ЗАХИСТИТИ ДИТИНУ

 

В Україні молодь і діти мають безліч проблем. Вони залишаються однією з найбільше соціально незахищених груп суспільства. За рідкісним винятком, молоді люди не мають економічних ресурсів, тривалий час є залежними від своїх батьків. Молоді люди стають жертвами пропаганди культу насильства, поширення наркоти­ків і алкоголю. Сьогодні в Україні особливо процвітає пивний алкоголізм, діти й молодь стали жертвами ре­клами. Неповнолітніх затягує в себе вир кримінального світу. Дитяча злочинність - не тільки наслідок злиднів, а й форма протесту. Надзвичайно широких масш­табів набуває процес маргіналізації молоді.

Молоддю часто маніпулюють, її нерідко викорис­товують як засіб досягнення політичних, комерційних та інших цілей. Багато хто постійно живе в атмосфері страху, що негативно позначається на емоціях, психіці, здоров'ї та поведінці. Молодіжна й дитяча культура має тенденцію до переростання в контркультуру, до формування відособленого, замкнутого, контрсвіту, що відверто конфронтує зі світом дорослих. Труднощі при­стосування до нинішніх умов, відчуження виявляються в найбільш крайніх формах. У дитячому та молодіжному середовищі все більш помітні прагнення до організації на основі спільності інтересів.

 

Ситуація з розвитком скаутінгу в Україні дуже складна. Через об'єктивні причини, що існували в кра­їні на початку минулого сторіччя, цей рух не міг ви­рости до тодішнього світового рівня як з погляду ор­ганізації, так і педагогіки. Один не демократичний лад швидко змінився іншим, не давши Скаутінгу справжньої можливості проявити себе й свій потенціал. Педагогічна система Скаутінгу активно використовувалася у дитячому комуністичному русі. Зі свого боку, піонерська робота зробила цінний внесок у формування сучасного скаутського руху на пострадянському просторі. Відмовитися від досвіду радянської педагогіки було б помилкою. У Скаутінг (на прикладі АСУ) прийшли вже сформовані педагоги, з відпрацьованими методиками. На мою думку, наш Скаутінг є новаторським, він більш гнучкий, глибокий, різноманітний і сподіваюся, що згодом, використовуючи досвід краєзнавства як базову основу патріотичного виховання, вийде на міжнародну арену, ставши відкриттям для уніфікованих закордонних рухів.