Індія - федеративна республіка у складі Співдружності, на чолі з Великобританією. Діє Конституція, яка набрала чинності 26 січня 1950 р., з наступними змінами. В минулому протягом 200 років була колонією Великобританії. 15 серпня 1947 р. у країні проголошено незалежність. До 1950 р. була домініоном Великобританії. 26 січня 1950 р. була оголошена суверенною республікою.
Глава держави - президент республіки, який обирається на 5 років колегією виборців, що складається з виборних членів двох палат парламенту і членів законодавчих зборів штатів. Президент може переобиратися будь-яку кількість разів. Він наділений правом розпускати законодавчі збори штатів, звільняти уряди штатів і запроваджувати так зване президентське правління (управління штатами передається в руки губернаторів штатів). У разі відсутності або смерті президента його функції виконує віце-президент, який обирається членами обох палат парламенту строком на 5 років. Віце-президент не може бути членом парламенту або членом законодавчих зборів будь-якого штату. Віце-президент одночасно є головою Ради штатів за посадою.
Президент Республіки Індія - Пранаб МУКЕРДЖІ (Pranab Mukherjee), обраний 19 липня 2012 р.
Законодавча влада належить президентові і парламенту, який складається з двох палат: Ради штатів (Раджья сабха) і Народної палати (Лок сабха).
Рада штатів (Раджья сабха) - Council of States (Rajya Sabha). Cкладається з 245 членів, 12 з яких призначаються президентом, решта обирається за системою пропорційного представництва виборними членами законодавчих органів штатів строком на 6 років. Одна третина членів переобирається кожні 2 роки. Рада штатів обрана 28 червня 2004 р. Оновлена на третину 2 липня 2006 р.
Голова Ради штатів - Мохаммад Хамід АНСАРІ (Mohammad Hamid Ansari),обраний 7 серпня 2012 р.
Народна палата (Лок сабха) - House of the People (Lok Sabha) складається з 545 депуатів, з яких 543 обираються населенням прямим загальним і таємним голосуванням строком на 5 років, двоє призначаються президентом. Народна палата 15-го скликання. Обрана 16, 23 і 30 квітня, 7 і 13 травня 2009 р.
Спікер - Мейра КУМАР (Meira Kumar, жін.), обрана 3 червня 2009 р.
Виконавча влада на практиці зосереджена в руках прем`єр-міністра. Уряд формується парламентською більшістю і несе відповідальність перед Народною палатою. На чолі кожного з штатів стоїть губернатор, який призначається президентом. Кожний штат має свої законодавчі збори та уряд. Союзні території управляються центральним урядом. Коаліційний уряд сформований із представників Об'єднаного прогресивного альянсу (ОПА), який очолює партія Індійський національний конгрес (ІНК). Приведений до присяги 28 травня 2009 р.
Прем'єр-міністр Республіки Індія - Манмохан СІНГХ (Manmohan Singh).
Політичні партії
Бхаратія джаната парті - БДП (Bharatiya Janata Party). Заснована в квітні 1980 р. в результаті розколу в Джаната парті. Налічує 10,5 млн.членів. Голова - Нітін ГАДКАРІ (Nitin Gadkari).
Джаната дал(Народна партія - Janata Dal). Партія. Заснована 11 жовтня 1988 р. у результаті об'єднання Джаната парті ("Партія народу"), фракції Деві Лала з партії Лок дал (Народна партія) і політичного руху "Джан морча". Голова - Шарад ЯДАВ (Sharad Yadav). У 1999 р. в партії утворились 2 фракції: Джаната дал (об'єднана)(Janata Dal(United), очолює Шарад ЯДАВ (Sharad Yadav), і Джаната дал ("секьюлар")(Janata Dal(Secular), очолює Деве ГОВДА (Deve Gowda).
Індійський національний конгрес - ІНК(Indian National Congress). Партія заснована 28 грудня 1885 р. З 1885 р. по січень 1978 р. - єдина партія під назвою Індійський національний конгрес (ІНК).
Економiка
Протягом більшої частини своєї історії після здобуття незалежності, Індія проводила соціалістичну економічну політику з урядовим участю в приватному секторі, суворим контролем над іноземною торгівлею та інвестиціями. Однак, починаючи з 1991 року, Індія провела ліберальні економічні реформи, відкривши свій ринок і зменшивши урядовий контроль у сфері економіки [8]. Золотовалютні резерви зросли від 5,8 млрд доларів США в березні 1991 року до 308 млрд за даними на 4 липня 2008 [134], а федеральний і штатових бюджетний дефіцит помітно скоротився [135]. Серед політичних дебатів продовжилася приватизація приватних компаній і відкриття окремих секторів економіки для приватного та іноземної участі [136] [137]. Валовий внутрішній продукт у доларах США згідно з поточним валютним курсом становить 1089000000000, що робить Індію дванадцятої за величиною економікою в світі [138]. Якщо вимірювати згідно паритетом купівельної спроможності, Індія має четвертий за величиною ВВП у світі - 4726000000000 доларів. Номінальний дохід на душу населення становить 977 доларів США, що ставить країну на 128 місце в світі за цим показником. Дохід на душу населення згідно паритетом купівельної спроможності становить 2700 доларів (118-е місце в світі).
За останні два десятиліття середній зростання річного ВВП склав 5,5%, що зробило індійську економіку однією з найбільш швидко в світі [139]. Індія володіє другою за чисельністю в світі робочою силою - 516300000 чоловік, 60% з них працюють в галузі сільського господарства; 28% в області послуг; та 12% у промисловості [91]. Основними сільськогосподарськими культурами є рис, пшениця, бавовна, джут, чай, цукровий очерет і картоплю. Сільськогосподарський сектор становить 28% ВВП; сектор послуг і промисловість відповідно становлять 54% і 18%. Основні галузі промисловості: автомобілебудування, хімічна, цементна, споживча електроніка, Харчопереробна, машинобудування, видобуток корисних копалин, нафтова, фармацевтична, металообробна і текстильна. Разом з швидким економічним зростанням сильно зросла потреба в енергоресурсах. Згідно зі статистичними даними, Індія займає шосте місце в світі за споживанням нафти і третє - за споживанням кам'яного вугілля [140].
За останні два десятиліття економіка Індії зазнала стабільне зростання, однак, якщо порівнювати різні соціальні групи, географічні регіони, і сільську та міську місцевість, економічний зростання не було рівномірним [141]. Нерівномірність доходів в Індії відносно невелика (Коефіцієнт Джині: 36.8 у 2004 році) [142], хоча в останні роки спостерігається її зростання. В Індії існує досить-таки велике розшарування населення, де 10% населення з високими заробітками отримують 33% доходів [143]. Незважаючи на помітний економічний прогрес, чверть населення країни живе нижче встановленого державою прожиткового мінімуму, що дорівнює 0,40 доларам США на день. Згідно зі статистичними даними, в 2004-2005 роках, 27,5% населення знаходилося нижче рівня бідності [9].
Останнім часом, Індія, завдяки наявності великої кількості англомовних фахівців-професіоналів, стала аутсорсинговим місцем призначення для багатьох мультинаціональних корпорацій і популярним місцем для «медичного туризму» [144]. Індія також перетворилася на значного експортера програмного забезпечення, а також фінансових і технологічних послуг. Основними природними ресурсами Індії є орна земля, боксити, хроміти, вугілля, алмази, залізна руда, вапняк, марганець, слюди, природний газ, нафту і руди титану [61].
У 2007 році, експорт склав 140 млрд доларів США, а імпорт - близько 224,9 млрд. Основною експорт припадає на текстиль, ювелірні вироби, інженерні продукти і програмне забезпечення. Основний імпорт - нафта, машинне устаткування, добрива та хімікати. Основними торговими партнерами Індії є США, Європейський союз і Китай.
Індія — аграрно-індустріальна країна. Держава контролює близько 100% видобутку нафти і газу, виробництва міді і свинцю, більше 95% вуглевидобутку і виробництва електроенергії, 75% виплавки сталі, 50% виробництва азотних добрив, близько 30% виробництва алюмінію і т. д. Держава активно підтримує дрібне підприємництво. В експорті Індії його частка становить 30%. Аграрно-індустріальний характер господарства країни відображає структура зайнятих: 66,4%: — сільське господарство; 14,9% — промисловість; 12,7% — сфера послуг; 6% — безробітні.
Індія — найбільший у світі виробник цукрової тростини (259,5 млн. т). Важливе місце займає вирощування джуту. За зборами сирого джуту (1,26 млн. т.) Індія поступається тільки Бангладеш. Основні виробники джуту — Західна Бенгалія (60% зборів) і Ассам. Індія — третя тютюнова країна світу (середньорічні збори — близько 0,6 млн. т., або близько 10% світового виробництва). Провідний тютюновий район країни знаходиться в штаті Андгра-Прадеш. Індія — найбільший у світі виробник чаю. На неї припадає близько третини світових зборів (640 тис. т.) цієї культури.
Традиційна стаття індійського експорту — прянощі, їх вивозять близько 90 тис. т. за рік. Прянощі, головне місце серед яких займає чорний перець, а також гвоздика і кардамон, вирощують на півдні Індії — переважно в штаті Керала. В Індії ростуть практично всі відомі фрукти, як тропічні і субтропічні, так і характерні для помірного поясу. За збором бананів і ананасів Індія займає перше місце в світі (17,1%).
Частка Індії у світовому виробництві основних видів промислової продукції дуже незначна. Вона становить: у виробництві електроенергії — 3,2%, у видобутку вугілля — 7,1%, у виробництві сталі — 2,9%, мінеральних і фосфорних добрив — 7,8%, цементу — 4,9%, бавовняних тканин — 20,1%.
Вугільна промисловість в основному сконцентрована на північному сході півострівної частини країни: шахти і розрізи, зосереджені в смузі 300 км. вздовж долини р. Дамодар, дають більше 2/3 всього вугілля, що видобувається, причому все воно коксівне. В країні розвиваються три нафтовидобувні райони — у Верхньому Ассамі, на середньогуджаратських рівнинах і в смузі шельфу коло Бомбея. В 1990-х роках видобувалось 35 млн. т. нафти в рік (21-е місце у світі). Власною нафтою та нафтопродуктами Індія забезпечує себе на 2/3. Основні нафтопереробні заводи в Бомбеї, Вішакхапатнамі (Андгра-Прадеш), Кочині (Керала), Мадрасі, Галдії (біля Калькутти), Матхурі (біля Делі).
Частка теплових електростанцій у загальному виробництві електроенергії становить 4/5, гідроелектростанцій — майже одну п'яту. За останні роки дещо зростало виробництво електроенергії на АЕС, яке у кінці XX століття досягло 2,0% всього виробництва. В країні є п'ять АЕС: в Тарапурі (біля Бомбея), Коте (Раджастан), Калпаккамі (біля Мадраса), Нарорі (Уттар-Прадеш) і Какрапарі (Гуджарат).
Індійське машинобудування стало забезпечувати вітчизняними машинами традиційні галузі промисловості — цукрову (практично повністю), текстильну, а також електроенергетику (більшою мірою).
Індія здійснює великий вплив на світову торгівлю діамантами, оскільки вона — єдина країна, яка виробляє дрібні діаманти вагою від 0,01 до 0,02 карата, що користуються найбільшим попитом. У всьому світі такі діаманти називають індійськими.
Индія — одна із найбільших залізничних держав світу, протяжність її залізниць досягає майже 62 тис. км.. На даний час 10,5 тис. км. магістралей електрифіковано.
Країнознавча характеристика країн Західної Африки. За́хідна А́фрика — частина африканського континенту, що розташована на південь від центральної Сахари та омивається з заходу та півдняАтлантичним океаном. Природним кордоном на сході є Камерунські гори. Західна Африка охоплює регіони Сахель і Судан, а також тропічні ліси Екваторіальної Гвінеї. Клімат через вітри-пасати змінно-вологий з різно вираженими сезонами посух і дощів. У Сахелі майже немає рослинності, у Судані домінують савани, на узбережжі існують смуги тропічного лісу. В перехідній зоні в Сахарі та в Мавританії мешкають бербери та маври з світлішою шкірою, південніше — перш за все нігеро-кордофанські народності. Багато західноафриканців є послідовниками традиційних релігій. Також існує з'явившийся в середні віки іслам, поряд з меншинами християн, що з'явилися в результаті європейської місіонерської діяльності.
Історія
До прибуття європейців в Західній Африці існували такі держави, як Гана, Малі та Сонгай. Починаючи з XV століття на узбережжі почали засновувати свої колонії португальці, французита англійці, займаючись торгівлею рабами, в часності з Америкою.
Західна Африка довгий час вважалась «могилою білої людини». Тропічні хвороби, такі як малярія, жовта лихоманка чи сонна хвороба вбивали в XVIII столітті в перший же рік від 25 до 75 відсотків новоприбулих європейців. В наступні роки вмирали близько десяти відсотків. Хвороби розповсюджувалися великою кількістю комарів і мух цеце, крім цього позначалися погані гігієнічні умови в сезони дощів. В XX столітті колоніальні кордони в Західній Африці зміцнилися, перш ніж почалася хвиля незалежності в 1960.