Література

скис Р. М. Учителю о детях с нарушениями слуха : кн. §&ляучителя / Р. М. Боскис. — М. : Просвещение, 1988. — 128с.

Зыготский Л. С. Собрание сочинений : в 6-ти томах / Г. С. Выготский; под ред. Т. А. Власовой. - М. : Педагогика, 1983.— Т. 5. Основы дефектологии — 368 с. Головчиц Л.А. Дошкольная сурдопедагогика. Воспитание и учение дошкольников с нарушением слуха : учебное посо-яе для студентов высших учебных заведений / Л. А. Голов-

- М. : Владос, 2001. - 304 с.

іейман Л. В. Анатомия, физиология органов слуху и ре-: учебник для студентов высших учебных заведений / В. Нейман, М. Р. Богомильський ; под ред. В. И. Сели-стова. - М. : Владос, 2001. - 224 с. эложення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-іернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та з) розумового розвитку. — К. — 2008. — 24 с. нхология детей с задержкой психического развития / сост. В. Защиринская. - СПб. : Речь, 2003. - 214 с. ециальная психология : учебное пособие для студентов сших учебных заведений ' под ред. В. И. Лубовского. -: Академия, 2006. 464 с. ашків Б. I. Право соціального обслуговування / Б. І. Сташ-

К. : Знання, 2007. 567 с

чаченко Н. Д Проблема компенсации глухоты Н Д. Яр-йченко К. : Радянська школа, 1976 168 с

Модуль U Психо/юго-педагоачиа характеристика дітей а порушеннями, психофізичною

1. Роль слуху в розвитку людини

Психічний розвиток дитини відбувається перш за все у процесі чуттєвого сприймання оточуючого світу, що пов'язано з діяльністю різних органів чуттів: зору, слуху, смаку і т.д. Сприйняття оточуючого світу через слух дає можливість "озву­чити" все, що відбувається навколо, відобразити його значно повніше, наситити звуковими образами.

Слухє здатністю організму сприймати і диференціювати звуки за допомогою звукового аналізатора. Ця здатність реалі­зується через слухову систему або слуховий аналізатор людини, який являє собою сукупність нервових структур, що сприймають і диференціюють звукові подразнення і визначають напрямок і ступінь віддаленості джерела звуку, тобто які проводять склад­ну слухову орієнтацію в просторі.

Орган слуху відноситься до тих рецепторних (сприймаю­чих) апаратів, за допомогою яких відбувається зв'язок і урівно­важення організму тварини і людини з зовнішнім середовищем. Ці апарати носять назву аналізаторів. Кожен аналізатор являє собою єдину цілісну функціональну систему, яка складається з трьох відділів: периферійного або рецепторного; середнього або провідникового з проміжними нервовими центрами; центрально­го або кіркового.

Адекватним подразником слухового аналізатора є звук, який являє собору коливальні рухи середовища (повітря, води, земля тощо). У звуці, як і при будь-якому коливальному ру­хові, розрізняють амплітуду — розмах коливання, період — час, на протязі якого відбувається коливання, частоту — число повних коливань з 1 сек. До фізичних параметрів звуку від­носиться частота звуку, якій відповідає фізіологічна якість, що визначає висоту звуку. Людське вухо здатне сприймати звуки в діапазоні від 16-20 до 16000-20000 Гц. Це характеризує знач­ну чутливість слухового сприймання у людей. Найбільш адек­ватне розуміння звуків людиною відбувається у діапазоні від 1000 до 3000 Гц, в якому переважно й здійснюється мовленнєве спілкування. Другим фізіологічний параметром є інтенсивність звуку, яка відповідає фізіологічному параметру гучності звуку. Третій параметр - тривалість. Важливим параметром є також звуковий спектр.

Наведемо приклад рівнів інтенсивності різних звуків (див табінцю /).