| Типологія ПС | Формоутворюючі фактори | Типи політичних систем |
| Теорія історичних формацій (К. Маркс) | принцип розподілу власності та засобів виробництва | · рабовласницькі; · феодальні; · капіталістичні; · соціалістичні; · перехідні; · комуністичні |
| Культурологічна класифікація (С. Хантінгтон) | цивілізаційний підхід | · західні; · східно-православні; · конфуціанські; · японська; · ісламські; · буддійські; · латиноамериканські; · африканські |
| Класифікація згідно характеру політичного режиму (М. Дюверже) | тип політичного режиму | · авторитарні; · демократичні; · тоталітарні |
| Класифікація згідно теорії трьох стадій розвитку суспільства (Д. Белл) | теорія модернізації | · аграрні; · індустріальні; · постіндустріальні (інформаційні) |
| Класифікація Г. Алмонда | тип політичної культури | · англо-американські; · континентально-європейські; · доіндустріальні; · тоталітарні |
Звертаючись до зазначених вище класифікацій, можна визначити, що сучасна політична система України єпострадянською, посткомуністичною, посттоталітарною;демократично орієнтованою;з ознаками авторитарного, анархістського та охлократичного режимів;поєднує риси індустріального та інформаційного типів суспільства; синтезує східно-православну та західноєвропейську політичні культури.
Висновки: полична система є інтегрованою сукупністю політичної влади, суб’єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію. Прагнення політичної системи до стійкого стабільного стану зумовлює необхідність безперешкодної та безперебійної роботи як офіційних, так і неформальних каналів комунікації. За реалізацію функцій політичної системи відповідають її структурні компоненти – так звані підсистеми, а саме: інституційна, світоглядна, нормативна, культурна та комунікаційна. В основу будь-якої типології політичних систем покладено принцип організації влади, бо саме влада є стрижнем політичної системи.
Тести для самоперевірки:
1. Які з названих елементів відносяться до політичної системи?
а) політична влада; б) екологія;
в) держава; г) міжнародне співтовариство.
2. Які з вказаних структур формулюють норми та правила політичної системи?
а) уряд; б) групи інтересів; в) суд;
г) політичні партії; д) парламент; е) виборчі системи;
3. Назвіть ім’я дослідника, який в основу класифікації політичних систем поклав тип політичної культури:
а) Д. Істон; б) Р. Даль;
в) Г. Алмонд; г) М. Дюверже.
Контрольні запитання:
1. Що нового для розуміння природи політики дало використання системного підходу для аналізу політики?
2. Які підсистеми входять в політичну систему і яку роль вони відіграють у її функціонуванні?
3. Розкрийте суть головних функцій політичної системи суспільства.
4. Які критерії використовуються для класифікації політичних систем?
5. Дайте характеристику політичної системи України.
Основна використана та рекомендована література:
1. Політологія: наука про політику / За ред. В. Г. Кременя, М. І. Горлача. – Харків: Єдинорог, 2002. – С. 181-189.
2. Політологія. Підручник для вузів / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка – К.: Академія, 2002. – С. 220-240.
3. Піча В. М., Левківський К. М., Хома Н. М. Політологія: Типові питання та відповіді з лекційного курсу.Навчальний посібник для студентів. – К.: Каравела, Л.: Новий Світ-2000, 2002. – С. 54-57.
Лекція ІІІ. 2. Політичні режими
Сутність поняття «політичний режим».
Тоталітарний режим.
Авторитарний режим.
Демократичний режим.
Трансформації політичних режимів
Мета лекції: з'ясування сутності політичних режимів та специфіки функціонування їх різних моделей; визначення впливу того чи іншого режиму на формування суспільної свідомості; вивчення проблем трансформації політичних режимів; ознайомлення з основними концепціями демократії.
Поняття «політичний режим» розкриває засоби і механізм формування та розподілу політичної влади в політичній системі, форми взаємозв’язку суб’єктів політичного процесу між собою, а також з іншими соціальними інститутами. Зміст політичного режиму визначають відносиниміждвома політичними субстанціями– владою і свободою.Саме об’єм владних повноважень, засоби та методи реалізації влади, ступінь свободи особистості дозволяють належним чином оцінити характер існуючого в суспільстві політичного режиму.
Сучасна політична наука найчастіше застосовує типологію, за якою політичні режими поділяються на демократичні і антидемократичні. В свою чергу антидемократичні режими діляться на тоталітарні і авторитарні.
Термін «тоталітаризм» походить від латинського слова «totalis», що означає «весь, цілий, повний», у політичний лексикон його ввів Б. Муссоліні. Тоталітаризм означає повний (тотальний) контроль та жорстку регламентацію з боку держави усіх сфер життєдіяльності суспільства та кожної людини засобами збройного насильства.
Тоталітарні режими існували в Італії (1922-1943), у Німеччині (1933-1945), у СРСР (1929-1956) та деяких інших країнах світу. Частіше за все виділяють наступні ознаки тоталітаризму:
1) надцентралізація структур влади, яка має пірамідальну форму;
2) монопольна ідеологія, яка обґрунтовує право режиму на позаконтрольне панування;
3) масова, монопольно володарююча партія;
4) розгалужена каральна система;
5) відсутність громадянських прав і свобод та громадянського суспільства;
6) висока ступінь мілітаризації в усіх сферах суспільного життя.
Розрізняють правий та лівий тоталітарні режими. Головним критерієм поділу тоталітарних режимів виступає характер ідеології. Всі вони мають особисті відзнаки.
Авторитаризм (від лат. autoritas – цілковита влада, вплив, наказ) ґрунтується на беззаперечному підпорядкуванні владі, яка прагне будь-якими засобами затвердити й зберегти свій авторитет. При авторитаризмі керівництво різними сферами суспільного життя не таке всебічне, як при тоталітаризмі, разом з тим режим не дозволяє реальної політичної конкуренції за владу, фактичної участі населення в прийнятті рішень з важливих питань життя суспільства.
В політичному житті є багато різновидів авторитарного режиму, такі як, наприклад, військові режими (режим Піночета в Чилі), громадянські диктатури (режими в країнах арабського Сходу), теократичні режими (режим аятоли Хомейні в Ірані) та інші.
Третім типом політичних режимів є демократичний. Ідея демократії (від грецьк. demos – народ і kratos – влада) народилася в античних полісах як уява про народовладдя, про участь кожного громадянина в політичному, суспільному житті і діяльності, про принципову можливість (і надання цій можливості правового характеру) участі всіх громадян держави в управлінні нею. Серед основних концепцій демократії виділяють ідентитарну, традиційно-ліберальну, плюралістичну, елітарну, соціалістичну, конкурентну демократію. Вони відбивають багатоаспектність, складність, безпосередньо обумовлену історичною практикою, різноманітність підходів до вивчення демократії в сучасній політичній науці.
Можна стверджувати, що ідеальних демократичних режимів не існує. Вони досить різноманітні. Однак, є такі спільні ознаки, притаманні всім демократіям:
· вільні вибори правителів, які передбачають щонайменше три умови:
а) свободу висування кандидатур;
б) свободу виборчого права, тобто загальне й рівне виборче право за принципом «одна людина – один голос»;
в) свободу голосування (воно має бути таємним), рівність усіх в інформації та можливості вести пропаганду під час виборчої кампанії;
· наявність представницьких органів, які формуються на основі загальних виборів;
· виконавча влада походить від народу (президентська республіка) чи представницького органу (парламентська республіка);
· побудова держави за принципом поділу влад на законодавчу, виконавчу й судову;
· легальна діяльність не тільки урядових, а й опозиційних партій (багатопартійність);
· визнання і здійснення на практиці принципів конституційності й законності.