СКАУТІНГ В УКРАЇНІ

 

Скаутінг у нашій країні пройшов нелегкий шлях. На цьому шляху було все: захоплення і нерозуміння, забуття і замовчування, завзята праця і навіть жерт­ви. В уявленні людини радянських часів — це щось за­мшіле з домішкою балаканини й солдафонства. При цьому пропаганда того часу сформувала переконан­ня, що Скаутінг те саме, що фашизм або амери­канський стиль життя, а тому - це далеке для нашо­го менталітету явище. Засуджували його й за елітар­ність, замовчуючи те, що піонерська організація, як і «Гітлерюгенд» повністю використовували ідею й мето­ди скаутінгу, пристосувавши під свої ідеології, з успі­хом виховавши не найгірших представників свого часу й служителів ідеї.

На нашу думку, Скаутінг — це насамперед конкрет­ні, живі люди (і діти, і дорослі), об'єднані спільною грою, а не боротьбою за «справу» будь-якої партії-або вождя.

Що стосується його елітарності, то ця думка спра­ведлива тільки в тому розумінні, що він вільний для виходу, і залишаються в русі лише ті, кому це справді цікаво. Як і в будь-якій справі, у ньому звичайно, бува­ли всякі перекручування, але цінність основної ідеї не постраждала від них і зберігається дотепер.

Нації і народи виступають носіями топосу, тобто культурно-цивілізаційного коду. Можна уявити собі, як той самий топос можуть нести народи, що розмов­ляють різними мовами і мають різне етнічне походжен­ня. Це - реальність. У старій Росії той, хто ніс у собі російський топос, ставав росіянином, приймав російську культуру, російське ставлення до життя, стиль по­водження, цінності й домінанти активності. Цей то­пос уміщує в себе не тільки православних, а й мусуль­ман, буддистів і атеїстів та ін. Дане положення стосу­ється України, багато знаменитих на весь світ україн­ців є представниками інших народів, які живуть на те­риторії України.

Щодо етносу, то народ завжди прив'язаний до того природного середовища, де він сформувався. Топос же такої прив'язки не має.

Топос — це структура-програма, яка задає стабіль­ність, межі змін, їхній напрямок. В основі його лежить ставлення до семи предметів і явищ реальності:

1) до природи;

2) суспільства;

3) держави;

4) Бога;

5) діяльності;

6) самої людини;

7) часу.

Не нагадує це скаутські принципи? Перелічимо їх: 1)виховання у природі; . 2) допомога іншим;

3) бути вірним своїй країні;

4) виконувати свій обов'язок перед Богом;

5) бути корисним, розвиватися в грі;

6) відповідальність за власний розвиток;

7) цінувати час і т. ін.

 

Носіями «топос-програми» є саме діти й молодь. Очевидно, саме це і є причиною прийняття даного ме­тоду як виховної системи багатьма країнами й урядами.

Саме тому на межі двох останніх сторіч підвищи­лася увага суспільства до дітей; стала популярною ідея виховання гармонійно розвинутої особистості (люди­ни високої моральності, працьовитої, фізично розвине­ної, громадянина й патріота). Ураховувалося також і те, що вихована в такий спосіб молодь зможе згодом по­долати класовий антагонізм. У здоровому, повноцінно­му молодому поколінні зацікавлені й державні структу­ри — адже це Майбутня робоча сила, інтелект держави, армійський резерв.