Холдинг – поняття, функціонування, досвід роботи

 

Холдинг є однією з гнучких організаційних структур розвиненої ринкової економіки. Холдингові системи мають ряд переваг перед звичайними акціонерними товариствами і функціонують практично в усіх галузях народного господарства.

Поява все більшої кількості різноманітних за характером діяльності юридичних осіб, що реалізують спільні стратегічні цілі того самого бізнесу, зумовлює потребу в організаційно-економічній координації, тому холдингова структура є однією з ефективних форм сучасного бізнесу (в умовах розширення кількості його учасників і збереження узгодженості дій різних юридичних осіб відповідно до загальної мети кожного учасника).

Сучасна економічна політика вимагає від суб’єктів господарювання оперативної активності, пов'язаної зі стратегією розвитку підприємства, фінансовою самостійністю, маркетинговою політикою, при умові єдиного загального управління. Така система може мати структуру холдингу.

Холдинг — це компанія, що створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою контролю за їх діяльністю. Класична структура холдингу, має вигляд головної (материнської), дочірніх і фірм-«онуків», де дочірні компанії є самостійними юридичними особами у вигляді товариств. У випадку банкрутства чи неплатоспроможності вони відповідають за своїми зобов’язаннями тільки майном своєї компанії. Дочірні компанії можуть бути власниками контрольних пакетів акцій підлеглих їм підрозділів – «онуків».

Відповідно до чинного законодавства, холдингова компанія — суб'єкт господарювання, що володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, суб'єктів господарювання.

Дочірнє підприємство — суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менше як 51 %, приймає Антимонопольний комітет.

Відносини дочірнього підприємства з материнською фірмою базуються на спеціальних положеннях Статуту, а також чинного законодавства. Дочірнє підприємство є самостійною фірмою, що має Статут, розрахунковий і поточний рахунки та інші атрибути юридичної особи.

Холдингові компанії створюються за таких обставин:

• коли їх засновують органи, уповноважені управляти державним майном, державні органи приватизації (самостійно або разом з іншими засновниками);

• при перетворенні великих підприємств із виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) підприємств;

• при об'єднанні пакетів акцій юридично самостійних підприємств;

• при заснуванні нових суб'єктів господарювання.

Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.

При формуванні холдингів принципове значення має питання про розмежування функцій між головною і дочірньою компаніями.

Холдингова компанія виконує такі функції:

• визначає стратегічний розвиток групи в цілому та її окремих підприємств (компаній);

• контролює фінансові результати роботи підлеглих дочірніх компаній і всієї групи в цілому, складає консолідований баланс групи компаній;

• централізує капітальні вкладення і спрямовує їх на найбільш перспективні і прибуткові напрями бізнесу;

• здійснює кадрову політику групи;

• здійснює координаційні і комунікаційні зв'язки між учасниками холдингу;

• провадить аудиторську діяльність.

Материнська компанія планує і здійснює стратегічне управління за допомогою розпоряджень, інструкцій, наказів і директив, а також беручи участь у наглядовій раді дочірніх компаній. Але деякі оперативні питання дочірні компанії вирішують самостійно.

У процесі діяльності холдингової компанії можливе збільшення її розмірів шляхом злиття і поглинань. Поглинанням називається придбання одним підприємством контрольного пакета акцій іншого. Компанія, що отримала контрольний пакет акцій, називається холдинговою. Компанія, що поглинається, стає її дочірнім підприємством.

Засновник холдингової компанії повинен одержати згоду Антимонопольного (АМКУ) та інших (Мінекономіки України) державних органів на створення холдингової компанії. Холдингову компанію створюють у формі акціонерного товариства (відкритого типу) шляхом об'єднання в статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.

Отримавши контрольний пакет акцій, покупець випускає привілейовані акції на суму вартості компанії, що поглинається, та передає їх власникам компанії. У період поглинання однією компанією іншої може здійснюватися декілька випусків привілейованих акцій.

Холдингові компанії представляють собою систему участі, за допомогою якої вони можуть підпорядковувати собі незалежні компанії, що володіють капіталами в багато разів переважаючих їх власний капітал. Але ззовні діяльність холдингу виглядає лише як керування пакетом акцій і збирання дивідендів та доходів від біржових операцій. Насправді ж холдинги, плануючи свою діяльність, захоплюють контрольний пакет акцій будь-якої компанії, дістають можливість призначати своїх людей у раду директорів та інші органи підконтрольної компанії [Чепурда]. В результаті холдинг об'єднує технологічно різні і не пов'язані між собою виробництва.

Оподатковування холдингового підприємства складається з податків материнської компанії та її дочірніх фірм. Для холдингових структур велике значення має оподатковування доходів, переведених від дочірніх фірм. До складу доходів материнського підприємства включаються доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду, доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству.

До основних переваг холдингових структур можна віднести:

• створення системи «повного циклу» технологічно різних підприємств від видобутку сировини до випуску продукції і її збуту;

• економія на торговельних, маркетингових та інших послугах;

• використання переваг диверсифікованості виробництва;

• єдина податкова і фінансово-кредитна політика;

• можливість варіювання інвестиційними ресурсами;

• послаблення фіскального тиску.

За структурою контрольного пакета розрізняють три види холдингових компаній:

1) портфельний холдинг (особа володіє контрольним пакетом інших підприємств);

2) інвестиційний холдинг (певна особа володіє і керує портфелем акцій інших підприємств);

3) портфельно-інвестиційний холдинг (являє собою змішаний тип).

За характером діяльності холдингові компанії поділяються:

• чисті холдинги-компанії, які мають справу з контрольно-управлінською діяльністю;

• змішані холдинги, на які, крім функцій контролю та управління, покладено також ведення підприємницької діяльності.

Створення холдингових компаній шляхом передачі їм частини акцій інших компаній в обмін на акції холдингу означає передачу повноважень спеціально виділеним для цього структурам з метою удосконалення механізму керування, прискорення процесів прийняття рішень і надання процесу виробництва нового, більш привабливого, вигляду на економічному ринку.

У сучасних умовах великі підприємства можуть створювати і так звані проміжні холдинги. Це окремі підрозділи в структурі підприємства, що виконують завдання, наприклад: патентний і ліцензійний холдинг, холдинг з надання певних видів послуг, холдинг, що займається інвестиційною діяльністю тощо. Подібні проміжні холдинги мають на меті зосередити зусилля, кошти, інтелектуальний потенціал на чітко визначених завданнях для максимально ефективного використання цих факторів в інтересах холдингу. Схему формування чистого холдингу подано на рис. ?????? .

Рис 4.1 . Схема формування чистого холдингу

 

Основною метою створення чистих холдингів є:

• швидке і дієве реагування на зміни кон'юнктури ринку;

• оперативне корегування капіталом;

• полегшення податкового тиску (перерозподіл надприбутку, переведення його в інвестиції, що не оподатковуються чи оподатковуються за зниженими ставками, в інші підприємства, які входять до складу холдингу);

• оперативне управління і самостійність на рівні підприємства;

• можливість одержання підтримки в складні періоди діяльності.

Змішаному холдингу притаманна участь банківських установ в управлінні довіреною їм власністю і використання страхових, інвестиційних компаній або інноваційних фондів. Особливістю такого холдингу є можливість швидкого маневрування фінансовими ресурсами. Інколи промислові підприємства, купуючи контрольні пакети акцій фінансових установ, набувають вигляду змішаних холдингів (рис. ????).

Змішаний холдинг: підприємство (материнське) і фінансова установа (дочірня) – мають такий вигляд:

Підприємства промислові, торговельні
	Придбання контрольних пакетів акцій
	Акції

Фінансові установи

 

 

Рис. ??????

 

Вищим органом управління холдингом є загальні збори акціонерів материнського холдингу. Сформовані ним адміністративні органи керують його діяльністю і дочірніми підприємствами. Адміністрацією холдингу визначається інвестиційна і технологічна політика товариства, при цьому дочірні фірми мають достатній рівень самостійності.

Управління холдингом поділяється на два сектори:

1. Управління галузями (під галуззю слід розуміти сукупність дочірніх фірм і філій даного профілю, у напрямі галузевого управління здійснюється координація виробничо-збутового циклу кожної категорії товарів і послуг).

2. Управління функціями (у напрямі функціональних служб проводиться координація окремих аспектів діяльності фірми — планування, фінансування, дослідження ринків збуту).

Щодо політики вирішення основних питань товариства, то холдингова компанія і дочірня фірма реалізують питання так, що безпосередній керівник не втручається у поточну діяльність дочірніх фірм, управління якими здійснюється співробітниками в межах поставлених завдань і своїх посадових обов'язків.

Головне підприємство керує діяльністю дочірніх фірм через своїх представників в органах управління. З метою реалізації загальної стратегії бажано, щоб генеральний директор представляв інтереси головного акціонера. Материнське підприємство також повинно бути представлене більшістю голосів у раді директорів.

Управління і контроль з боку материнського підприємства можуть здійснюватися і на рівні виконавчих структур (правління) на основі Статуту чи внутрішнього регламенту холдингової компанії. Це можливо при повному контролі над дочірньою фірмою з боку головного підприємства. Якщо участь у дочірньому акціонерному товариству перевищує 50%, відносини між ним і материнським товариством повинні офіційно визначатися в статутних документах. Для створення такої фірми необхідним є рішення загальних зборів акціонерів.

Важливим питанням холдингової структури є об'єднання дочірніх структур за галузевою, технологічною чи територіальною ознаками, де галузевий напрям може очолювати дочірня фірма — проміжний холдинг — чи виробнича компанія, яка є одночасно галузевим центром. Залежно від ступеня децентралізації управління керівниками галузі в межах усього господарського об'єднання можуть бути директори найбільших дочірніх фірм або спеціалісти центрального апарату. Отже, у підпорядкуванні керівника галузевого напряму можуть перебувати усі дочірні фірми даного профілю.

Генеральний директор чи голова ради директорів дочірньої фірми може перебувати в підпорядкуванні керівника галузевої і функціональної служб материнської фірми одночасно. Керівники функціональних служб дочірнього підприємства також можуть перебувати в подвійному підпорядкуванні — щодо галузі і щодо функціонального органу управління материнської компанії.

На практиці, однак, галузева служба в особі виконавчого директора дочірньої фірми має пріоритет. Права і компетенція різних рівнів управління потребують закріплення у відповідному документі, що називається внутрішнім регламентом холдингового підприємства.

Однією з основних проблем, яку повинні вирішити менеджери холдингової фірми, є визначення самостійності дочірніх підприємств, що залежить від комерційної діяльності холдингу. Дочірнє підприємство виконує визначену йому роль, що визначається у внутрішньому регламенті материнської компанії.

На економічному ринку співвідношення рівня централізації і децентралізації фірмових структур не є постійним; воно залежить від фази ділового циклу або галузевої приналежності підприємства.

Особливостями створення організаційної структури холдингів є прагнення служб та підрозділів володіти більшими ресурсами і фондами, що забезпечує розширення адміністративного впливу. Але при цьому компанія втрачає прагнення досягти єдиної мети. Загальна мета управління полягає в тому, щоб створити таку систему, яка найбільше б відповідала умовам діяльності конкретної фірми, де найважливішим елементом є внутрішньо-фірмове планування. Основним інструментом планування у рамках децентралізованої структури керування є планування прибутку. З плануванням прибутку тісно пов'язані плани капіталовкладень за рахунок централізованих і консолідованих ресурсів підприємств. При цьому функціонування холдингової компанії вимагає побудови централізованої (командної) системи управління.