Реферат Курсовая Конспект
МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ З основ біоетики та біобезпеки - раздел Образование, Методичні Розробки ...
|
МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ
З основ біоетики та біобезпеки
Залікове заняття з основ біоетики та біобезпеки.
ТЕМА №1. біомедична етика (біоетика) як галузь медицини та предмет медицини. пРЕДМЕТ ТА ОСНОВИ БІОЕТИКИ ТА НООЕТИКИ. бІОЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ. ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ. ГІДНІСТЬ ТА НЕДОТОРКАНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТЯ З МОМЕНТУ ЙОГО ЗАПЛІДНЕННЯ ДО ПРИРОДНОЇ СМЕРТІ. ПРИНЦИПИ ПРАВДИВОСТІ, ІНФОРМОВАНОЇ ЗГОДИ, КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ (ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ). НАЦІОНАЛЬНІ ТА МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ БІОЕТИКИ ТА ПРАВ ЛЮДИНИ
Мета заняття:
1. Оволодіти знаннями про біоетику як галузь медицини та предмет медицини.
2. Засвоїти теоретичні питання біоетичних основ практичної діяльності лікаря, національних та міжнародних документів з біоетики та прав людини.
Питання теоретичної підготовки:
1. Біомедична спілка – біоетика як галузь медицини.
2. Визначення предмета, задачі, принципи та історія розвитку.
3. Біомедичні основи практичної діяльності лікаря.
4. Вартість життя та здоров’я людини.
5. Гідність та недоторканість людського життя.
6. Принципи правдивості, інформованої згоди, конфіденційності лікарської таємниці.
7. Національні та міжнародні документи з питань біоетики та прав людини.
Завдання:
1. Вивчити основні положення біомедичної етики – основи діяльності лікаря.
2. Занотувати в робочий зошит основні положення Національних та міжнародних документів з питань біоетики та прав людини.
Література:
1. Антологія біоетики / Ред. Ю.І.Кундієв. — Львів: БАК, 2003. — 592 с.
2. Апанасенко Г.Л. Нові науки про вижвання / Г.Л. Апанасенко // Науковий світ. — 2005. — №9. — С. 6-7.
3. Біоетика в Україні: стан і перспективи / Матеріали про ІІ Національний конгрес з біоетики // Ліки України. — 2004. — №10. — С. 14-15.
4. Биомедицинская этика / Ред. В.И. Покровский. — М.: Медицина, 1997. — 224 с.
5. Кулініченко В. Біоетика як етична концепція / В.Кулініченко, С.Пустовіт // Науковий світ. — 2006. — №5. — С. 15-19.
6. Кундиев Ю.И. Состояние биоэтики в Украине / Ю.И.Кундиев // Медичний всесвіт. — 2002. — Т.2, №1/2. — С. 32-34.
7. Ларіонова-Нечереда О. Біоетика захищає майбутнє (конспект семінару) / О. Ларіонова-Нечереда // Науковий світ. — 2005. — №10. — С. 9-11.
8. Лопатин П.В. Биоэтика: Учебник для вузов по спец. «Фармация» / П.В.Лопатин. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2005. — 240 с.
9. Мороз В.М. Біоетика і сучасні проблеми психофізіології та психогігієни / В.М.Мороз, І.В.Сергета // Антологія біоетики. — Львів, 2003. — С. 243-252.
10. Москаленко В.Ф. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми / В.Ф.Москаленко, М.В.Попов. — Вінниця: Нова Книга, 2005. — 218 с.
11. Поттер В.Р. Движение культуры к более жизненным утопиям с целью выживания / В.Р.Поттер // Практ. філософія. — К., 2004. — №1. — С. 4-14.
12. Сердюк А.М. Біоетичні аспекти діяльності наукового співтовариства / А.М.Сердюк, О.І.Тимченко, А.С.Тимченко // Довкілля і здоров’я. — 2002. — №1. — С. 3-5.
ТЕМА №2. Організація охорони здоров’я і практика біомедичної етики. Біоетичні та правові проблеми співіснування “традиційної” та “нетрадиційної” медицини. Моделі стосунків між лікарем і пацієнтом. Біоетичні проблеми взаємодії медицини з фармацією.
Мета заняття:
3. Оволодіти знаннями про організацію охорони здоров’я і практики біомедичної етики.
4. Засвоїти основи білетики взаэмовідносин у системі "лікар-пацієнт".
5. Ознайомитися з біоетичними проблемами взаємодії медицини з фармацією.
Питання теоретичної підготовки:
8. Організація охорони здоров’я і практика біомедичної етики.
9. Біоетичні та правові проблеми співіснування “традиційної” та “нетрадиційної” медицини.
10. Моделі стосунків між лікарем і пацієнтом.
11. Біоетичні проблеми взаємодії медицини з фармацією.
12. Роль сім’ї в прийнятті медичних рішень.
13. Система фармакологічного нагляду в Україні.
14. Медико-етична і правова оцінка лікарської помилки та ятрогенії в клінічній практиці.
Завдання:
3. Вивчити основні організація охорони здоров’я і практики біомедичної етики та біоетичні правові проблеми стосунків між лікарем і пацієнтом.
4. Занотувати в робочий зошит основні положення Етичного Кодексу лікаря України розділу "Лікар і пацієнт", моделей стосунків між лікарем і пацієнтом, а також Етичного Кодексу фармацевтичних працівників України.
Література:
1. Биоэтика: принципы, правила, проблемы / Под ред. Б.Г. Юдина // М.: Эдиториал, 1998. – 364 с.
2. Гиппократ. Избранные книги. М.: Медицина, 1936. – Том 1. – С.87–88.
3. Медицинская этика и деонтология /Под ред. Г.В. Морозова, Г.И. Царегородцева // М.:Медицина, 1983. – С. 101.
4. Антологія біоетики / Ред. Ю.І.Кундієв. – Львів: БАК, 2003. – 592 с.
5. Біоетика в Україні: стан і перспективи / Матеріали про ІІ Національний конгрес з біоетики // Ліки України. – 2004. – №10. – С. 14-15.
6. Биомедицинская этика / Ред. В.И. Покровский. – М.: Медицина, 1997. – 224 с.
7. Кулініченко В. Біоетика як етична концепція / В.Кулініченко, С.Пустовіт // Науковий світ. – 2006. – №5. – С. 15-19.
8. Кундиев Ю.И. Состояние биоэтики в Украине / Ю.И.Кундиев // Медичний всесвіт. – 2002. – Т.2, №1/2. – С. 32-34.
9. Лопатин П.В. Биоэтика: Учебник для вузов по спец. «Фармация» / П.В.Лопатин. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2005. – 240 с.
10. Мороз В.М. Біоетика і сучасні проблеми психофізіології та психогігієни / В.М.Мороз, І.В.Сергета // Антологія біоетики. – Львів, 2003. – С. 243-252.
11. Москаленко В.Ф. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми / В.Ф.Москаленко, М.В.Попов. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – 218 с.
12. Поттер В.Р. Движение культуры к более жизненным утопиям с целью выживания / В.Р.Поттер // Практ. філософія. – К., 2004. – №1. – С. 4-14.
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ЛІКАРЯ УКРАЇНИ
Розділ:
Сторичні моделі моральної медицини.
Для того, щоб зрозуміти, які морально-етичні і ціннісно-правові принципи лежать в основі сучасної біомедичної етики, слід хоч би коротко охарактеризувати їх розвиток в різні історичні епохи.
Деонтологичеськая модель (принцип «дотримання боргу»).
У основі даної моделі лежить принцип «дотримання боргу» (deontos по-грецьки означає «належне»). Вона базується на строгому виконанні розпоряджень морального порядку, дотримання деякого набору правил, встановлюваних медичним співтовариством, соціумом, а також власним розумом і волею лікаря для обов'язкового виконання. Для кожної лікарської спеціальності існує свій «Кодекс честі», недотримання якого багато дисциплінарними стягненнями або навіть виключенням з лікарського стану.
Біоетика (принцип «пошани прав і гідності людини»).
Сучасна медицина, біологія, генетика і відповідні біомедичні технології впритул підійшли до проблеми прогнозування і управління спадковістю, до проблеми життя і смерті організму, контролю функцій людського організму на тканинному, клітинному і субклітинному рівні.
Етичні проблеми фармаконагляду
Етичний кодекс
Фармацевтичних працівників України
Розділ І.
Розділ ІІ.
Розділ ІІІ.
Розділ IV.
Розділ V.
Дія Етичного Кодексу фармацевтичного працівника.
ТЕМА №3. БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА БІОБЕЗПЕКА В ХІРУРГІЇ, ТРАНСПЛАН-ТОЛОГІЇ ТА ТРАНСФУЗІОЛОГІЇ. ЕТИЧНІ НОРМИ ПОВЕДІНКИ ТА ВИМОГИ ДО ЛІКАРІВ В МИНУЛОМУ ТА СУЧАСНОМУ. ДОНОРСТВО, ЗАБІР ТА ДАРУНОК ОРГАНІВ. БІОТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЯ, ВМИРАННЯ, РЕАНІМАЦІЇ ТА СМЕРТІ.
Мета заняття:
6. Засвоїти біоетичні аспекти та та принципи біобезпеки в хірургії, трансплантології та трансфузіології.
7. Ознайомитися з біоетичними проблемами життя, вмирання, реанімації та смерті, можливості евтаназії.
Питання теоретичної підготовки:
15. Біоетичні аспекти та біобезпека в хірургії, трансплантології та трансфузіології.
16. Етичні норми поведінки та вимоги до лікарів в минулому та сучасному.
17. Донорство, забір та дарунок органів. Закони України про трансплантацію органів.
18. Біотичні проблеми життя, вмирання, реанімації та смерті.
19.Біоетичні проблеми евтаназії та суїциду за сприянням лікаря.
Завдання:
5. Ознайомитися з основними біоетичними аспектами та біобезпекою в хірургії, трансплантології та трансфузіології, етичними нормами поведінки та вимогами до лікарів в минулому та сучасному.
6.Ознайомитися з основними проблемами та законодавством в області трансплантології та трансфузіології.
Література:
1. Вековшинина С.В., Кулиниченко В.Л. Биоэтика. Начала и основания. – К., 2002.
2. Сучасні проблеми біоетики / Редкол.: Ю.І. Кундієв (відп. ред.) та ін.– К.: «Академперіодика».– 2009.– С.81– 95, 222– 223.
3. Грандо О. А. Евтаназія – убивство з милосердя?– «Дзеркало тижня».– 2000.– №44.
4. Антологія біоетики / за редакцією Ю.І. Кундієва. – Львів : БаК, 2003. – с. 283-348.
5. Бобров О.Е., Сластенко Е.Ф. Проблема жизни и смерти. Эвтаназия: убийство или милосердие? // Новости медицины и фармации. – 2004. – № 19–20 (159 – 160).
6. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999.№ 41.– 377 с.
7. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993.– №4.– 19с.
8. Кэмпбелл А. Медицинская этика. – М.: ГЭОТАР – Медиа, 2005. – 400 С. 35-71.
9. Назар П.С. Основи медичної етики. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 313-321.
10. Терешкевич Д.-Г. Біоетика. – Львів»Світ», 2008. – С.155-166, 234-259.
11. Москаленко В.Ф. Біоетика: Філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми. – Вінниця: Нова книга, 2005. – С. 129-139.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
З А К О Н У К Р А Ї Н И
ТЕМА №4. БІОЕТИЧНІ, ПРАВОВІ І СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА БІОБЕЗПЕКА МЕДИЧНОЇ ГЕНЕТИКИ, ГЕННОЇ ІНЖЕНЕРІЇ І ГЕННОЇ ТЕРАПІЇ, ГЕНЕТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ МОДИФІКАЦІЙ ПРИРОДИ ЛЮДИНИ І ТВАРИН. МЕДИКО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ КЛОНУВАННЯ ЛЮДИНИ І ТВАРИН
МЕТА РОБОТИ:
1. Ознайомити студентів з новітніми зарубіжними і вітчизняними розробками в області біомедичної етики, нормами і принципами міжнародного і українського права, що стосуються розглянутих проблем.
2. Сприяти розвитку морально-правової культури лікаря, удосконалювати навички культури спілкування лікаря з пацієнтами, враховуючи новий етичний імператив медицини – повага прав пацієнтів, його системи цінностей і релігійної орієнтації.
3. Виховувати студентів (слухачів) у дусі соціально-правової, моральної і професійної відповідальності.
4. Ознайомити студентів з етико-нормативними актами медичної діяльності з метою підготовки їх до роботи в умовах страхової системи, у приватних страхових компаніях і т.д.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Біоетичні та соціальні проблеми медичної генетики, генної інженерії і генної терапії, генетичних технологій модифікацій природи людини та тварин.
2. Правові проблеми медичної генетики, генної інженерії і генної терапії, генетичних технологій модифікацій природи людини та тварин.
3. Біобезпека медичної генетики, генної інженерії і генної терапії, генетичних технологій модифікацій природи людини та тварин.
4. Медико-етичні проблеми клонування людини та тварин.
ЗАВДАННЯ:Розкрити зміст понять біоетики на основі поданого теоретичного матеріалу, розглянути основні біоетичні проблеми та обговорити шляхи їх вирішення.
ЛІТЕРАТУРА:
1. W sprawie całkowitego zakazu klonowania człowieka. Wystąpienie w nowojoskiej siedzibie ONZ (23. 11. 2002). Abp R. R. Martino. H. Krzanowska i M. Tischner. Klonowanie. Oprac. Red. D. Strączek. – Kraków 1998. – С. 81-82.
2. Etyczne problemy genetyki Jan Paweł, 1998: – С. 251-252.
3.. Сгречча Э, Тамбоне В.. Биоэтика. – Москва, 2001. – С. 109-117, 122-123.
4. Кобзак Д.К. Место социального риска в стратегии обеспечения безопасности человека: биоэтико-социальные аспекты.
5. Медичне право України.
МЕтодика ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти оволодівають методикою всебічного опрацювання інформації з біоетики, методикою зіставлення своїх дій з медичною етикою.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Ситуаційна задача 1
Ви працюєте адміністратором стоматологічної лікарні.
14.00 – три пацієнта наполягають на прийомі до одного стоматолога.
Перший – тому, що він був записаний на цей час два дні потому.
Другий – учасник бойових дій.
Третій – із гострою біллю.
Обґрунтуйте Ваші дії.
Ситуаційна задача 3
Унаслідок автомобільної аварії постраждав громадянин України З. , 32 років. Лікар швидкої медичної допомоги вважає, що отримані травми не сумісні з життям.
Чи можливо взяти органи для трансплантації? Обґрунтуйте порядок дій.
Ситуаційна задача 4
Наведіть приклади з медичної практики України порушенні статті про ”Права пацієнта” “Основ законодавства України про охорону прав громадян” та охарактеризуйте негативні соціальні наслідки порушення цієї статті для пацієнта і лікаря.
Ситуаційна задача 5
Які форми і методи роботи з дітьми з вродженими вадами розвитку запропонували б Ви, виходячи з принципу захисту “кращих інтересів дитини” та сучасних особливостей розвитку суспільства.
ТЕМА №5. Медико-етичні, соціальні і правові проблеми та біобезпека репродукції людини та нових репродуктивних технологій, біоетичні проблеми планування сім’ї (контрацепція та природні методи планування сім’ї). Медико-етична та правова оцінка штучного аборту. Етичні, правові та соціальні аспекти і біобезпека пренатальної діагностики та популяційних скринінгових досліджень. Біоетичні проблеми неонатології і педіатричної практики.
Мета заняття:
8. Оволодіти знаннями про біоетичні, правові та соціальні проблеми нових репродуктивних технологій, пренатальної діагностики, роботи лікаря неонатолога та педіатра.
9. Ознайомитись із різноманітними морально-етичними поглядами на методи планування сім’ї, контрацепцію, штучний аборт для запобігання допущенню деонтологічних, етичних і загальнолюдських помилок у подальшій професійній діяльності.
Питання теоретичної підготовки:
1. Нові репродуктивні технології. Методи штучного запліднення та їх морально-етична оцінка.
2. Контрацепція. Її способи та види контрацептивів. Природні методи планування сім’ї.
3. Моральна оцінка контрацепції та природних методів планування сім’ї.
4. Види стерилізації та її моральна оцінка.
5. Міжнародна федерація планування сім’ї, її мета та завдання.
6. Визначення, види аборту та їх біоетична оцінка.
7. Правовий статус абортів.
8. Ліберальний, консервативний та помірний підхід до проблеми аборту.
9. Морально-етична оцінка різноманітних методів переривання вагітності.
10. Наслідки аборту для жіночого організму.
11. Положення Декларації Всесвітньої Медичної Асоціації про медичні аборти.
12. Біобезпека пренатальної діагностики. Етичні принципи пренатальної генетичної служби.
13. Біоетичні проблеми неонатології і педіатричної практики.
Завдання:
1. Одержати поняття про основні правові та біоетичні проблеми нових репродуктивних технологій, пренатальної діагностики, роботи лікаря неонатолога та педіатра.
2. Освоїти значення природних методів планування сім’ї, зробити висновки щодо морально-етичних проблем аборту, контрацепції, стерилізації.
3. Вивчити та засвоїти допустимі з біоетичної позиції дії лікаря у випадку вирішення поставлених у темі питань.
4. Занотувати в робочий зошит основні положення Декларації Всесвітньої Медичної Асоціації про медичні аборти та Етичні принципи пренатальної генетичної служби.
Література:
1. Биомедицинская этика / Ред. В.И. Покровский. – М.: Медицина, 1997. – C. 151-171.
2. Терешкевич Д.-Г. Біоетика в системі охорони здоров’я і медичної освіти / Д.-Г. Терешкевич. – Львів: «Світ», 2008. – С.187-223.
3. Москаленко В.Ф., Попов М.В. Біоетика: Філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми / В.Ф. Москаленко, М.В. Попов – Вінниця: Нова книга, 2005. – С. 118-128.
4. Силуянова И. В. Биоэтика в России: ценности и законы / И. В. Силуянова. – М.: «ГРАНТЪ», 2001. – С. 60-86.
5. Абаев Ю.К. Биоэтика и деонтология в педиатрии // Московские новости. – 2006. – №2. – С. 66-73.
6. Аряев Н.Л., Десятская Ю.В. Биоэтические проблемы в неонатологии / Н.Л.Аряев, Ю.В.Десятская // Матеріали четвертого національного конгресу з біоетики. – Київ, 2010. – С. 123-124.
7. Антологія біоетики / За ред. Ю.І. Кундієва. – Львів: БАК, 2003. – С. 147-158.
8. Джочка О.П. Загальнотеоретичний аспект правового регулювання репродуктивної функції / О.П. Джочка // Медичне право України: проблеми становлення і розвитку: [Матеріали 1-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції. Львів, 19-20 квітня 2007 p.] / Упоряд. к. ю. н. Сенюта І.Я., Терешко Х.Я. – Львів: Медицина і право, 2007. – С. 127-133.
9. Драгнєвіч Л.Ю. Проблеми сурогатного материнства // Юриспруденція. – 2007. – №6. – С. 6–15.
10. Стеценко С.Г. Искусственное прерывание беременности в контексте защиты прав человека / С.Г. Стеценко // Юрист. – 2002. – № 5. – С. 35–36.
11. Біоетика http://www.sham.com.ua/pdf/bioetyka_odessa.pdf
Методика виконання самостійної роботи
В ході практичного заняття студенти повинні оволодіти знаннями про біоетичні, правові та соціальні проблеми нових репродуктивних технологій, пренатальної діагностики, роботи лікаря неонатолога та педіатра. Ознайомитись із різноманітними морально-етичними поглядами на методи планування сім’ї, контрацепцію, штучний аборт для запобігання допущенню деонтологічних, етичних і загальнолюдських помилок у подальшій професійній діяльності.
Рис.1. Природні методи розпізнавання днів плідності.
На даний час відомі чотири природні методи планування сім’ї (рис. 1):
1) Ритмічний (календарний, метод Огіно – Кнауса). Календарний метод дає змогу визначати дні можливої фертильності за допомогою підрахунків, аналізуючи останні 6-12 менструальних циклів. Перший день періоду потенційної плідності визначають, віднімаючи число 18 від тривалості найкоротшого циклу, останній день – віднімаючи число 11 від тривалості найдовшого циклу. Овуляція припадає на 14 день циклу
2) Спостереження за цервікальним слизом (овуляційний, метод Біллінгса). Метод передбачає розпізнавання жінкою циклічних змін у слизових виділеннях з шийки матки. У перші дні після менструації більшість жінок відчуває сухість у піхві (це рання інфертильна фаза, неплідний період). Зростання вмісту естрогенів в призводить до посилення шийкової секреції: якщо на 7-8-й день циклу шийкові залози виділяють 60-70 мг слизу на добу, то на початок овуляції – 700 мг. Саме тоді, коли з'являється рідкий слиз, починається фертильна фаза циклу. Цервікальні виділення стають рідкими, прозорими, тягучими, слизькими та нагадують сирий яєчний білок (плідний слиз). Жінка відчуває, що присінок піхви наче "змащений" – це день найбільшого виділення слизу, коли здатність до запліднення найвища. Після овуляції під впливом прогестерону виділення слизу істотно зменшується, слиз стає густішим або цілком зникає. Постовуляторна, або пізня інфертильна (неплідна), фаза циклу починається на 4-й день після дня піку виділення слизу і триває до першого дня чергової менструації.
3) Температурний метод (вимірювання базальної температури тіла вранці натще відразу після пробудження). Базальна температура тіла має двофазну динаміку по відношенні до гормональних змін менструального циклу і тому дає можливість визначити, після її підвищення і подальшої стабільності по відношенню до попередньої фази, що вже відбулася овуляція. Постовуляторна (пізня інфертильна) фаза у циклі жінки настає на третій день після зміни температури.
4) Симптотермальний метод (спостереження за кількома ознаками – базальною температурою, змінами цервікального слизу, чутливістю молочних залоз, болями в низу живота в середині циклу, збільшенням ваги, мінливістю бажань, настрою, апетиту тощо). Утримуватись від статевих зносин потрібно від дня появи рідкого слизу, доти, доки не мине три дні після підвищення температури тіла.
Визначення, види аборту та їх біоетична оцінка.
Або́рт (лат. abortus – викидень) – переривання життя зачатої, але ще не народженої дитини, переривання вагітності і видалення дитини з матки до того, як вона зможе жити самостійно. Народження дитини після 28 тижня вагітності називається передчасними пологами.
Аборт може бути мимовільним (викидень) і медичним або штучним (пряме втручання – хірургічне чи медикаментозне). Під штучним абортом розуміють звільнення вагітної матки від плодового міхура за допомогою будь-якого діяння безпосередньо на плодовий міхур, на матку або на організм вагітної в цілому.
Аборт поширений нині більше, ніж коли-небудь за всю історію цивілізації. Згідно з даними ВООЗ у цілому світі щороку здійснюється 53 млн. абортів (за всю Другу світову війну загинуло 50 млн. людей). Аборти і пов'язані з ними ускладнення забирають життя майже кожної десятої жінки, що померла під час вагітності. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається найбільш високим серед країн Європи і складає близько 200 тис. абортів на рік.
З огляду на моральні чинникирозрізняють кількавидів аборту:
Мимовільний аборт (викидень, спонтанний аборт) – незумисна і ніким не спровокована втрата плода всупереч волі матері. Причини викидня можуть бути різними, найчастіше патологічні процеси. У разі мимовільного аборту не можна говорити про моральну вину, хіба що причиною такого аборту є очевидна і свідома недбалість, яка провокує викидень (невідповідна турбота про себе, зокрема на початку вагітності, негативне ставлення чоловіка до жінки під час вагітності, надмірне фізичне навантаження, стреси тощо).
2) Аборт при ектопічній (позаматковій) вагітності. Така патологія вагітності практично не залишає для дитини жодного шансу, щоб вижити. Окрім цього, позаматкова вагітність може спричинити смерть вагітної. Тому при імовірності втрати обох людей, треба рятувати життя хоча б однієї.
3) Терапевтичний (безпосередній, прямий) аборт. Це ситуація, коли вважають, що жінка перебуває у фізичній чи психічній небезпеці, яка ускладнюється вагітністю і пологи можуть призвести навіть до смерті матері. Доволі часто йдеться про вибір між життям жінки та дитини.
Опосередкований (непрямий) аборт. Якщо вагітна жінка тяжкохвора, наприклад на рак матки з ураженням ембріона, аборт дозволений і морально оправданий, оскільки і матір, і дитина приречені на смерть. Продовження вагітності не тільки призвело б до смерті матері, але і не врятувало б життя дитини. Видаляють хвору матку, а отже, і плід.
Селективний (євгенічний) аборт виконують, щоб запобігти народженню дитини з генетичними відхиленнями. Згідно з цією ідеологією лише сильні особистості, здорові, корисні для суспільства мають право на життя. З одного боку такий прагматизм дуже небезпечний (прикладом цього є події Другої світової війни), бо призводить до расизму. Не існує жодних причин, які б усправедливлювали позбавлення людського плода його індивідуальності і гідності. З іншого боку народження хворої людини, з генетичними відхиленнями – це зло, «навіть якщо особа внаслідок такого народження позитивно переживала б своє існування, бо такі дії вводять у світ непотрібне страждання…», – пише Дж. Харріс, професор біоетики в Університеті Манчестеру.
6) Аборт як наслідок зґвалтування. Не можна у випадку вагітності через зґвалтування шукати рекомпенсації справедливості, застосовуючи як засіб ще більшу несправедливість, якою є переривання життя вже зачатої дитини. Діти, зачаті внаслідок зґвалтування чи інцесту, залишаються людськими особами. Вони мають право на життя, як і ті діти, які були зачаті у подружній любові, і тому також заслуговують на захист.
7) Суспільний (соціальний) аборт. Іноді до аборту вдаються з різноманітних суспільних мотивів: економічні труднощі сім'ї; страх жінки перед втратою праці, дотеперішнього стилю життя, вільного часу; страх перед відповідальністю; незрілість, зокрема молодих людей, що не готові прийняти дитину і т. ін.
Сучасні морально-етичні погляди на проблему аборту
На сучасному етапі серед гами точок зору навколо проблеми аборту, можна виділити три головні точки зору: ліберальну, консервативну та помірну.
ТЕМА №6. БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА БІОБЕЗПЕКА НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ: ЕКСПЕРИМЕНТ ТА КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ. НАУКОВІ ПРИНЦИПИ ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ ТА ЇХ БІОЕТИЧНА ОЦІНКА. БІОМЕДИЧНА ЕТИКА ТА БІОБЕЗПЕКА ПРОВЕДЕННЯ КЛІНІЧНИХ ВИПРОБУВАНЬ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ І НОВИХ МЕДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.
МЕТА ЗАНЯТТЯ:
1. Ознайомитися з основними аспектами науково-дослідної роботи: експеримент і клінічні дослідження.
2. Освоїти сучасні етичні погляди на використання тварин в наукових дослідженнях і їх альтернативи.
3. Вивчити основні принципи доказової медицини і їх біоетичність.
Питання теоретичної підготовки:
1. Експеримент і його види.
2. Досліди на тваринах як найбільш актуальний вид фізичного експерименту і етичний погляд на нього.
3. Альтернативи дослідам на тваринах.
4. Клінічні дослідження, їх цілі, завдання, принципи класифікації. Етичні аспекти проведення клінічних випробувань лікарських засобів.
5. Наукові принципи доказової медицини та їх біоетична оцінка.
Завдання:
1. Одержати поняття про основні аспекти науково-дослідної роботи: експеримент і клінічні дослідження.
2. Освоїти значення використання тварин в наукових дослідженнях і навчальному процесі, їх біоетичність і можливі альтернативи.
3. Ознайомитися з основними принципами доказової медицини і оцінити їх з позицій біоетики.
ЛІтература:
13. Антологія біоетики / Ред. Ю.І.Кундієв. – Львів: БАК, 2003. – 592 с.
14. Апанасенко Г.Л. Нові науки про вижвання / Г.Л. Апанасенко // Науковий світ. – 2005. – №9. – С. 6–7.
15. Біоетика в Україні: стан і перспективи / Матеріали про ІІ Національний конгрес з біоетики // Ліки України. – 2004. – №10. – С. 14–15.
16. Биобезопасность / Лобанова Т.П, Иванькина Т.Ю., Кисурина М.И. – М.: Медицина, 2002. – 132 с.
17. Биомедицинская этика / Ред. В.И. Покровский. – М.: Медицина, 1997. – 224 с.
18. Кулініченко В. Біоетика як етична концепція / В.Кулініченко, С.Пустовіт // Науковий світ. – 2006. – №5. – С. 15–19.
19. Москаленко В.Ф. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми / В.Ф.Москаленко, М.В.Попов. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – 218 с.
20. Поттер В.Р. Движение культуры к более жизненным утопиям с целью выживания / В.Р.Поттер // Практ. філософія. – К., 2004. – №1. – С. 4–14.
21. Мелихов О. Г. Клинические исследования. – М.: Атмосфера, 2003. – 200 с.
22. Планирование и проведение клинических исследований. Под ред. Ю. Б. Белоусова. – М.: Издательство общества клинических исследователей, 2000. – 584 с.
23. Юрьев К.Л., Логановский К.Н. Доказательная медицина. Кокрановское сотрудничество.//Укр. мед. часопис, 2000, № 6/20.
ТЕМА№7. ПОНЯТТЯ ПРО БІОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ (БІОБЕЗПЕКУ). ЗАКОНОДАВЧІ АСПЕКТИ ТА НАУКОВІ ОСНОВИ БІОБЕЗПЕКИ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ. БІОЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА БІОБЕЗПЕКА ВПЛИВУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЛЮДИНУ.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Ознайомитися з поняттям про біобезпеку, науковими основами біобезпеки в світі та в Україні, біоетичними аспектами впливу навколишнього середовища на людину.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Поняття про біологічну безпеку (біобезпеку) та біотехнології.
2. Правове регулювання застосування біотехнологій.
3. Правові аспекти запобігання біологічному забрудненню довкілля.
4. Відповідальність за порушення законодавства про біологічну безпеку.
ЗАВДАННЯ:
1. Ознайомитися з поняттями про біобезпеку та біотехнології.
2. Вивчити біоетичні аспекти правового регулювання застосування біотехнологій.
3. Вивчити біоетичні аспекти щодо запобігання біологічному забрудненню довкілля.
4. Вивчити біоетичні аспекти впливу навколишнього середовища на людину.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Вернадский В.И. Биосфера. — Л.: Науч. хим.-техн. изд-во, 1926. — 146 с.
2. Гродзинський Д.М., Дембновецький О.Ф., РудийР.Б. Розв’язання проблем
екологічної безпеки в Національній академії наук України // Проблеми науки. — 2001. — № 6. — С. 44—54.
3. Кордюм В. Біоетика: минуле, сучасне і майбутнє // Вісн. НАН України. — 2001. — № 12. — С. 9—23.
4. Крейн І. Грані гуманітарної кібернетики // Вісн. НАН України. — 2002. — № 7. — С. 29—37.
5. Поттер В.Р. Биоэтика: мост в будущее. — Киев: Изд. Вадим Карпенко. 2002.
6. Тейяр де Шарден П. Феномен человека — М.: Наука, 1987. — 240 с.
7. Alexander Leo. Medical Science under Dictatorschip // New England Journal of Medicine.
8. Reich W.T. Encyclopedia of bioethics, 1995.
9. http://www.unesco.ru.
ТЕМА №8. СУЧАСНІ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БІОБЕЗПЕКИ. НАУКОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ БІОБЕЗПЕКИ ПРИ СТВОРЕННІ, ВИПРОБУВАННІ, ТРАНСПОРТУВАННІ ТА ВИКОРИСТАННІ ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНИХ ОРГАНІЗМІВ.
Мета заняття:
10. Ознайомитися з проблемами забезпечення біобезпеки при використанні сучасних біотехнологій при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів.
11. Ознайомитися з міжнародними та вітчизняними документами, спрямованими на забезпечення належного рівня захисту в галузі безпечного використання живих ГМО та продуктами одержаними з їх допомогою.
Питання теоретичної підготовки:
1. Визначення біологічної та генетичної біобезпеки.
2. Картахенський протокол по біобезпеці ( прийнятий 29 січня 2002 року на нараді Конференції Сторін Конвенції про біологічне різноманіття в м. Монреалі).
3. Регулювання генетично-інженерної діяльності у відкритій системі та державна реєстрація ГМО
4. Проведення державних апробацій (випробовувань) ГМО у відкритій системі.
5. Державна реєстрація ГМО та встановлення обмеження щодо їх застосування
6. Використання, транспортування, зберігання та утилізація ГМО.
7. Біоетичні проблеми використання ГМО на сучасному етапі розвитку суспільних відносин.
Завдання:
1. Ознайомитися з проблемами забезпечення біобезпеки при використанні сучасних біотехнологій при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів.
2. Ознайомитися з міжнародними та вітчизняними документами, спрямованими на забезпечення належного рівня захисту в галузі безпечного використання живих ГМО та продуктами одержаними з їх допомогою.
Література:
12. Вековшинина С.В., Кулиниченко В.Л. Биоэтика. Начала и основания. – К., 2002.
13. Сучасні проблеми біоетики / Редкол.: Ю.І. Кундієв (відп. ред.) та ін.– К.: «Академперіодика».– 2009.– С.81-95, 222-223.
14. Антологія біоетики / за редакцією Ю.І. Кундієва. – Львів : БаК, 2003. – С. 283-348.
15. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки / У кн.: Екологічне право: Особлива частина: Повний акад. курс / За ред. В.І. Андрейцева. – К., 2001. – С. 10-112.
16. Экологическое право Украины: Курс лекций / Под ред. И.И. Каракаша. – Одесса, 2001. – С. 400-423.
17. Шемшученко Ю.С. Конституционное право граждан Украины на безопасную окружающую среду // Весы фемиды. – 1998. – № 4. – С. 3-5.
18. Комарницький В.М. Удосконалення правового регулювання безпечного використання генетично змінених організмів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України: Науково-теоретичний журнал. – 2004. – № 1. – С. 15-23.
19. Комарницький В.М. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій в Україні: Монографія. – Луганськ.: РВВ ЛАВС, 2002. – 152 с.
20. Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 44. – Ст. 320.
21. Закон України:Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів.- № 1103-V від 31 травня 2007 року, м. Київ /Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, №35, ст.484;(Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1804-VI ( 1804-17 ) від 19.01.2010, ВВР, 2010, № 9, ст.90)/ zakon.rada.gov.ua
Класифікація ризиків ГМ-рослин і кормів
Всі небажані явища й події, що відбуваються при обробленні й споживанні ГМО, можна об'єднати в три групи: харчові, екологічні й агротехнічні ризики.
БІОБЕЗПЕКА
РЕГУЛЮВАННЯ ГЕНЕТИЧНО-ІНЖЕНЕРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У
ТЕМА №9. МЕДИКО-ЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ І БІОБЕЗПЕКА ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ОСІБ І ОСІБ З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ, ВЕНЕРИЧНИМИ ТА ІНФЕКЦІЙНИМИ ХВОРОБАМИ
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Ознайомитися з правовими проблемами і біобезпекою профілактики ВІЛ-інфікованих осіб і осіб з туберкульозом, венеричними та інфекційними захворюваннями.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:
1. Біоетичні та правові проблеми профілактики ВІЛ-інфікованих осіб і осіб з туберкульозом.
2. Біоетичні та правові проблеми профілактики осіб з венеричними та інфекційними хворобами.
ЗАВДАННЯ:
1. Вивчити біоетичні проблеми профілактики ВІЛ-інфікованих осіб, осіб з туберкульозом, венеричними захворюваннями та інфекційними хворобами.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Беляева В.В., Ручкина Е.В., Покровский В.В. Суицидальное поведение лиц, инфицированных вирусом иммунодефицита человека // Терапевтический архив – 1996. − № 4. – С. 71−74.
2. Беляева В.В. Терминальная стадия ВИЧ-инфекции: психологические аспекты проблемы // Эпидемиология и инфекционные болезни. – 1997. − № 6. – С. 29−31.
3. Беляева В.В. Особенности социально-психологической адаптации лиц, инфицированных ВИЧ // Эпидемиология и инфекционные болезни. – 1998. − №5. – С. 27–29.
4. Запорожан В.М., Аряєв М.Л. ВІЛ-інфекція і СНІД. – К.: Здоров’я, 2003. 624с.
5. Лобанов С.О., Лисенко І.П. Патопсихологічні порушення у ВІЛ-інфікованих осіб на ранніх стадіях хвороби // Вісник Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова. – 1998. – Т.2. №2. – С. 429−433.
6. Покровский В.В. Эпидемиология и профилактика ВИЧ-инфекции и СПИД. – М.: Медицина, 1996. – 248 с.
7. Пурик О.П. Особливості психологічної допомоги при ВІЛ-інфекції/СНІДі // ВИЧ-инфекция: многообразие аспектов. – 2000. − № 4. – С. 15−31.
Умови та порядок медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції. Обов’язковому огляду на ВІЛ підлягають тільки донори біологічних препаратів. Всі інші категорії населення проходять медичний огляд добровільно.
Право проведення медичного огляду на ВІЛ-інфекцію мають лабораторії, акредитовані в порядку, встановленням Кабінетом Міністрів України.
Облік ВІЛ-інфікованих та надання їм медичної допомоги. Згідно Закону, обліку і реєстрації ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД громадян, а також медичне спостереження за ними повинні здійснюватися з дотриманням принципів конфіденційності. Медична допомога ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД здійснюється на загальних основах.
Обов’язкиВІЛ-інфікованих. ВІЛ-інфікований зобов’язаний приймати заходи, які направлені на попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції, а також повідомити партнерів, з якими мали статеві контакти до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження.
Не можна не відзначити ще одну достатньо тривожну проблему. Впродовж останніх років в Україні одночасно розвиваються епідемії таких двох соціально небезпечних хвороб, як ВІЛ/СНІД і туберкульоз, що часто уражають одній й ті ж групи населення. Туберкульоз як найбільш розповсюджене опортуністичне захворювання при ВІЛ-інфекції поступово стає головною причиною смертності серед хворих на СНІД. ВІЛ-інфекція підвищує ризик активного туберкульозу і, навпаки, туберкульоз несприятливо впливає на перебіг ВІЛ-інфекції. Експерти ВООЗ вважають, що рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД-асоційований туберкульоз є одним з найбільш чутливих показників рівня поширення ВІЛ у загальній популяції населення.
Ситуація з туберкульозу в Україні, дійсно, є загрозливою. Вона розпочала стрімко погіршуватися з 1992 року, набула у 1995 році ознак епідемії, і на сьогодні показник захворюваності на туберкульоз, який збільшився протягом останніх 15 років у 2,5 рази, сягнув 79,8 випадків на 100 тис. населення та продовжує зростати. Цей показник є в 10-12 разів вищим за аналогічні показники розвинених країн і є найвищим в Європі після Російської Федерації. Щогодини в Україні реєструється чотири нових випадки туберкульозу та один випадок смерті від цієї хвороби. Щороку виявляється 37-39 тис. випадків захворювань на туберкульоз і помирає близько 11 тис. хворих на туберкульоз.
Основними чинниками неблагополуччя з туберкульозом в Україні є:
· соціально-економічна криза в країні, що не дозволяє повноцінно фінансувати охорону здоров’я;
· зниження життєвого рівня населення;
· згортання протитуберкульозних закладів внаслідок недостатнього їх фінансування.
Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу.
Соціальну профілактику здійснюють шляхом проведення профілактичних заходів соціально-економічного характеру державного масштабу. Головними завданнями соціальної профілактики є поліпшення соціально-побутових умов життя всього населення, матеріального благополуччя народу.
Соціальна профілактика направлена на:
· оздоровлення умов зовнішнього середовища;
· підвищення матеріального добробуту населення;
· укріплення здоров’я населення;
· поліпшення харчування та житлово-побутових умов;
· розвиток фізичної культури й спорту;
· проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням тощо.
Санітарна профілактика переслідує цілі попередити інфікування МБТ здорових людей, захистити й зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній формі оточуючих його людей в побуті та на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів у вогнищі туберкульозної інфекції (в сім’ї та оселі хворого на туберкульоз, який виділяє МБТ).
Найдієвішим методом специфічної профілактики туберкульозу є вакцинація та ревакцинація вакциною БЦЖ, або специфічна імунопрофілактика, або вакцинопрофілактика.
Хіміопрофілактика проводиться протитуберкульозними препаратами з метою попередження туберкульозу у осіб, які піддаються найбільшій небезпеці зараження та захворювання на туберкульоз. Виділяють первинну та вторинну хіміопрфілактику.
ТЕМА №10. БІОТЕРОРИЗМ ТА ПРОБЛЕМИ БІОБЕЗПЕКИ. ЗАХОДИ ЩОДО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ЇХ НАСЛІДКІВ В ОСЕРЕДКАХ БІОЛОГІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ
МЕТА ЗАНЯТТЯ:
1. Оволодіти знаннями про біотероризм як загрозі біобезпеки.
2. Вивчити основні принципи протидії біотероризму і заходи захисту населення при ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків в осередках біологічного зараження.
Питання теоретичної підготовки:
1. Тероризм, як явище сучасного світу.
2. Біотероризм, як найбільш небезпечний вид тероризму.
3. Особливості біологічного тероризму порівняно з іншими видами тероризму.
4. Критерії потенційної небезпеки біологічних агентів щодо використання для біотероризму.
5. Категорії біологічних агентів за ступенем загрози для мирного населення.
6. Інфекційні захворювання найбільш потенційно небезпечні для біотероризму: натуральна віспа, сибірська виразка, чума, геморагічні лихоманки.
7. Основні стратегічні принципи протидії біологічного тероризму та заходи захисту населення.
Завдання:
1. Засвоїти поняття про тероризм і біотероризм, як загрозу біобезпеки.
2. Вивчити найбільш потенційно небезпечні біологічні агенти, які можуть застосовуватися терористами.
3. Ознайомитися з основними стратегічними заходами та конкретними діями направленими на захист від біологічного тероризму.
Література:
24. Антологія біоетики / Ред. Ю.І.Кундієв. — Львів: БАК, 2003. — 592 с.
25. Апанасенко Г.Л. Нові науки про вижвання / Г.Л. Апанасенко // Науковий світ. — 2005. — №9. — С. 6-7.
26. Біоетика в Україні: стан і перспективи / Матеріали про ІІ Національний конгрес з біоетики // Ліки України. — 2004. — №10. — С. 14-15.
27. Биобезопасность / Лобанова Т.П, Иванькина Т.Ю., Кисурина М.И. – М.: Медицина, 2002. – 132 с.
28. Биомедицинская этика / Ред. В.И. Покровский. — М.: Медицина, 1997. — 224 с.
29. Кулініченко В. Біоетика як етична концепція / В.Кулініченко, С.Пустовіт // Науковий світ. — 2006. — №5. — С. 15-19.
30. Лопатин П.В. Биоэтика: Учебник для вузов по спец. «Фармация» / П.В.Лопатин. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2005. — 240 с.
31. Москаленко В.Ф. Біоетика: філософсько-методологічні та соціально-медичні проблеми / В.Ф.Москаленко, М.В.Попов. — Вінниця: Нова Книга, 2005. — 218 с.
32. Поттер В.Р. Движение культуры к более жизненным утопиям с целью выживания / В.Р.Поттер // Практ. філософія. — К., 2004. — №1. — С. 4-14.
Категорії небезпеки для мінного населення інфекційний агентів і
Виявлення і контроль
· Посилення системи контролю за випадками захворювань і ушкоджень в результаті дії патогенів і хімічних речовин, включених в список небезпечних агентів.
· Розробка нових алгоритмів і методів для пошуку підозрілих випадків в медичних базах даних.
· Вибір критеріїв для дослідження і оцінки підозрілих груп захворювань людини і тварин або ушкоджень і сигналів для повідомлення виконавчої влади про можливий акт біологічного або хімічного тероризму.
Діагноз і характеристика біологічних і хімічних агентів
· Створення багаторівневої мережі реагування лабораторій на акти біотероризму, яка пов'язувала б органи, охорони здоров'я, з лабораторіями, що володіють найбільш сучасними засобами для ідентифікації особливонебезпечних біологічних агентів і повідомлення про них.
· Створення лабораторій швидкого реагування на основі найсучасніших технологій, щоб забезпечити можливість цілодобової діагностики і молекулярно-біологічної оцінки особливонебезпечних біологічних агентів.
– Конец работы –
Используемые теги: методичні, розробки, основ, біоетики, біобезпеки0.084
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ З основ біоетики та біобезпеки
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов