Скаутінг у нашій країні пройшов нелегкий шлях. На цьому шляху було все: захоплення і нерозуміння, забуття і замовчування, завзята праця і навіть жертви. В уявленні людини радянських часів — це щось замшіле з домішкою балаканини й солдафонства. При цьому пропаганда того часу сформувала переконання, що Скаутінг те саме, що фашизм або американський стиль життя, а тому - це далеке для нашого менталітету явище. Засуджували його й за елітарність, замовчуючи те, що піонерська організація, як і «Гітлерюгенд» повністю використовували ідею й методи скаутінгу, пристосувавши під свої ідеології, з успіхом виховавши не найгірших представників свого часу й служителів ідеї.
На нашу думку, Скаутінг — це насамперед конкретні, живі люди (і діти, і дорослі), об'єднані спільною грою, а не боротьбою за «справу» будь-якої партії-або вождя.
Що стосується його елітарності, то ця думка справедлива тільки в тому розумінні, що він вільний для виходу, і залишаються в русі лише ті, кому це справді цікаво. Як і в будь-якій справі, у ньому звичайно, бували всякі перекручування, але цінність основної ідеї не постраждала від них і зберігається дотепер.
Нації і народи виступають носіями топосу, тобто культурно-цивілізаційного коду. Можна уявити собі, як той самий топос можуть нести народи, що розмовляють різними мовами і мають різне етнічне походження. Це - реальність. У старій Росії той, хто ніс у собі російський топос, ставав росіянином, приймав російську культуру, російське ставлення до життя, стиль поводження, цінності й домінанти активності. Цей топос уміщує в себе не тільки православних, а й мусульман, буддистів і атеїстів та ін. Дане положення стосується України, багато знаменитих на весь світ українців є представниками інших народів, які живуть на території України.
Щодо етносу, то народ завжди прив'язаний до того природного середовища, де він сформувався. Топос же такої прив'язки не має.
Топос — це структура-програма, яка задає стабільність, межі змін, їхній напрямок. В основі його лежить ставлення до семи предметів і явищ реальності:
1) до природи;
2) суспільства;
3) держави;
4) Бога;
5) діяльності;
6) самої людини;
7) часу.
Не нагадує це скаутські принципи? Перелічимо їх: 1)виховання у природі; . 2) допомога іншим;
3) бути вірним своїй країні;
4) виконувати свій обов'язок перед Богом;
5) бути корисним, розвиватися в грі;
6) відповідальність за власний розвиток;
7) цінувати час і т. ін.
Носіями «топос-програми» є саме діти й молодь. Очевидно, саме це і є причиною прийняття даного методу як виховної системи багатьма країнами й урядами.
Саме тому на межі двох останніх сторіч підвищилася увага суспільства до дітей; стала популярною ідея виховання гармонійно розвинутої особистості (людини високої моральності, працьовитої, фізично розвиненої, громадянина й патріота). Ураховувалося також і те, що вихована в такий спосіб молодь зможе згодом подолати класовий антагонізм. У здоровому, повноцінному молодому поколінні зацікавлені й державні структури — адже це Майбутня робоча сила, інтелект держави, армійський резерв.