Націонаньний дохід (2004) — 129 млрд. дол.; на душу населення — 20 800 дол.; зростання — +3,9 %.
Імпорт (2004) — 36,8 млрд. дол. Партнери: США-15 %, Бельгія-10,1 %, Німеччина-7,5 %, Швейцарія-6,5 %, Велика Британія-6,1 %.
Експорт (2004) — 34,4 млрд. дол. Партнери: США-36,8 %, Бельгія-7,5 %, Гонконґ-4,9 %.
Країнознавча характеристика Індії
Офіційна назва - Республіка Індія (Republic of India - англ. мова).
Географічне положення - Індія розташована на півдні Азії, на півострові Індостан. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном (частина індійського штату Джамму й Кашмір, що межує з Афганістаном, перебуває під контролем Пакистану); на півночі - з КНР, Непалом і Бутаном; на сході - з М'янмою і Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.
Площа території - 3,29 млн кв. км. Довжина з півночі на південь - понад 3000 км, з заходу на схід - близько 2000 км.
Кількість населення - 1,21 млрд. осіб (2011).
Столиця - Нью-Делі (New Delhi) - 15,926 млн. осіб.
Найбільші міста: Калькутта - понад 16 млн. жителів, Мумбаї (Бомбей) - понад 15 млн. жителів, Ченнаї (Мадрас) - 6 млн. жителів, Хайдарабад - 5 млн. жителів, Бангалор - 4,5 млн. жителів, Ахмедабад - 4 млн. жителів.
Адміністративний поділ -28 штатів (state): Андхра-Прадеш (Andhra Pradesh), Аруначал-Прадеш (Arunachal Pradesh), Ассам (Assam), Біхар (Bihar), Гоа (Goa), Гуджарат (Gujarat), Джамму й Кашмір (Jammu and Kashmir), Джарканд (Jharkhand), Західна Бенгалія (West Bengal), Карнатака (Karnataka), Керала (Kerala), Мадхья-Прадеш (Madhya Pradesh), Маніпур (Manipur), Махараштра (Maharashtra), Мегхалая (Meghalaya), Мізорам (Mizoram), Нагаленд (Nagaland), Орісса (Orissa), Пенджаб (Punjab), Раджастхан (Rajasthan), Сіккім (Sikkim), Тамілнад (Tamil Nadu), Тріпура (Tripura), Уттаранчал (Uttaranchal), Уттар-Прадеш (Uttar Pradesh), Хар'яна (Haryana), Хімачал-Прадеш (Himachal Pradesh), Чхаттісгарх (Chadtisgarh) та 7 союзних територій (territory): Андаманські і Нікобарські о-ви (Andaman and Nicobar Islands); Дадра і Нагархавелі (Dadra and Nagar Haveli); Діу і Даман (Diu and Daman); Лакшадвіп (Lakshadweep); Пондічері (Pondicheri), Чандигарх (Chandigarh).
Офіційні мови - хінді та англійська, а також 17 регіональних мов.
Релігія - 82,6% населення сповідують індуїзм, 12,2% - іслам, 2,34% - християнство; серед віруючих є також сикхи (1,94%), буддисти (0,76%), джайни (0,4%) та ін.
Грошова одиниця - індійська рупія=100 пайсам.
Національне свято - 26 січня - День Республіки (1950); 15 серпня - День незалежності (1947).
За чисельністю населення Індія — друга держава у світі (після Китаю), а за площею — сьома (після Росії, Канади, Китаю, США, Бразилії та Австралії). З 15 серпня 1947 р. Індія — незалежна країна. Офіційна назва — Республіка Індія. Офіційні мови — гінді та англійська. Основними мовами є гінді, санскрит, урду та дванадцять регіональних мов. Назва країни на мові гінді — Бхарат. В адміністративно-територіальному устрої країни основними одиницями є 25 штатів і сім союзних територій.
Географічне положення. Індія розташована у Східній та Північній півкулях, в середньо-південній частині Азіатського континенту. Приблизно через середину країни проходить Північний тропік. Південь країни омивається Індійським океаном. На північному заході Індія межує з Пакистаном, на північному сході — з Китаєм, Непалом та Бутаном, на сході — з Бангладеш та М'янмою. Південний захід омивається Аравійським морем, а південний схід — Бенгальською затокою (морем) Індійського океану. На крайньому південному сході через Полкську протоку Індія межує зі Шрі-Ланкою, на порівняно невеликій віддалі від крайнього південного заходу знаходяться Мальдіви. В Індійському океані країні належать: на південний захід, на незначній віддалі, в Аравійському морі Лаккадівські острови; на південний схід, на значній віддалі, між Бенгальським та Андаманським морем Андаманські та Нікобарські острови.
У природно-географічному відношенні країна поділяється на три регіони: Гімалаї, Індо-Гангську рівнину та Декан. Грандіозним бастіоном довжиною близько 2500 км. і шириною до 300 км. піднімаються на північному сході Індії Гімалаї. Вони утворюють своєрідні гігантські сходи з трьома щаблями. Нижній щабель (900-1200 м.) — передгір'я, відомі під назвою Сіваликських гір. Середній — Малі Гімалаї. Це ланцюг хребтів висотою 3-4 тис. м. з піками, що перевищують 6 тис. м. Найвищий — це Великі, або Високі Гімалаї, початком яких є масив Нангапарбат (8126 м.).
Майже вся територія Індії лежить у тропічному і субекваторіальному поясі з типовим мусонним кліматом. Головна ріка Індії — Ганг, священна ріка. Вона має найбільшу площу басейну, але коротша, ніж Інд і Брахмапутра.
За багатством і різноманітністю рослинності (21 тис. видів) Індія займає перше місце серед країн однакової з нею площі. На її території розміщені вологі тропічні вічнозелені ліси, мусонні (листопадні) ліси, савани, рідколісся і чагарники, напівпустелі і пустелі, а в горах — повний спектр висотних поясів — від лісових до вічних снігів.
Серед різноманітних природних ресурсів країни важливе значення мають корисні копалини. Багато родовищ Індії за своїми запасами належить до найбільших у світі. Тут зосереджені величезні запаси слюди. Індія є світовим експортером хрому і займає провідне місце в світі за видобутком і запасами марганцевих і залізних руд, а також графіту і берилію. Велике промислове значення мають алювіальні і прибережно-морські розсипи титану і цирконію, так звані чорні піски Траванкурського узбережжя. В країні зосереджено близько третини світових запасів цирконію. За видобутком титану Індія займає провідне місце в світі. Майже всі найважливіші родовища корисних копалин приурочені до півострівної частини Індії, що є однією із найважливіших металогенічних провінцій світу. Тут сконцентровані величезні матаморфогенні родовища заліза і марганцю, хромітів, міді, нікелю, кобальту, свинцю, цинку, золота, платини, урану, а також азбесту, графіту, магнезиту. Виключно сприятливе для промисловості поєднання копалин і поверхневе залягання багатьох руд роблять видобуток руди економічно вигідним і технічно нескладним. Із енергетичних корисних копалин найбільше значення має кам'яне вугілля. Майже всі відомі запаси знаходяться в Північно-Східній Індії, що в поєднанні з величезними запасами марганцевих і, особливо, залізних руд є сприятливим для розвитку чорної металургії. Ведеться розвідка і розпочато видобуток нафти на морському шельфі коло Бомбея. Природні ресурси країни сприяють розвитку сільського господарства. За умовами рельєфу близько 63% території є придатною для землеробства. Південна Індія — батьківщина деяких сортів рису.
Iсторiя. Люди, які займалися рибальством і полюванням, жили на території Індії у IV тисячолітті до н.е. Перша цивілізація (індська, також названа протоіндською або хараппською) розвинулася в долині Інду в середині III тисячоліття до н.е. і проіснувала близько тисячі років. Сліди цієї древньоіндійської цивілізації знайдені на півострові Катхіявар в Гуджараті, а в 1922 р. археологи виявили залишки поселень бронзового віку: Хараппи (у Пенджабі) і Мохенджо-Даро (у Сінді).
В середині II тисячоліття до н.е. у Північну Індію з Центральної Азії через басейн Інду прийшли арії, які у VII-VI стст. до н.е. заснували в долині Гангу свої держави.
У V ст. до н.е. у долині Гангу було кілька дрібних держав, які ворогували між собою.
У IV ст. до н.е. на північний захід Індії прийшли війська Олександра Македонського, успішно подолавши опір племен, які жили в долині Інду. Однак в долині Гангу ситуація до того часу змінилася. Царі держави Магадха об'єднали дрібні держави в одну сильну і відбили греко-македонський напад. Незабаром владу у Магадху захопив Чандрагупта з роду Маур'їв, а за його онука Ашоки (III ст. до н.е.) царі Магадхи правили вже майже всією Індією (крім самого півдня Індостану), і їхню державу називають імперією Маур'їв. Могутня держава Маур'їв розпалася на початку II ст. до н.е. і почала зазнавати нападів скіфів, греків тощо.
У I ст. н.е. у Північно-Західній Індії виникає величезна імперія Кушан, яка досягла найбільшої могутності у II-III стст. н.е., коли до її складу входили Афганістан, Центральна Азія та індійські території до річки Нарбада. У IV ст. н.е. держава Магадха знову об'єднала Північну Індію, за ім'ям правлячої династії її називають імперією Гуптів. У цей період завершено архітектурний трактат "Манасара".
У плануванні міст чітко відбивається кастовий розподіл. У V ст. н.е. в Індії була високо розвинута наука. Цифри (і позиційна система користування ними), якими ми користуємося і називаємо арабськими, запозичені у арабів, але самі араби перейняли їх у індійців. Головний винахід давньоіндійських математиків - введення в цифрову систему нуля.
Древні індійські племена розмовляли різними мовами, але всі освічені люди знали єдину літературну мову - санскрит, який відігравав в Індії таку ж об'єднуючу роль, як латина у середньовічній Європі. На санскриті писали художні і релігійні праці, закони і наукові твори. Граматика санскриту, складена індійським вченим у V ст. до н.е., - найдавніша граматика на землі. Поет і драматург V ст. н.е. Калідаса відіграв таку ж роль в індійській літературі, як Шекспір і Пушкін у європейській. Вторгнення ефталітських племен з північного заходу у V ст. н.е. призвело до занепаду імперії. На території плоскогір'я Декан одне за одним виникали і розпадалися царства Сатаваханів, Вакатаків і Паллавів, на півдні в перші століття нашої ери могутньою була держава Чера.
| Шлях до ... |
Період індійського середньовіччя триває більше тисячі років (з VII по XVIII ст.) і поділяється на два етапи: утворення невеликих відособлених феодальних князівств і їх розпад; а потім - виникнення централізованої держави - Делійський султанат (XIII-XIV стст.). Другий етап завершує імперія Великих Моголів XVI- XVIII стст. З початку XI ст. Індія зазнає вторгнення мусульман. Роздроблені князівства не могли чинити серйозного опору, і до початку XIII ст. у Північній Індії сформувався Делійський султанат з верховною владою мусульманських феодалів, що розширився за рахунок територій Східної і Південної Індії. В кінці XIV ст. від султанату відокремилися Бенгалія і князівства Декана, а після спустошливого нашестя Тімура (Тамерлана) султанат розпався.
На початку XV ст. у Південній Індії сформувалася імперія Віджайянагар, яка існувала з 1336 по 1565 р. На руїнах Делійського султанату на початку XVI ст. виникає держава Великих Моголів, заснована Захируддіном Мухаммедом Бабуром, а під час його наступників, особливо при Акбарі (1506-1605), вона охопила весь півострів Індостан. Імперія Моголів слабшала, і в 1739 р. правитель Ірану Надір-шах зайняв Делі.
Перші європейці - португальці з'явилися поблизу берегів Індії у XVI ст. Вони захопили Гоа та інші території на західному узбережжі. Потім прийшли голландці, французи та англійці. Протягом століття у Західній Європі у різних країнах виникли Ост-Індські кампанії, які боролися за колонізацію Індії. До XVIII ст. наймогутнішими стали французька Ост-Індська кампанія, що виникла у 1664 р., та англійська Ост-Індська кампанія, заснована на початку XVII ст.
У 1757 р. англійці захопили Бенгалію. Внаслідок зіткнення економічних інтересів почалася англо-французька війна, що закінчилася у 1763 р. перемогою Англії і втратою Францією майже всіх індійських володінь. Найтривалішим і найбільш наполегливим із збройних виступів було Велике народне повстання 1857 р., яке самі індійці називають війною за Незалежність. У 1858 р. Ост-Індська кампанія була скасована. Потім британські власті провели адміністративні реформи, верховна влада була передана британському уряду.
Розвиток капіталізму у другій половині XIX ст. привів до формування робочого класу, а тяжкі умови праці - до страйків. Наприкінці XIX ст. у національному русі сформувалися два напрямки: буржуазно-ліберальний, який не закликав до повалення колоніального режиму, і лівий радикальний, що вимагав ліквідації феодального і колоніального гніту.
У 1885 р. була створена загальноіндійська партія - Індійський національний конгрес. На початку XX ст. в Індії почався рух бойкоту англійських товарів - свадеші. У Бомбеї було проведено політичний страйк, створювалися робочі профспілки, які об'єдналися у Всеіндійський конгрес профспілок. У 20-х роках почався сатьяграхі - рух громадянської непокори під керівництвом Ганді. Адвокат Мохандас Ганді повернувся в Індію з Південної Африки і присвятив своє життя боротьбі з дискримінацією корінного населення і за незалежність країни, особливо після розстрілу в Амрітсарі неозброєних демонстрантів. Головною заслугою Ганді є залучення до боротьби за незалежність селян.
Під натиском визвольного руху британський уряд видав у 1935 р. Закон про управління Індією, що передбачав створення законодавчого (а на ділі - дорадчого) органу і надання виборчих прав верхівці індійського суспільства. Цей закон лише сприяв розпалюванню міжнаціональної і міжкастової ворожнечі. Під час Другої світової війни і відразу після її закінчення визвольний рух перекинувся на індійську армію і військово-морський флот, і Англії довелося піти з Індії. 15 серпня 1947 р. було оголошено про створення незалежного Індійського Союзу на чолі з прем'єр-міністром Джавахарлалом Неру, а території, на яких домінувало мусульманське населення, утворили мусульманську державу Пакистан. Розподіл супроводжувався міжрелігійними сутичками і масовим залишенням мусульманами територій, що залишилися в Індії, а проблема прикордонного Кашміру і досі залишається невирішеною. 30 січня 1948 р. Ганді вбитий фанатиком-індуїстом.
У 1956 р. в результаті роботи уряду Джавахарлала Неру з розвитку економіки та інтеграції до Індійського Союзу приєдналося понад 550 князівств. 26 січня 1950 р. Індію проголосили республікою і ухвалили нову Конституцію. Адміністративна реформа 1953 р. передбачала створення штатів за національно-мовним принципом. Уряд Неру почав проводити політику неприєднання. Майже двадцять років промисловість і сільське господарство країни неухильно розвивалися, але в 70-х роках економічне становище Індії погіршилося. Уряд Національного конгресу, який прийшов до влади у 1975 р. і зважився на надзвичайні заходи, становища не поліпшив, як і партія Джаната (Народна), що перемогла у 1977 р.
У 1980 р. переконливу перемогу на виборах здобула партія Індійський національний конгрес на чолі з Індірою Ганді. Протягом наступних кількох років уряд Індіри Ганді намагався, щоправда безуспішно, боротися з хвилюваннями у різних регіонах країни, корупцією, кастовим поділом. У 1984 р. після рішення Індіри Ганді направити індійські війська на придушення сікхських радикалів, які зайняли Золотий храм в Амрітсарі, вона була вбита двома своїми тілоохоронцями-сікхами. Радикали вимагали відділення сікхського штату від Індії і проголошення його незалежною державою Халістан.
Після вбивства Індіри Ганді у політичну боротьбу включився її молодший син Раджив, пілот компанії "Індійські авіалінії", який після загибелі старшого брата в авіакатастрофі став політичним спадкоємцем матері. Раджив Ганді отримав велику підтримку.
За Раджива Ганді, який проводив нову результативну політику, в Індію потекли іноземні інвестиції, почали використовуватися нові технології, створювалися нові галузі промисловості. На виборах у листопаді 1989 р. Радживу Ганді не вдалося сформувати однопартійний уряд Національного конгресу. Був сформований коаліційний уряд Національного фронту, до складу якого увійшла також фундаменталістська партія Хінду. Уряд протримався зовсім недовго, і почалася нова виборча кампанія. Під час передвиборчого туру Раджива Ганді по Тамілнаду багато його помічників і випадкових людей, які виявилися поруч, загинули внаслідок вибуху бомби. Партію Індійський національний конгрес очолив і привів до перемоги на виборах 70-річний Нарасімха Рао, який став прем'єр-міністром.
Населення.
Кількість населення
Станом на 2011 рік населення Індії становило 1,21 млрд. осіб. Індія стала другою країною у світі після Китаю, яка перетнула позначку в мільярд осіб.
Густота населення
Середня густота населення - близько 324 особи на кв. км, максимальна - більше 750 осіб на 1 кв. км у Західній Бенгалії (904 особи на 1 кв. км), Біхар (880 осіб на 1 кв. км), Кералі (819 осіб на 1 кв. км). Найгустіше заселені південно-східне і південно-західне узбережжя, дельтові низини сходу і Гангзька рівнина. Найменше обжиті височини Центральної Індії, північно-східні райони і Гімалаї.
Структура населення за віком та за статтю
До 14 років - 33,1%, від 15 до 64 років - 62,2%, 65 років і більше - 4,7% населення.
На 100 жінок припадає 107 чоловіків, причому у віці до 14 років - на 100 жінок 106 чоловіків, від 15 до 64 років - на 100 жінок 107 чоловіків, 65 років і більше - на 100 жінок 103 чоловіка.
Демографічні показники
Річний темп зростання населення - 1,55%, коефіцієнт народжуваності - 24,28 немовлят на тисячу осіб, коефіцієнт смертності - 8,74 померлих на тисячу осіб, коефіцієнт міграції - (-0,08) мігрантів на тисячу осіб. Коефіцієнт дитячої смертності - 63,19 на 1000 живих новонароджених.
Демографічне зростання значною мірою визначається зниженням рівня смертності.
Середня тривалість життя - 62,86 років (жінок - 62,22 роки, чоловіків - 63,53 роки)
Середня кількість дітей у однієї жінки - 3,04.
Етнічний склад
Етнічні групи Індії: близько 300 індо-арійських груп - 72% всього населення, дравідські групи - 25%, монголоїди та інші - 3% населення.
Арії на Індостані з'явилися близько 1500 р. до нашої ери, "арійська епоха" тривала приблизно до 1000 року до нашої ери. Священні книги арійців - веди розповідають про перемоги, здобуті аріями над аборигенами (даса). Після колонізації північно-західної частини Індії арії направилися на схід по лівому берегу Гангу. Цей процес затягнувся на кілька століть. До кінця VI століття до нашої ери арії зайняли всю Північну Індію і просунулися на південь аж до витоків річки Годаварі, де завершили свою експансію. Однак арійський вплив проявився у різних формах і в Південній Індії.
Протягом кількох тисячоліть відбувалося проникнення різних етносів до Південної Азії гірськими перевалами у Гімалаях або морем через західне і південне узбережжя Індії. Племена з нечисленним населенням обжили Андаманські і Нікобарські острови у Бенгальській затоці.
Друга вагома етнічна складова населення Південної Азії - аборигени Австралії.
Третій елемент - монголоїдні народи, які сконцентровані переважно на південному сході Індії. Південна Азія приваблювала іммігрантів із східного Середземномор'я.
Сучасна Індія - багатонаціональна країна, що населена народами, які відрізняються зовнішнім виглядом, мовою і звичаями.
Сільське та міське населення
Близько 65% населення країни проживає у селах. Підсилення міграційних процесів привело за останні півстоліття до формування таких гігантських агломерацій, як Мумбаї (Бомбей), Калькутта і союзна територія Делі з однойменною столицею.
Найбільші міста: Бомбей, Делі, Калькутта, Хайдарабад, Бангалор, Мадрас.
Мова
Державними мовами є хінді та англійська. Також у штатах Індії визнані як офіційні і використовуються ще 14 мов: бенгальська, телугу, маратхі, тамільська, урду, гураяті, маялам, каннада, орія, пенджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, санскрит.
Лінгвісти розрізняють як мінімум 24 мови, кожною з яких розмовляють 1 млн. або більше людей, і велику кількість діалектів.
Бенгальська мова, урду, орія, пенджабі, ассамі, кашмірі, синдхі, маратхі поширені, в основному, у північних і центральних областях. Тамільська мова, телугу, малаялам, каннада переважають у південних штатах. У колишніх колоніях Гоа, Даман і Діу користуються також португальською мовою, у Путтуччері - французькою.
У північній частині Індії (Уттар-Прадеш, Мадхья-Прадеш, Біхар, Раджахстан і Хар'яна) поширені різні діалекти хінді (брадж, аваджі, раджахстан, бходжпурі, магахі та інші). Всі вони використовують санскритський алфавіт девангарі. Вихідці з Ірану і Середньої Азії, які свого часу оселилися тут, прийняли один із діалектів хінді, включивши до нього арабські, перські і тюркські слова. Таким чином сформувалася мова урду, яка використовує арабський алфавіт.
Мовами, які походять від санскриту, розмовляють бенгальці (Західна Бенгалія), маратхі (Махараштра), гуджаратці (Гуджарат), орія (Орісса), пенджабці (Пенджаб), ассамці (Ассам), кашмірці (Джамму й Кашмір). Мовами дравідійської сім'ї розмовляють такі народи Південної Індії, як телугу (Андхра-Прадеш), каннара (Карнатака), таміли (Тамілнад), малаяли (Керала).
Релігія
Індуїсти - 82,6%, мусульмани - 12,2%, християни - 2.34%, сикхи - 1,94%, буддисти - 0,76%, джайністи - 0,4%, та інші .
Індуїзм - найдревніша національна релігія Індії.
За кількістю прибічників (близько 700 млн. осіб) індуїзм - одна з найпоширеніших релігій світу. Крім Індії, прибічники індуїзму живуть також в інших країнах Південної і Південно-Східної Азії: у Непалі, Пакистані, Бангладеш, Шрі-Ланці, Індонезії, ПАР та інших. До кінця ХХ століття індуїзм вийшов за межі національних кордонів і здобув популярність у ряді країн Європи та Америки.