При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути. Політичний інститут - це сукупність ролей і статусів. призначених для задоволення політичної потреби. Він складається з двох елементів: структури (організації) і колективних уявлень, вірувань (чи загальної мети), що обслуговують організації. Найбільш важливим політичним інститутом є держава.
Питання, пов'язані з державою, вивчаються в рамках цілого ряду суспільних наук: політичної історії, філософії, економічної теорії. Політичний аспект вивчення держави припускає аналіз його політичних характеристик, цілей; завдань, функцій, форм політичного правління в сучасному світі.
У самому загальному світі сутність держави можна визначити як політичну спільність, певну структуру, що має, певну організацію політичної влади. управління соціальними процесами на певній території. Однак це управління має потребу в додаткових характеристиках.
Були часи, коли держава трактувалася широко і не відокремлювалася від суспільства, яке вона організовує і представляє. Потім з'явилися розходження: суспільство без держави і суспільство з державою. У суспільстві без держави політичні функції не монополізуються на постійній основі великою групою людей. У суспільстві з державою передбачається наявність центральної політичної влади, що спирається на адміністративний апарат і будує свою діяльність на основі юридичних норм.
Однак найбільш чіткого розмежування держави, суспільства й індивідів здійснили такі вчені Нового часу, як Гоббс, Руссо й ін. У поєднанні «індивід-товариство-держава» вони виділяли кожне поняття і довели, що, існуючи у вільному, напівдикому стані, індивіди спочатку утворили суспільство (у результаті економічної й іншої взаємодії), а потім - державу (для захисту своєї безпеки і природних прав і свобод). У вузькому, власному значенні, термін «держава» являє собою організацію, що володіє верховною владою на певній території.
Сучасна територія держави є юридичної, тому що основи держави вона бачить у правах народів і пов'язує владу з правами людини; розглядає державу як правову форму організації і функціонування політичної влади, з погляду міжнародного права.
Далі йде створення необхідних умов для надання людям якісної освіти, що відповідає сучасним потребам науки і виробництва, а також для задоволення культурних запитів членів суспільства, формування в них високої духовності, цивілізованості.
Екологічна функція набуває усе більшого значення в зв'язку з різким загостренням екологічної ситуації не тільки в окремих країнах, але й у цілому на всій планеті.
Зовнішніми функціями держави є наступні:
Оборонна - захист кордонів, території держави, безпеки, суверенітету, незалежності від інших держав.
Дипломатична - встановлення і підтримка взаємовигідних, стійких економічних, політичних, культурних та інших зв'язків з іншими державами.
Усі функції держава здійснює через право. З цього погляду розрізняються три основні форми діяльності: 1. Правотворча - розробка і прийняття законів. 2. Правовиконавча - виконання норм права. 3. Правоохоронна - контроль і нагляд за виконанням законів і примус щодо тих, хто їх порушує.
Сучасним політичним системам властива структурна диференціація відносно високий ступінь розшарування між структурами за функціональною ознакою, тобто маються і законодавчі збори, і адміністративні і виконавчі органи, і судові інститути, і політичні партії, і групи інтересів, і органи інформації, причому кожна структура повинна виконувати якусь функцію. Однак для примітивних чи традиційних структур характерна відсутність такої диференціації: спеціалізовані структури там виконують і політичні функції; багато функцій виконуються тими самими органами.
Сильна структурна диференціація необхідна політичній системі, і в тому числі державі, щоб вчасно реагувати на нові вимоги, звернені до неї ззовні або зсередини, а також, щоб задовольняти нові потреби.
Розглядаючи структуру політичної системи, можна виділити її базовий інститут - державу.
Співвідношення понять «політична система» і « держава»
«Політична система суспільства - цілісна, упорядкована сукупність політичних інститутів, політичних ролей, відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підлеглих кодексу політичних, соціальних, юридичних, ідеологічних, культурних норм, історичним традиціям і установкам політичного режиму конкретного суспільства».
Політична система включає організацію політичної влади, відносини між суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів, що включають інституціоналізацию влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості в суспільстві, характер політичної участі, неінституціональних політичних відносин.
Виділившись із суспільства, держава стає його основною пануючою політичною організацією.
Державна влада - це головна об'єднуюча, організуюча і примусова сила суспільства.
Держава є та форма, в якій здійснюються як загальні, так і приватні інтереси й в якій усе цивільне суспільство даної епохи знаходить своє зосередження, тому всі загальні установки опосередковуються державою, одержують політичну форму.
У державно-організованому суспільстві для підтримки нормальної його життєдіяльності, вирішення завдань, що стоять перед державою, необхідне функціонування різних державних організацій.
Механізм держави являє собою систему державних організацій, за допомогою яких реалізується державна влада, забезпечується державне управління суспільством.
Усі державні організації тісно пов'язані між собою. Кожна з них виконує певні завдання, є «приводним ременем» загального механізму, в якому всі організації діють узгоджено, в єдиній системі.
Державний апарат - це частина механізму держави, що є сукупністю державних органів, наділених владними повноваженнями для реалізації державної влади.
У структуру механізму держави, крім державного апарату, входять державні установи і державні підприємства.
Державні установи - це такі державні організації, що здійснюють безпосередню, практичну діяльність по виконанню функцій держави в різних сферах: економічній, соціальній, культурній, охоронній, а також у сфері науки, освіти, охорони здоров'я.
Державні підприємства засновуються для здійснення господарчої діяльності з метою виробництва, або його забезпечення, виконання різних робіт і надання численних послуг для задоволення потреб суспільства, приватних осіб, отримання прибутку і т.п.