Підстава і процесуальний порядок призначення судово-медичної експертизи
Судово-медична експертиза здійснюється на основі та з дотриманням чинного в Україну кримінального та цивільного, кримінально-процесуального та цивільно-процесуального законодавства, а також постанов уряду, наказів та інструкцій, що видаються Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до ст. 76 КПК вона призначається в обов'язковому порядку для встановлення:
Об'єктами судово-медичної експертизи є: трупи, живі особи, речові докази, матеріали слідчих та судових справ.
Сучасні можливості судово-медичної експертизи визначаються використовуваними судово-медичними експертами методами дослідження. На основі проведених у цих відділеннях досліджень встановлюють такі ознаки об'єктів і факти, для виявлення яких необхідне застосування спеціальних методів (фізичних, технічних, хімічних, остеологический, математичних, криміналістичних і т.п.).
Матеріали справ, за якими проводяться експертизи, можуть бути двох видів.
Одні з них містять відомості про факти, які служать підставою для експертних висновків (протокол огляду місця події та трупа, медичні матеріали тощо), а інші - орієнтують експерта в обставинах справи (показання свідків, обвинуваченого і т.п.) .
В якості судово-медичного експерта може бути притягнутий тільки фахівець з вищою медичною освітою. Якщо неможливо викликати лікаря, який займає штатну посаду судово-медичного експерта, запрошується лікар будь-якої спеціальності (крім стоматолога), на якого (він іменується в таких випадках лікар-експерт) поширюються права та обов'язки судово-медичного експерта.
Виробництво судово-медичної експертизи в першу чергу доручають фахівцям бюро судово-медичної експертизи, штатним судово-медичним експертам, а також викладачам кафедр судової медицини. У той же час в якості судово-медичного експерта може бути запрошений і практичний лікар-клініцист, який відповідає загальним процесуальним вимогам, які висуваються до особи експерта. У такому випадку він іменується лікар-експерт. Лікар, який лікував потерпілого, не може бути експертом, оскільки він є свідком у справі.
Експерт не може проводити експертизу у справі, якщо він є стороною або родичем кого-небудь із сторін, якщо він і його родичі зацікавлені в результаті справи, а також якщо він є представником потерпілого або свідком у справі (ст. 62 КПК).
Якщо питання, поставлені перед експертом, виходять за межі його компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, який призначив експертизу, про неможливість дати висновок або вказує, які саме матеріали, документи, додаткові дослідження йому необхідні для виробництва експертизи (ст. 77 КПК).
У разі складності експертизи і необхідності вирішення спеціальних питань експерт має право просити органи слідства про запрошення для участі в експертизі відповідних спеціалістів і давати висновок спільно з ними.
Експерт має право на вилучення частин трупа, органів та тканин, крові, сечі для проведення судово-медичної експертизи без згоди близьких родичів потерпілого або його законних представників. Порядок вилучення і перелік частин трупа, органів та тканин, крові, сечі, що вилучаються, визначаються Правилами проведення експертизи трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.
Підставою для проведення судово-медичної експертизи є постанова органів слідства або ухвала суду (ст. 196 КПК). Правом призначати судово-медичну експертизу наділені органи внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, суди.
У постанові (ухвалі) про призначення експертизи докладно викладаються обставини справи, що зумовили необхідність її виробництва, питання, поставлені на вирішення експертизи, наводиться перелік надаваних у розпорядження експерта матеріалів.
Судово-медична експертиза документується спеціальним актом (висновком) експертизи.
Висновок судово-медичної експертизи в кримінальному процесі розцінюється як особливий самостійний вид докази.
В обставинах справи викладаються відомості, які необхідні експертові при виробництві експертизи та підведенні підсумків слідчі дані, зміст медичних документів, опитування та скарги особи, яку оглядають. У разі поведінки додаткової або повторної судово-медичної експертизи експерт зобов'язаний зазначити в обставинах справи привід для призначення такої експертизи.
Дослідницька частина документа повинна представляти докладний виклад ходу експертизи і всіх з'ясованих при цьому фактичних даних, ознак тих чи інших станів (без приведення діагнозів та експертних висновків) із зазначенням методів і методик, які застосовувалися.
Введення, обставини справи та дослідна частина складають протокол експертизи (огляду або дослідження), який підписують експерт та особи, присутні при проведенні експертизи.
Висновок повинен містити грунтовні, науково обгрунтовані висновки з відповідною мотивуванням на поставлені слідчими або судовими органами питання з урахуванням матеріалів справи. Висновки робляться на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертного аналізу обставин справи. Оформлення висновків регламентується вимогами процесуального законодавства України.
Протокольна частина висновку складається безпосередньо в процесі проведення експертизи. Дослідження речових доказів фіксується записами у робочому журналі. Висновки експертизи повинні складатися не пізніше, ніж через три доби після закінчення всіх експертних досліджень з обов'язковим зазначенням дати закінчення експертизи.
Підміняти судово-медичний акт (висновок) короткими довідками, виписками та подібного роду документами не дозволяється.
Обгрунтованість і повнота висновку експерта нерідко залежать від своєчасності, якості та повноти направляються на експертизу матеріалів і об'єктів. Особливо велике значення це має при розслідуванні статевих злочинів.
Висновок експерта - це представлені за дорученням слідчого або суду у встановленому порядку мотивовані висновки особи, яка має пізнаннями в науці, техніці чи іншими спеціальними знаннями про обставини, що мають істотне значення для справи, отримані в результаті їх дослідження з застосування цих знань (ст.ст. 75, 200 КПК України).