Висока ступінь ризику проекту приводить до необхідності пошуку шляхів її штучного зниження:
- Розподіл ризику між учасниками проекту;
- Страхування;
- Резервування засобів на покриття непередбачених витрат.
1. Розподіл ризику між учасниками проекту.
Звичайна практика розподілу ризику заключається в тому, щоб зробити відповідальним за ризик того учасника проекту, який у змозі краще за всіх розраховувати і контролювати ризики. Але в житті часто буває так, що саме цей партнер не достатньо міцний в фінансовому відношенні, щоб подолати наслідки від дії ризиків.
Розподіл ризику реалізується при розробці фінансового плану проекту і контрактних документів.
Як і аналіз ризику його розподіл між учасниками може бути кількісним і якісним.
Для кількісного розподілу ризику в проектах пропонується використовувати концептуальну модель, яка базується на стандартних методах рішень основою яких є дерево “ймовірностей і рішень”, яке використовується для встановлення послідовності рішень.
Послідовність рішень у виборі того чи іншого замовлення визначається на стадії формування портфеля замовлень. Ця проблема носить подвійний характер.
з однієї сторони замовник намагається по можливості зменшити вартість контракту, при цьому всі вимоги по якості і термінам повинні бути виконані. З іншого боку виконавець при формуванні портфеля замовлень прагне отримати максимальний прибуток.
Ріст розмірів і тривалість інвестиційних проектів, різноманітність складність впроваджень, нових методів і технологій в їх реалізацію, конкуренція, інфляція і інші фактори приводять до підвищення ризикованості проекту.
Якісний розподіл ризику має на увазі, що учасники проекту приймають ряд рішень, які або розширюють або звужують діапазон потенційних інвесторів. Чим більшу ступінь ризику учасники прагнуть перенести на інвесторів, тим важче учасникам проекту залучити досвідчених інвесторів до фінансування проекту.
Тому учасникам проекту рекомендується при веденні переговорів проявляти максимальну гнучкість щодо того, яку долю ризику вони згодні прийняти на себе. Якщо ж вони будуть згодні прийняти на себе більшу долю ризику, це може переконати досвідчених інвесторів знизити свої вимоги.
2. Страхування ризику – це по суті передача певних ризиків страховій компанії.
3. Резервування засобів на покриття непередбачених витрат.
Створення резерву засобів на покриття не передбачуваних витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, який передбачає встановлення співвідношення між потенціальними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збоїв і виконанні проекту.