Політична діяльність — характеристика не тільки внутрішнього механізму — мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але всього динамічного аспекту політики. Її найважливішими рисами є:
- зосередження зусиль на загальних проблемах, потребах існування соціальної спільноти, за словами російського правознавця і філософа І. А. Ільїна, «політична діяльність є саме солідарна діяльність в ім'я загальної мети»[4];
- розгляд держави, політичних інститутів як основних інструментів вирішення цих проблем;
- використання політичної влади як головного засобу досягнення поставлених цілей.
Політична діяльність неоднорідна, тут можна виділити кілька чітких станів.
Політичне відчуження. Виражається у зосередженні зусиль людини на вирішенні проблем особистого життя при їхньому відриві і протиставленні життя суспільного, політичного.
Політична пасивність — це такий вид політичної діяльності, у рамках якої суб'єкт не реалізує свої власні інтереси, не діє як самостійна політична сила, а знаходиться під політичним впливом іншої соціальної групи. Формою політичної пасивності є конформізм.
Політична активність. Її критерієм служить прагнення і можливість, впливаючи чи безпосередньо використовуючи політичну владу, реалізувати свої інтереси. Формою політично активної діяльності є, наприклад, політичний рух, тобто така цілеспрямована і довгострокова соціальна дія визначеної соціальної групи, що своєю метою має перетворення політичного ладу чи свідомий його захист.
Характер політично активної діяльності значно змінюється залежно від специфіки проблем, що її викликали і стимулюють, часу виникнення, завдань, на вирішення яких вона спрямована, складу учасників. У сучасних умовах відзначають наступні найбільш загальні тенденції її зміни:
- зростання прагнення громадян діяти поза традиційними формами політичної активності й участі, перевага чітко оформлених політичних партій над політичними рухами, без чітко фіксованої організаційної структури;
- об'єднання все частіше здійснюється не навколо якої-небудь партії, а навколо проблеми, з приводу її вирішення;
- збільшення числа громадян, що цікавляться політикою, але одночасно падає чисельність партій;
- усе більше людей схильні до незалежної політизації, тобто свою участь у політиці вони не пов'язують з приналежністю до тієї чи іншої політичної сили, структури, прагнуть діяти незалежно[5] .
Безліч видів політичної діяльності зв'язані не з активною зміною, відновленням соціальних систем, а з забезпеченням досягнутого стану, нормального функціонування державного апарата, господарського механізму.
Політична активність може бути спрямована і на відтворення віджилого, реконструкцію минулих суспільних і політичних відносин і структур. З іншого боку, позитивне відношення до змін може бути не тільки активним, але і пасивним, коли вони розглядаються як необхідні і бажані, але що відбуваються як би самі собою.