| Біржовий ринок | Позабіржовий ринок |
| Продаж державних цінних паперів державою і перепродаж акцій престижних компаній | Розміщення серед дрібних інвесторів перших випусків емітентів |
| Офіційне котирування цінних паперів здійснюється уповноваженими державними органами | Ринкове котирування здійснюється банками і компаніями |
| Переважно брокерський | Переважно дилерський |
2. Фондова біржа являє собою організований і регулярно діючий ринок з купівлі-продажу цінних паперів.
Як господарський суб'єкт біржа виділяє приміщення для укладання угод з цінними паперами, надає розрахункові та інформаційні послуги, дає певні гарантії, накладає обмеження на торгівлю цінними паперами і одержує комісійні від угод.
Основною відмінністю фондової біржі від інших ринкових інститутів є некомерційний характер її діяльності. Основна мета цієї організації полягає у створенні найбільш сприятливих умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами. Доходи біржі обмежуються сумами, які необхідні для забезпечення її нормального функціонування та розвитку.
Членами фондової біржі є суб’єкти, які професійно займаються діяльністю з цінними паперами.
Правові засади створення та діяльності фондової біржи в Україні складають Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”, Закон України “Про господарські товариства”, інші законодавчі акти, Статут та Правили фондової біржі.
Згідно з із Законом України “Про цінні папери та фондову біржу”, фондова біржа –організація, що створюється без цілі отримання прибутку і займається виключно організацією та підписанням угод з купівлі-продажу цінних паперів. За організаційно-правовою формою фондова біржа є акціонерним товариством, яке зводить разом попит та пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.
В Україні з 1992 р. функціонує Українська фондова біржа, основними завданням якої є наступні:
1) надання юридичним особам можливості залучати кошти для інвестування шляхом реалізації цінних паперів;
2) організація і створення умов для здійснення біржових операцій з купівлі-продажу цінних паперів;
3) аналіз економічної кон’юнктури внутрішнього й зовнішнього ринків капіталу, визначення на підставі аналізу перспектив розвитку цих ринків;
4) забезпечення регулярної інформації про стан ринку цінних паперів;
5) розвиток співробітництва з фінансовими та кредитними установами по вирішенню проблем, пов’язаних з формуванням, стабільним функціонуванням і розвитком ринку цінних паперів.
Основні принципи діяльності та перспективні напрямки розвитку Української фондової біржі викладено в “Концепції функціонування і розвитку ринку капіталів в Україні”.
Згідно з Положенням “Про реєстрацію фондової біржи і торгово-інформаційних систем та регулювання їх діяльності”, фондова біржа отримує права юридичної особи з моменту її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Засновниками біржі можуть бути не менше як 20 торговців цінними паперами. Доля Статутного фонду, яка належить одному акціонеру, не може перевищувати 5%.
Головним органом Фондової біржі є Збори акціонерів, які затверджують Статут та Правила біржі. Останні належать до внутрішніх нормативних актів, що регламентують діяльність фондової біржі.
У Статуті біржі визначаються:
1) найменування та місцезнаходження фондової біржі;
2) найменування та місцезнаходження засновників;
3) розмір Статутного фонду;
4) умови і порядок прийняття та виключення з членів біржі;
5) права й обов’язки членів фондової біржі;
6) організаційна структура фондової біржі;
7) компетенція та порядок створення керуючих органів фондової біржі;
8) порядок та умови використання санкцій, встановлених фондовою біржею;
9) порядок припинення діяльності фондової біржі.
У Статуті можуть бути передбачені інші положення, що стосуються створення та діяльності фондової біржі.
Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує діяльність фондової біржі, яка безпосередньо стосується торгівлі цінними паперами.
Правила фондової біржі повинні передбачати:
1) порядок торгівлі на фондовій біржі;
2) види біржових угод;
3) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;
4) умови та порядок підписки на цінні папери, що котируються на біржі;
5) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікація;
6) систему інформаційного забезпечення;
7) види послуг, які надає біржа, та розмір плати за них;
8) правила розрахунків;
9) інші положення.
Державне регулювання діяльності фондової біржі здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Особливі умови припинення діяльності фондової біржі передбачені чинним законодавством. Діяльність фондової біржі припиняється у разі, коли кількість членів біржі стане менше 10. Якщо кількість членів біржі дорівнює 10, її діяльність припиняється, якщо нові члени не будуть прийняті протягом 6 місяців.
Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється у порядку, передбаченому Законом України “Про господарські товариства”.
3. На фондовій біржі обертаються цінні папери, що пройшли економічну експертизу і включені у біржовий список. Для цього здійснюється процедура лістингу– допуску цінних паперів до котирування на фондовій біржі на підставі їх економічної експертизи.
Основними вимогами фондової біржі до емітентів і цінних паперів є:
- сума активів емітента не повинна бути меншою за певний ліміт;
- наявність певного розміру Статутного фонду;
- вимоги щодо розміщення певної кількості цінних паперів серед широкого кола інвесторів;
- вимоги до розміру прибутку емітента;
- вимоги до ринкової вартості цінних паперів;
- вимоги до періодичності інформації про емітента і цінні папери, що емітуються тощо.
Всі цінні папери, що обертаються на фондовій біржі, проходять котирування.
Котирування – це визначення максимальної ціни, за якою покупці згодні придбати цінні папери, і мінімальної ціни, за якою продавці згодні продати їх у кожний даний момент часу.
Ціна, за якою здійснюється угода на фондовій біржі, називається курсом цінних паперів.
Порядок котирування регламентується спеціальним положенням фондової біржі, що передбачає подачу емітентом заяви на проведення офіційного котирування його цінних паперів. Цим емітент приймає на себе певні зобов’язання.
Фондова біржа публікує курси цінних паперів у офіційних виданнях фондової біржі.
Торгівля цінними паперами на фондовій біржі здійснюється аукціонним способом, при цьому розрізняють такі види аукціону:
1) простий аукціон – система укладання біржових угод, при якій продавець подає заяву на продаж цінних паперів, а покупці змагаються за право придбати їх;
2) подвійний аукціон – система укладання біржових угод, при якій продавці змагаються за право продати певну кількість цінних паперів, а покупці змагаються за право придбати їх.
Подвійний аукціон може відбуватися у двох формах:
- у формі безперервного ринку - таким чином укладаються біржові угоди за цінними паперами, що користуються постійним попитом. Заяви на придбання цінних паперів задовольняються одразу по їх поданні;
- у формі онкольного ринку – для цінних паперів, попит на які значно коливається період від періоду. У цьому разі заяви спочатку накопичуються, а потім задовольняються.
На фондовій біржі укладаються такі види угод:
- пакетні;
- арбітражні;
- опціонні;
- ф’ючерсні.
Арбітражна угода– це вид біржової угоди, що направлена на отримання доходу від різниці кірсів на цінні папери на різних фондових біржах. Фондовий арбітраж викликає попит на фондових біржах, де курс вищий, і пропозицію на біржах, де курс нижчий, таким чином здійснюється вирівнювання курсів цінних паперів на біржах.
Пакетна угода– це угода, метою якої є отримання пакету цінних паперів.
Опціонна угода– угода метою якої є хеджирування ризику (див. лекцію 7).
Ф’ючерсна угода- (див. лекцію 7).
4. Біржові індекси – це статистичні показники, що характеризують стан фондового ринку на основі біржових цін і відбивають тенденцію курсів цінних паперів.
Використання біржових індексів засновано на перевіреному десятиріччями припущенні, що коливання цін на акції декількох десятків провідних компаній відбивають коливання цін на всі інші акції, коливання і зміни у попиті та пропозиції цінних паперів на фондовому ринку в цілому.
Перевагою індексу є те, що він подає стиснуту інформацію про ціни на ринку в цілому або в його визначеному сегменті у вигляді простої вихідної цифри, що допомагає інвесторам і аналітикам оцінити попит на цінні папери і дати прогноз відносно майбутнього руху цін на них. Тобто на основі біржових індексів інвестор може точно визначити, в які акції і в якій пропорції варто інвестувати кошти, щоб досягти інвестиційних цілей.
Біржовий індекс являє собою число, що характеризує рівень або динаміку цін на акції, включені в біржовий лістинг за станом на визначений момент часу.
У рамках вирішення питання про те, що саме повинен відбивати індекс, можна виділити декілька точок зору, оскільки думки експертів з цього приводу, розбігаються:
- індекс як індикатор стану економіки (загальних характеристик макроекономічної ситуації та інвестиційного клімату). Прихильники цієї точки зору вважають, що індекс повинен відбивати довгострокові тенденції розвитку економіки;
- індекс як індикатор та інструмент аналізу і прогнозування кон’юнктури ринку (як поточних тенденцій, так і довгострокових змін), тобто індекс повинен відбивати поточну ситуацію на фондовому ринку і прогнозувати локальні коливання кон’юнктури та настроїв учасників;
- індекс як основа для інструментів хеджирування на фондовому ринку – ф’ючерсні й опціонні контракти;
- індекс як індикатор портфеля акцій і орієнтир при оцінці ефективності управління портфелем цінних паперів.
Можливості, що забезпечує використання фондових індексів:
- можливість порівняння змін цін на певні акції з індексом для даного ринку або з індексом для даного сегмента ринку і на підставі цього формування висновків про попит на акції в контексті всього ринку;
- можливість співставлення змін цін в різних сегментах ринку і формування висновків про те, які з них є в даний час найбільш прибутковими для інвестора;
- можливість співставлення ціни на акції в різних країнах.
У літературі визнають три основні функції фондових індексів: діагностичну, індикативну, спекулятивну.
Діагностична функція виявляється у здатності системи індикаторів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових. Тобто індекс здатний показати(і в певній мірі предсказати) який сектор економіки має тенденцію до динамічного зростання, який знаходиться у кризовому стані.
Аналогічно, є можливість співставляти тенденції розвитку великого та малого бізнесу, окремих підприємств та промисловості в цілому. І, нарешті, більш-менш стійкі тенденції національного фондового індексу до падіння є свідченням як відносного зменшення зацікавленості економічних суб’єктів до інвестування в межах країни, так і загального погіршення позиції національної економіки в світі.
Індикативна функція індексів виявляється в тому, що наявність об’єктивної оцінки цінової ситуації на ринку цінних паперів дає точку відрахунку для оцінки поведінки крупних інвестиційних фондів, окремих інвесторів та портфельних менеджерів. Обчисливши динаміку ринкової вартості портфеля акцій за будь-який відрізок часу, інвестор має можливість зробити обгрунтований висновок про те, наскільки вибрана ним стратегія ефективна (портфельний індекс вищий за фондовий, або нижче за нього) і внести корективи в свою поведінку на ринку.
Індикативна функція індексів виявляється також у використанні так званих бета-індикаторів, що характеризують міру зміни ціни певного цінного паперу по відношенню до рівня індексу. Для інвесторів, які схильні до ризику, більш привабливими є цінні папери з високим бета-індикатором, оскільки саме такі цінні папери дають високі потенційні прибутки. Тобто індекс дає певний орієнтир, по якому інвестори можуть співставляти результати використання своїх портфелів.
За допомогою індексів, а також таких інструментів фондового ринку, як ф’ючерси та опціони, можна здійснювати страхування портфеля цінних паперів, іншими словами захистити вартість портфеля у періоди неблагоприємної ринкової кон’юнктури. З іншої точки зору, опціони й ф’ючерси активно використовуються у біржовій грі. У цьому проявляється спекулятивна функція індикаторів. Вони здатні миттєво реагувати на зміни політичних, економічних, соціальних факторів. Сукупний вплив цих факторів робить рух біржових індексів непередбачуваним, особливо на коротких часових відрізках. Тому вдачно купуючи або продаючи ф’ючерсні та опціонні контракти на індекси, можна отримати прибуток.
Обмеження у використанні індексів:
1) індекси відбивають тільки кількісні зміни, тобто оцінюють загальну вартість складаючих їх частин так, щоб будь-яка зміна ціни була врахована у правильній пропорції до неї. Але індекси не відбивають якісних аспектів, тобто не показують причин, що стоять за змінами цін на цінні папери;
2) індекси потребують періодичного коригування компонентів (“списка індексу”);
3) індексами можна маніпулювати. Оскільки індекси рухаються при дуже невеликих обсягах, не складає труднощів здійснювати торгові операції, які могли б примусити індекс рухатися в тому чи іншому напрямку відповідно до цілей учасників ринку.
Усі біржові індекси, що використовуються у світовій практиці, можуть бути класифіковані за наступними ознаками:
а) за місцем розрахунку та ареалом поширення:
- інтернаціональні – характеризують стан фондових ринків різних країн;
- національні – характеризують фондовий ринок певної країни;
- секторні – характеризують стан ринків на окремих біржах.
б) за числом представлених в індексі компаній і частки охоплення фондового ринку:
- інтегральні – дають інформацію про стан фондового ринку в цілому;
- локальні – дають інформацію про стан окремих сегментів фондового ринку.
Кожний біржовий індекс має такі характеристики:
1) список індексу (набір акцій – представників). Критеріями підбору акцій для включення в розрахунок індексу є:
а) репрезентативність – коливання цін на дану акцію повинні відбивати загальні коливання цін усього фондового ринку або окремих його сегментів;
б) надійність емітента.
2) метод усереднення – це може бути метод арифметичної або геометричної середньої;
3) базове значення індексу – це значення індексу в році (періоді), прийнятому за базу. Для зручності розрахунків базове значення індексу, як правило, округляється до 10, 100 чи 1000.
Біржові індекси звичайно розраховуються як зважена середня величина, що визначається з урахуванням не тільки відносної зміни, але й абсолютної ціни акцій компаній, що утворюють список індексу.
На сьогоднішній день у світі використовується чотири методичних прийоми для побудови усереднених індексів зміни курсів акцій. Ці прийоми зводяться до розрахунків за досліджуваний період таких показників:
1) середньоарифметичної ціни акцій обмеженої кількості обраних компаній (наприклад, промислові транспортні підприємства – індекс “Dow Jones” );
2) середньозваженої (за кількістю акцій, що перебувають у обігу) ціни всієї сукупності акцій компаній ( індекс “Standard & Рооr's”);
3) середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій (індекс “Value Line”);
4) середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін на акції.
В основі розрахунків індексів лежать три формули, що використовуються в тому чи іншому випадку, виходячи з особливостей індексу, що розраховується:
1) з ціновим зважуванням;
2) з ринковим зважуванням;
3) з рівним зважуванням.
Індекси з ціновим зважуванням – використовують метод арифметичної середньої. Сумуються ціни акцій, включених у розрахунок індексу, а потім отримана сума ділиться на число акцій, що входять в індексний список.
Теоретично формула індексу з ціновим зважуванням має вигляд
I = å Pi /N,
де Рі – ринкова ціна і-ї акції;
N– кількість акцій.
Індекси з ринковим зважуванням. При даному методі ціни акцій, включених в індекс, збільшуються на відповідну кількість акцій, що знаходяться в обігу, і сумуються для одержання їх сукупної ринкової вартості. Далі отриману вартість поділяють на сукупну ринкову вартість акцій на перший день розрахунку індексу, а потім отриману величину множать на базове значення індексу.
У загальному вигляді формула розрахунку є такою:
I = (å MCi,t / å MC0,t) * I0,
де MCi,t –ринкова ціна і-ї компанії і у період t;
МСо,і –ринкова ціна і-ї компанії і у період 0;
Іо –базове значення індексу.
Індекси з рівним зважуванням.Індекс розраховується щодня шляхом множення значення індексу за попередній день на середньоарифметичне відносних значень цін акцій індексу (відносне значення індексу – це відношення ціни сьогоднішнього дня до ціни дня попереднього).