ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ БАСІВКУТСЬКОГО ОЗЕРА

Басівкутське озеро– це рукотворне водоймище, яке утворене в результаті побудови на річці греблі. Існування рукотворного озера на протязі декількох десятків років призвело до утворення штучної екосистеми, яка поряд з антропогенними ознаками має ознаки природної екосистеми "Озеро" .

З точки зору трофічної структури , екосистему "Басівкутське озеро" можна розділити на два яруси:

1.Верхній автотрофний (самостійно живиться) ярус, або "зелений пояс", який включає рослини і їх частини, які містять хлорофіл, де фіксується енергія сонця, використовуються прості неорганічні сполуки і утворюються складні органічні сполуки;

2.Нижній гетеротрофний (живиться іншими) пояс, або "коричневий пояс" грунтів і мулу, речовин які розкладаються, залишків речовин і т. д., де використовуються, трансформуються і розкладаються складні сполуки.

В екосистемі "Басівкутське озеро" розрізняють декілька зон, які характеризуються своїм певним складом водних і напівзанурених і воду рослин – гідрофітів.

Зона 1. Берегові рослини, пристосовані до надмірно вологих, часто затоплюваних місць проживання. Рослинність цієї зони багата видами, які можна часто зустріти на заболочених луках. Найбільш поширеними представниками цієї зони є різноманітні види осок: загострена, гостра, берегова, здута, пухирчаста, висока та ін. Часто в цій зоні можна побачити калюжницю болотну, жовтець повзучий, плакун-траву.

Зона 2. Мілководні рослини. Рослини цієї зони порівняно невеликі, зануренні в воду, в основному укорінені в грунті. Найближчу до берега і часом пересихаючу смугу озера заселяють види різного систематичного положення. Основні представники, такі як: стрілолист звичайний, який має три типи листків: надводні – прямостоячі, на черешках, стріловидні з трикутною пластинкою; плаваючі – з більш короткими і зближеними лопатями і підводні – лінійні, лінійно-ланцетні.

Ще можна зустріти: частуху подорожникові, сусак зонтичний, їжачу голівку пряму, смег водяний і інші.

Зона 3. Між вкоріненими рослинами зони мілководних гідрофітів живуть і вільно плаваючі гідрофіти і аерогідатофіти. Виділяючи їх в окрему зону слід пам’ятати, що вони не мають коренів, а ті, які утворюють корені – не досягають дна і висять в товщі води,тому вони не мають чіткої зональності в водоймі. До вільноплаваючих гідрофітів і аерогідатофітів можна віднести різні види рясок: ряска трьохдольна, ряска маленька та інші, різак водяний.

Зона 4. Зона високорослих гідрофітів. За зоною мілководних гідрофітів, разом з вільноплаваючими гідатофітами і аерогідатофітами розміщена зона високорослих гідрофітів, яка займає смугу глабиною 1 -3 м.вивчення цієї зони проводять з човна в напрямку перпендикулярному до берега. На відміну від широкого видового складу рослин прибережної мілководної зони, ця зона представлена очеретом звичайним, рогозом широколистим і рогозом вузьколистим, кугою озерною.

Зона 5. За очеретом починається зона рослин із плаваючими листками, в яких тільки верхня сторона листкової пластинки і квітка стикаються з повітряним середовищем, а решта органів розміщені в товщі води і в грунті. Це глечики жовті, зустрічається латаття сніжно-біле. В цій зоні можна зустріти елодею,рску, рдести,різак водяний і інші рослини.

Фауну озера складають різні види риб (короп, окунь, щука), молюски, раки і інші безхребетні. На дні озере можна зустріти мотиля та інші організми.

КАРТИНКА СХЕМИ ОЗЕРА

Лата́ття бі́ле — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих.

Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцеподібно-овальні до 30 см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі, до 16 см у діаметрі. Пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, до центру зменшуються і поступово переходять у тичинки. Цвіте у червні — серпні. Плід — ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Достигає у серпні — вересні. Росте в стоячих водоймах та водоймах з повільною течією.

Водяна рослина; до дна водойми прикріплюється великим міцним кореневищем товщиною до 10 см, вкритим бурими лусками. Від нього на поверхню води на довгих черешках піднімаються плаваючі великі цілісні листки овальної форми з серцевидною основою. Великі красиві квітки сидять по одній на кінцях довгих бурих квітконіжок, що також відходять від кореневища. Черешки і квітконіжки дуже міцні й еластичні. Всі частини квітки розміщуються по спіралі. Віночок з численних білих пелюсток оточений зеленими (із зовнішнього боку) і білуватими (з внутрішнього) чашолистками. Пелюстки зменшуються до середини і переходять у численні тичинки з довгими жовтими пиляками. В центрі квітки — маточка з оранжевою променистою приймочкою. Квітки на ніч ховаються у воду, але тільки-но зійде сонце, вони спливають на поверхню у вигляді великих овальних бутонів, які через деякий час поволі розкриваються у білосніжні квітки. О 5—6-й годині вечора квітки починають поволі закриватися і опускатися у воду. В Україні зустрічається порівняно рідко (за виключенням Волинського Полісся).

Блискучі, глянсуваті листки латаття зверху покриті восковим нальотом і не змочуються водою. Обірвані черешки піднімаються на поверхню і плавають. На поверхні листа до 11 мільйонів дрібних отворів - продихів. Їх можна бачити під мікроскопом на тонкому зрізі верхньої шкірки листа. Через продихи повітря проходить до підводного стебла. У сильну лупу можна бачити пучки голочок на зрізі черешка листа в кутах повітроносних судин. Ці голочки оберігають черешки латаття від поїдання равликами.

Кінчики пелюсток латаття виділяють мед. Їх відвідують жуки, мухи і бджоли. Комахи переносять пилок з квітки на квітку, запилюючи маточки.

Після запилення квітка в'яне і виростає плід з чорним насінням.

Коли плід згниє, насіння не тонуть, а плавають, так як вони в білого латаття оточені білуватою оболонкою, наповненою повітрям, а у жовтого латаття м'якоть утримує насіння на поверхні води. Подує вітерець, і понесуться насіння латаття до іншого берега. Оболонку насіння білого латаття їдять і риби, які сприяють їх поширенню. Повітря з оболонки поступово виходить, і тоді насіння опускаються на дно. Але часто насіння потрапляють на дно не своєї рідної водойми, а якої-небудь іншої, далекої.

Єдиний в Україні вид цього роду, що росте в дикому стані, підлягає охороні, занесений до Червоної книги.

 

РОЗДІЛ 4

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ ВОДОЙМИ НА ПРИКЛАДІ ЗАПЛАВИ РІЧКА УСТЯ

Грунти в заплаві р. Устя багаті на гумус, отже тут прекрасно розвивається заплавна рослинність. Біля води сформувалась смуга так званих земноводних рослин, верхня частина яких – у повітрі, а нижня – у воді. Зазвичай вони мають повітряні, надводні та підводні листки різної форми, як наприклад стрілолист.

Перш за все спостерігаються зарості очерету та вологолюбних осок, зокрема осоки високої, яка утворює великі купини. Поруч з очеретом росте аїр болотяний, в народі його називають татарським зіллям. Вважається, що в наші краї рослину занесли татарські кочівники, які вважали, що аїр очищує водойми і там де він росте можна пити воду і напувати коней. Аїр – цінна і досить універсальна за способом використання рослина.

Цикута, яка відноситься до родини зонтичних є дуже отруйною. За легендою, соком цикути отруїли Сократа. Вона чудово пристосована до життя в умовах надмірного зволоження. До приводної смуги з боку суші примикають типові жителі вологих лук: жовтець – повзучий та отруйний; мітлиця повзуча, калюжниця болотна та інші.

КАРТИНКА Р. УСТЯ

 

Загалом довжина водотоку річки Устя становить 68 км, протікає вона лише в Рівненській області.

Значного впливу річка зазнає не лише від великих підприємств, але й від господарської діяльності звичайних жителів області. Особливо негативно впливають чисельні забудови берегової лінії, які призводять до ерозії земель та замуленні річки. Також неврегульованим залишається масовий випас худоби у річковій долині, винищення річкової рослинності, без якої знижується рівень насичення річки киснем та ін.

Шматок водотоку, що припадає на м. Рівне зазнає особливої шкоди, цьому сприяє ряд особливостей розташування та природи річки. Рівне розташоване нижче місця викидів шкідливих речовин, тож уся їхня маса концентрується саме на цій території. А той факт, що на території міста вода в річці не має динамічної течії, призводить до застоювання води, тому все сміття та шкідливі речовини залишаються. Масла в вогонь підливають також жителі міста, які зробили з річки сміттєзвалище, і тепер там можна побачити від пляшки та пластикового пакета до меблів та побутової техніки.

 

КАРТИНКА

Очере́т звича́йний ( латинська назва Phragmites communis Trin., від грецького слова «Phragma» - тин, паркан). Місцеві назви — очерет. Трав'яниста багаторічна блакитнувато-зелена рослина родини злакових (0,8-4 м заввишки), з довгим повзучим кореневищем.

Стебло прямостояче, кругле, товсте (до 12 мм), голе, гладеньке.

Листорозміщення чергове, стебло до верхівки облистнене. Листки лінійно-ланцетні (1-5 см завширшки), плескаті, шорсткі, по краю гострошорсткі. В місці переходу листкової пластинки в піхву замість язичка розміщений ряд волосків.

Листя очерету повертаються ребром до вітру, а гнучка соломинка згинається, але не ламається. На вітрі все листя очерету виявляються на одній стороні, майорять, мов прапор, вказуючи напрям вітру, як флюгер.

Квітки дрібні, непоказні, зібрані у велике (10-30 см завдовжки) волотисте суцвіття. Волоть густа, пухнаста, під час цвітіння розлога, звичайно з пониклою верхівкою. Гілочки волоті гострошорсткі. Колоски (9-12 мм завдовжки) темнувато-буруваті, звичайно з фіолетовим відтінком, рідше жовтуваті. Колоски 37-квіткові, лінійно-ланцетні, стиснуті з боків. Колоскові луски ланцетні, неоднакової довжини, коротші від квіткових. Нижні квітки в суцвітті тичинкові, решта — двостатеві. Квітки мають дві квіткові луски, три тичинки з фіолетовими пиляками і маточку з верхньою зав'яззю та двома короткоперистими темно-червоними приймочками. Нижня квіткова луска на верхівці витягнута в довге шилоподібне вістря, яке в 2-3 рази довше за луску. Верхня квіткова луска в кілька разів коротша від нижньої, вісь колоска майже на всій довжині вкрита волосками.

Плід — довгаста зернівка.

Росте у вільшняках, на лісових та низинних болотах, у плавнях. Часто утворює густі зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в липні — вересні. Поширений у всій Україні. Заготівля провадиться в районах поширення. Промислова заготівля можлива в дельтах рік Дніпра і Дунаю. Запаси сировини великі.

Рослина, що дає будівельний матеріал, целюлозу; плетивна, кормова, вітамінозна, харчова, лікарська і фітомеліоративна рослина.

 

РОЗДІЛ 5

БІОІНДИКАЦІЯ

Системи моніторингу, побудовані на основі дослі­дження поведінки рослин і тварин, дають змогу оцінити біологічні ефекти від впливу забруднення повітря, їх просторовий розподіл, можливе нагромадження на значних територіях.

У деяких видів рослин і тварин змінюються особли­вості розвитку (швидкість росту, процес цвітіння, утво­рення плодів, інтенсивність забарвлення та ін.) у відпо­відь на різні подразнюючі фактори. Ці властивості людство помітило уже давно і використовувало для практичних потреб. У зв'язку з загальною екологізацією різних наукових напрямів, людського мислення за­галом методи біоіндикації усе частіше використовують сучасні науковці, зокрема і в моніторингу навко­лишнього середовища.

Моніторинг біологічних ефектів під впливом різних забруднювачів довкілля використовують у локальному, регіональному та національному масштабах.

Біоіндикація (грец. bіоs – життя лат. іпdісо – вказую – оперативний моніторинг навколишнього середовища на основі спостережень за станом і поведінкою біологічних об'єктів (рослин, тва­рин та ін.).

Цей метод дедалі поширюється, оскільки має такі переваги:

– вимірювання сумарного ефекту зовнішнього впливу;

– вивчення впливу забруднення на рослини і тварин;

– визначення впливу у просторі й часі;

– можливість застосовувати профілактичні засоби.

Користуючись інструментальними методами дослі­дження, можна визначити характеристики повітря, води і ґрунту, але лише на момент відбору проб. Однак лишайники, наприклад, здатні накопичувати радіоактивні еле­менти, мікроелементи, вміст радіонуклідів у них може бути у 10 разів вищий, ніж у трав'янистих рослинах. Ли­шайники нагромаджують газоподібні й тверді речовини з атмосфери практично постійно і необмежено. Тому, відстежуючи процеси їх накопичення (відсутності), можна оцінити рівень забруднення середовища. Наприклад, біо­індикатором водного середовища може бути фітоплан­ктон. Його надмірний розвиток спричиняє евтрофікацію водоймищ – підвищення рівня первинної продукції, зу­мовлене збільшенням концентрації біогенних елементів, азоту та фосфору, що призводить до загибелі риби внаслі­док накопичення надмірної кількості азоту і фосфору, які різко прискорюють розвиток рослин.

Під впливом забруднень довкілля змінюються еколого-фізіологічні ознаки: пігментація, забарвлення рослин, їх спричиняє надлишок токсичних солей у ґрунті або нестача поживних речовин.

Біоіндикація має певні переваги як метод отриман­ня безпосередньої інформації про зміни стану біоти в конкретних умовах забруднення, але він повинен поєднуватись з хімічними й геофізичними дослідами для отримання не лише якісних, а й кількісних відомостей.

РОСЛИНАМИ БІОІНДИКАТОРАМИ Є:

· КРОПИВА ДВОДОННА

· ЖУРАВЛИНА

· КОТЯЧІ ЛАПКИ

· СФАГНОВИЙ (ТОРФ’ЯНИЙ) МОХ

· БАРБАРИС ЗВИЧАЙНИЙ

· М’ЯТА ПОЛЬОВА

БАРБАРИС ЗВИЧАЙНИЙ

ХАРАКТЕРСТИКА + КАРТИНКА

 

РОЗДІЛ 6

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ : ЛИСТЯНИЙ ЛІС

 

Являє собою листяний, місцями мішаний ліс, грабовий, іноді грабово – березовий з домішкою клена, тополі чорної, черешні.

Деревостан у такому лісі густий, крони щільно зімкнені і через них на землю потрапляє мало сонячних променів. Отже, влітку трав’яний покрив тут розвинений слабо. Проте ранньою весною спостерігається буяння ефемероїдів – багаторічних рослин з дуже коротким вегетаційним періодом. Ці рослини змушені розвинутись, відцвісти і дати насіння до того часу, як розів’ється листя на деревах, поки на землю через голі кроні потрапляє сонце.

На краю лісу серед чагарників, а іноді і в лісі розцвітає первоцвіт весняний, дуже цінна рослина – її листки багаті на вітаміни. Підсніжник білосніжний, ковила волосиста та лілія лісова, які зустрічаються на Вишневій горі, входять до "Червоної книги України". Крім того на цій території можна зустріти багато видів лікарських рослин – буквиця лікарська, перстач білий, звіробій, маренка запашна, суниці, шипшина.

 

клён, липа, ясень, вяз ????!!!!!!

маюнок + характеристика.

 

РОЗДІЛ 7

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКАЗНИКА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ “ВИШНЕВА ГОРА”