Основна використана та рекомендована література:
1. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посібн. – 4-те вид., перероб. і доп. – Львів: Світ, 2001. – С. 94-183.
2. Політологія: Підручник для вузів / Антоненко В. Г., Бабкін В. Д., Бабкіна О. В. та ін.; За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Академія, 2002. – С. 241-259.
3. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.
Лекція ІІІ. 4. Політичні партії, громадські об’єднання та рухи
Сутність, основні ознаки, генезис політичних партій.
Класифікація і типологія партій.
Історія становлення багатопартійності в Україні.
Громадські об’єднання та рухи.
Мета лекції: засвоєння сутності, основних ознак, генезису і функцій політичних партій, громадських організацій та рухів, понять і видів партійних систем, їх ролі у функціонуванні політичної влади, в процесі становлення громадянського суспільства.
Одними з важливих інститутів політичної системи суспільства є політичні партії. Специфіка цього феномену полягає в тому, що це єдиний у суспільстві громадянський інститут, функції якого тільки політичні. Слово «партія» у перекладі з латинської означає «частина».
Політична партія – добровільна політична організація, яка об’єднує у своїх лавах найбільш активну й організовану частину соціальної спільноти (народу, нації, соціальної групи) з метою вираження і захисту політичного інтересу, здійснення практичної роботи для задоволення цього інтересу.
Формування політичних партій відбулося наприкінці XVIII – XIX ст. і пов’язано з виникненням у результаті буржуазних революцій у Європі й Америці парламентів і парламентаризму як форми й принципу організації та здійснення державної влади.
Створення парламенту вимагало уведення загального виборчого права, зумовило групування депутатів з метою кращої реалізації на парламентському форумі своїх спільних цілей. Власне, ці потреби й вирішили появу партій (переважно масових) як необхідного елемента організації політичного життя перших парламентських держав.
Паралельно з виникненням масових партій відбувається формування основних ідеологічних доктрин, характерних і для сучасних партійних систем. Це ідеологія консерватизму, лібералізму, соціал-демократизму та комунізму.
Перші ранньобуржуазні уявлення про партії пов’язанні з іменами таких мислителів і політичних діячів, як Монтеск’є, Руссо, Вашингтон та ін. Суттєве місце проблема політичних партій посіла у працях відомих соціологів М. Вебера, Г. Моски, В. Парето, М. Вінера. В них відбився досвід формування й діяльності буржуазних політичних партій США і Англії, німецько соціал-демократичної партії, партії інших країн.
У ХХ ст. значне місце проблемам політичних партій приділяли політологи Дж. Брайс, М. Острогорський, Р. Міхельс, К. Фрідріх, З. Бжезінський, Ф. Флерон. У працях цих авторів стверджується, що партії є виразниками інтересів, потреб і цілей певних класів і соціальнихгруп. Партії беруть активну участь у функціонуванні механізму політичної влади або опосередковано впливають на нього.
Партії мають характерні ознаки:
· наявність певної ідеології або особливого бачення світу;
· націленість на завоювання й утримання влади чи вплив на неї;
· наявність відповідної організаційної структури;
· підтримка її політики тими верствами суспільства, інтереси яких партія захищає.
Відсутність будь-якої із зазначених ознак у певної організації перетворює її на іншу за своєю природою – тобто непартійну – інституцію.
Існують різні класифікації політичних партій, а оскільки в сучасному світі діє велика кількість різноманітних партій, то й класифікувати їх можна за різноманітними підставами. Такий поділ певною мірою умовний, однак можна вирізнити декілька найбільш значних груп партій.
· За класовою визначеністю: буржуазні, селянські, робітничі, зокрема комуністичні, соціалістичні та соціал-демократичні, причому до кожного типу належать і відповідні прошарки інтелігенції.
· За ставленням до суспільного прогресу: радикальні (у тому числі революційні), реформістські, консервативні, реакційні, контрреволюційні.
· За ставленням до влади: правлячі, опозиційні, нейтральні або центристські (умовно, абсолютно нейтральних до влади партій у політиці не існує).
· За формами і методами правління: ліберальні, демократичні, диктаторські.
· За принципами організації та членства: кадрові та масові.
· За місцем у системі влади: легальні та нелегальні.
· За ідеологічним спрямуванням: комуністичні, соціалістичні, фашистські, неофашистські, ліберально-демократичні, націоналістичні, анархістські та ін.
· За віросповіданням: християнські, мусульманські.
Називають іще партії виборців, парламентські, харизматично-вождистські та ін.
За певними критеріями політологи класифікують і політичні партії в Україні. Такими критеріями є: ставлення до державного суверенітету, соціально-економічні пріоритети, ідейно-політичні засади тощо. За ідейно-політичним спрямуваннямв Україні можна вирізнити такі типи партій: національно-радикальні, національно-демократичні, загальнодемократичні, соціалістичного спрямування.
Політичні партії створюються для боротьби за владу, для реалізації своїх передвиборних програм і їх роль в політичних системах різних країн світу значна. Вони висловлюють потреби, інтереси, цілі певних соціальних груп і верств населення. Партії беруть активну участь у формуванні і функціонуванні механізму політичної влади.
Також багатогранне значення мають суспільно-політичні об’єднання. Вони відіграють суттєву роль у структуруванні політичних систем. На їх ґрунті можуть виникати нові політичні партії. «Непартійна сфера» також формує і поповнює правлячу еліту, створює систему тиску на державні інститути влади. Об’єднання виступають як інституціалізовані канали залучення людей до політики і, тим самим впливають на формування політичної культури в суспільстві.
Залежно від багатьох обставин, а особливо від характеру наявного політичного режиму, в кожній країні складається певна партійна система.
Дж. Сарторі виділяє такі різновиди партійних систем:
· однопартійна;
· гегемоністська (з партією – гегемоном);
· домінування (з домінуючою партією);
· двопартійна;
· поміркованого (обмеженого) плюралізму;
· поляризованого плюралізму;
· атомізована.
Отримати уявлення про загальні риси тої чи іншої партійної системи можна, скориставшись таблицею (див. табл. 1).
Таблиця 1.