У 1996 р. була створена в Криму Асоціація скаутів України (АСУ), у яку ввійшли представники різних областей України: Києва, Миколаєва, Ялти, Запоріжжя, Охтирки, Херсона, Керчі й ін. Організаторами й керівниками її стали відомі альпіністи, рятувальники, краєзнавці, поети, виконавці авторської пісні, учителі й колишні військові. Ялтинці відновили скаутський рух, що розпочався на початку XX ст. Вони зуміли згуртувати навколо своїх програм дітей і молодь, давши новий імпульс скаутському рухові в Україні. Створювалися й упроваджувалися розвивальні програми, адаптовані до юнака сьогодення. Основою для них стали патріотичне виховання й краєзнавство. Для декількох тисяч представників учнівської молоді була організована велика кількість свят творчості й самореалізації. Недоброзичливці АСУ намагалися її не помічати. При нульовому фінансуванні й підтримці вдалося створити результативну, найбільш ефективну, дивовижну духом всеукраїнську організацію, про яку сьогодні в офіційній пресі намагаються не згадувати. Керівникам організації все-таки вдалося довести, що Скаутінг — це не мілітаризм, а жива творчість дітей і молоді при вмілому підході з використанням професійного й життєвого досвіду скаутмайстрів. Скаутінг учить: зроби свій внесок у сьогоднішній світ — тоді він завтра принесе плоди.
Скаутінг дожив до наших днів не тільки завдяки ідеології, що може пристосовуватися, а й завдяки привабливим методам. Не все було безхмарним у скаутському русі, траплялися й провали, затримки росту, спади чисельності. Не завжди Скаутінг устигав за світом, що змінюється, але виправлявся, замість одних форм роботи приходили інші. Нині скаути можуть дозволити все більшою мірою залучати на допомогу науку, щоб, як і раніше, бути здатними формувати характер молоді іншої епохи. Звичайно, за ці роки Скаутінг у розвинених країнах набув деякого зовнішнього лиску, репутації консервативності й респектабельності, але в державах, подібних до України, він, безумовно, молодий, прогресивний і енергійний, даючи змогу соціалізувати дитину, захистивши її.