Стерилізація – це медична маніпуляція, метою якої є позбавлення плідності. Стерилізації можна досягти шляхом:
§ кастрації (усунення залози сім’яного пухирця у чоловіка (castratio) та яєчників у жінок (ovariectomia)),
· підв’язанням каналів, через які рухаються яєчко у жінки (salpingectomia) і сім’я у чоловіка (vasectomia),
§ накладанням зажимів на сім’яні протоки (передбачає можливість відновлення генеративної функції),
§ опроміненням репродуктивних клітин, завдяки чому вони втрачають свою запліднювальну здатність.
Суспільні аспекти стерилізації:
1) Стерилізація розглядається як шлях до сексуальної свободи. Багато молодих людей піддаються стерилізації для того, щоб дозволити собі цілковиту свободу в сексуальному житті без “небажаних” наслідків у вигляді дітей. Така стерилізація є проявом деградації інституту сім’ї та сексуального життя.
2) Планування сім’ї. Батьки (або один з них) стерилізуються після народження бажаної кількості дітей.
3) Евгенічна стерилізація. В гітлеровські часи в Німеччині стерилізовано осіб, які нібито “загрожували” чистоті раси. В наш час в різних регіонах світу існують тенденції до вимушеної стерилізації певних членів суспільства (наприклад, запізнілих в розвитку, недорозвинутих, агресивних злочинців тощо).
4) Демографічна стерилізація. Багато країн демографічну проблему намагається вирішити шляхом примусової стерилізації подружжів, які народили визначену кількість дітей. Додаткове зло такої стерилізації полягає в тому, що це являється виразною спробою тоталітарного маніпулювання людиною. Навіть з огляду на популяційні проблеми не можна застосовувати такі методи позбавлення людини свободи в найбільш інтимній сфері життя.
Для моральної оцінки стерилізації найважливішим є вирішення питань: чи стерилізація має безпосередній чи посередній характер, добровільну стерилізацію треба відрізнити від примусової та терапевтичної.
Терапевтична або лікувальна стерилізація (посередня) не викликає особливих моральних проблем. В разі хірургічного лікування пухлин, чи інших патологічних станів, які не піддаються іншому лікуванню, побічним наслідком може стати стерилізація. Найперша мета при цьому – лікування організму, тут не йдеться насамперед про те, щоб позбавити людину плідності.
Етична проблема виникає у випадку стерилізації, проведеної заради контрацептивної мети і добровільно, тобто за згодою зацікавленого індивіда. Стерилізацію, якщо вона має контрацептивний намір, треба назвати більш неморальною, ніж саму контрацепцію, так як у випадку стерилізації проходить обезпліднення не лише одного статевого акту, а й назавжди людина є позбавлена репродуктивної функції.
Етичною проблемою є також примусова стерилізація. Примусова стерилізація порушує фізичну цілісність людської особистості, а також суперечить свободі. Ніяка влада не має права примушувати до обов’язкової стерилізації, бо це суперечить гідності та недоторканості особистості.