутрішнього аудиту в комерцій­них банках України затвердженого Постановою Правління НБУ № 114 від 20.03.1998 р. Якість і правильність розрахунку показ­ників платоспроможності позичальників досліджується особливо уважно. Також перевіряються правильність розрахунку коефіці­єнта загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можливо по­гасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів та інші показники фінансового стану.