КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ Дисципліни ФІНАНСОВИЙ РИНОК

ЖИТОМИРСЬКА ФІЛІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

 

Директор

___________доц., Л.В.Ткачук

« ___ » ___________ 2009 р.

 

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

 

Дисципліни

“ ФІНАНСОВИЙ РИНОК ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ

ЗА КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

для спеціальностей:

6.050100 "Фінанси",

6.050100 "Банківська справа'

 

 

ЖИТОМИР – 2009

Укладач: ст. викл., Іванов В.М.  

Модуль І .Фінансовий ринок як підсистема фінансової системи

Змістовий модуль 1. Фінансовий ринок:сутність, функції та роль в економіці. Регулювання фінансового ринку

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці (2 год.)

Поняття фінансового ринку та його структура.

Суб'єкти фінансового ринку.

Характеристика об'єктів фінансового ринку

Література: [1, 2, 5, б, 15)

Лекція 1.

Поняття фінансового ринку та його структура.

Фінансовий ринок- складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою, і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах. Фінансовий ринок включає: валютний ринок, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг.

Фінансові послуги – це сукупність різноманітних форм мобілізації використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва, виконання робіт і надання послуг, які здійснюються як правило на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування. Фінансові послуги надаються фізичним і юридичним особам відповідно до чинного законодавства під контролем держави або інших визначених законодавством органів.

За своїм економічним змістом фінансові послуги – це як правило специфічні методи прискорення обігу капіталу, своєчасного його залучення в ті сфери діяльності, де в ньому є найбільша потреба переміщення фінансових ресурсів із вільного обігу інвестиції, а в цілому – досягнення ефективнішого їх використання. Наявністю фінансових послуг зумовлені кругообігом фінансових ресурсів у процесі функціонування економічної системи, вони раціонально доповнюють мобілізацію і використання фінансових ресурсів в іних підсистемах фінансової системи держави. Надання фінансових послуг стримує інфляційні процеси в державі, сприяє стабілізації її фінансового становища, впливає на рівень матеріального добробуту населення.

Фінансові послуги за своєю структурою дуже різні, вони можуть мати риси кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всім притаманні риси створення й використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності. До найхарактерніших видів фінансових послуг належить лізинг. Це вид діяльності, яка спрямована на залучення і розміщення фінансових ресурсів на основі передачі у користування майна за плату.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, що згідно з законодавством віднесене до основних фондів, у тому числі продукція, виготовлена підприємствами, не заборонена до вільного обігу на ринку та щодо якої немає обмежень про передачу в лізинг. Суб'ктами лізингових операцій є продавець лізингового майна, тобто його виробник; лізингодавець- організація, в тому числі банківська або небанківська фінансова установа; лізингоодержувач- підприємство, яке отримує в користування майно за договором лізингу.

Лізинг є специфічною формою фінансуваня капітальних вкладень, альтернативною традиційному банківському кредитуванню чи використанню для придбання основних фондів власних вінансових ресурсів. Він дає змогу підприємствам та організаціям отримувати необхідні виробничі фонди, без значних одноразових витратах, а також уникнути аитрат, пов’язаних із моральним старінням засобів виробництва.

У межах довготермінової оренди розрізняють дві основні форми лізінгових операцій – фінансовий і оперативний лізинг.

Фінансовий лізинг полягає в тому, що за час дії лізингової угоди орендар виплачує орендодавцю всю величину армотизації орендованого майна. Після закінчення такої угоди орендар може повернути об’єкт оренди орендодавцю, викупити його за залишковою вартістю або укласти нову угоду на оренду. Об’єктами фінансового лізингу є переважно виробничі будівлі та споруди.

Оперативний лізинг є таким видом орендних операцій, за якого лізингова угода укладається на термін меньший, ніж період амортизації орендованого майна (здебільшого на 2-5 років). Як і за фінансового лізингу після закінчення терміну угоди вона може бути поновлена на нових умовах. В іншому разі майно повертається власникові або викуповується за договірною ціною.

Розрізняють внутрішній і міжнародний лізинг. Угода, за якою орендодавець купує майно у національної фірми, а потім передає його закордонному орендареві, має назву експортного лізингу. У разі закупівлі обладнання у закордонної фірми й надання його вітчизняному орендареві угода називається імпортним лізингом.

Лізинг дає змогу лізингоодержувачу економити на затратах, пов’язаних із володінням майном, встановлювати за погодженням із лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Для лізингодавців лізинг – це економічно вигідніша, порівнянно з іншими формами наймання майна завдяки порывняно високому рівню лізингових платежів. Лізингоотримувач може скористатися податковими пільгами – лізингові платежі відносяться на собівартість продукції, долучаються до валових витрат і такм чином, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

Вигідна також і прискорена амортизація об’єкта лізингу. За умови викоистання лізингу лізингоодержувачеві дається можливість оперативного поновлення виобничих фондів за рахунок отримання нового доогого обладнання в користування без його повної оплати. Лізинг одночасно активізує інвестиції приватного капіталу у сфери виробництва поліпшує фінансове становище безпосередніх товаровиробників і підвищує конкурентноспроможність малого й середнього вітчизняного бізнесу. Для виробництва, завдяки лізингу розширюється можливості збуту власної продукції, насамперед тієї, яка дорого коштує

Значно поширений у розвинутих країнах лізинг є досить складним і багатогранним економічним явищем, оскільки в ньому поєднуються операції купівлі й продажу, оренди, кредитування та інвестування, підприємницька й фінансова діяльність. Важливе значення має структура лізингового платежу. Вона як правило залежить від співвідношення попиту й пропозиції на конкретне лізингове майно.

Попри цілу низку переваг, лізинг є ще досить дорогим засобом залучння коштів. Він успішно застосовується при наявності дешевих джерел фінансових ресурсів.

Факторинг – це система фінансового обслуговування господарських структур при якій ці структури передають банку право отримання платежів від платників за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Банк у день подання на інкасо платіжних вимог оплачує їх постачальникові і сам завершує розрахунки з покупцями. Отже, надходження виторгу від реалізації продукції за виконані роботи чи надані послуги не залежить від платоспроможності платників, терміну обіговості коштів у розрахунках та інших чинників. Банк може оплатити постачальникові платіжні вимоги, відправлені у банки платників раніше й акцептовані платниками, але не оплачені через відсутність коштів на рахунках.

Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримає від банка кошти в розмірі 80-90% від суми боргу. Решту 10-20% від суми боргу банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнтові.

Головна мета факторингового обслуговування – інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Отримання такої послуги найповніше відповідає потребам підприємства, оскільки дає їм змогу через фактор посередництва перетворити продаж із відстрочкою платежу на продаж із негайною оплатою і в результаті пришвидшити рух свого капіталу.

Факторинг є ризиковим, але високоприбутковими банківським бізнесом, ефективним засобом фінансового маркетингу, однією з форм інтегрування банківських операцій, що найпристосованіші до сучасних процесів розвитку економіки, методом підвищення економічної безпеки постачальника при комерційному кредитуванні.

Кредитні спілки – це громадські організації, головною метою яких є фінансовий та соціальний захист своїх членів шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Кредитні спілки є неприбутковими організаціями.

Кредитні спіки в усіх країнах світу створюються громадянами для забезпечення різноманітними фінансовими послугами головною з яких є позички. Для цього вони створюють позичковий фонд. Фонд може створюватися за рахунок різних джерел. Основними є внески членів кредитної спілки, банківські кредити, державні субсидії, пожертвування фізичних і юридичних осіб.

Порядок і джерла формування позичкового фонду регулюються законодавством. Однак в усіх країнах найважливішим джерелом коштів позичкового фонду є ощадні вклади населення. Основний капітал кредитної спілки формується за рахунок пайових внесків її членів, які можуть бути обов’язковими і необов’язковими. Обов’язковий пайовий внесок сплачується при вступі до кредитної спілки.

Член спілки, який сплатив пай, одержує членську книжку, йому відкривається особовий рахунок, на якому обліковуються усі його фінансові операції. Залежно від умов внесення коштів, членам спілки відкриваються різні види ощадних рахунків – термінові, пенсійні, дитячі, розрахункові та інші. Можуть також видаватися дипозитні ощадні сертифікати за різними умовами.

Однією з найпоширеніших послуг кредитних спілок є позички. Вони становлять значну основну частку активів кредитної спілки кожної країни. Це об’єктивна закономірність, оскільки саме виникнення кредитних спілок пов’язані з необхідністю взаємного кредитування своїх членів і ця функція є домінуючою й нині. За одержані позички сплачуються відсотки які нижчі, ніж вісотки комерційних банків за надані кредити. Позички можуть надавати на придбання житла, машини, дорогих речей, на навчання тощо.

Досвід існування кредитних спілок у багатьох країнах підтверджує, що кредитні спілки можуть надавати своїм членам найрізноманітніші послуги нефінансового характеру, як-то: розміщння об’яв, ксерокопіювання, утримання дитячих кімнат і садків, послуги нотаріуса, юриста, експертів і консультаційні послуги, здійснення довірчих операцій, планування спадщини та підготовка до пенсії, оптова заготівля й продаж товарів для своїх членів, послуги з міжнародних перекладів тощо.

За своєю суттю кредитні спілки є універсальними фінансовими кооперативами неприбуткового типу. Вони створюються для своїх членів у їхніх інтересах.

У сучасних умовах створення основ ринкового господарства помітно зростає інтерес до фінансових аспектів розвитку економіки, яка за своєю структурою, • взаємозв'язками, регулюванням та іншими параметрами є досить складною системою. У цій системі, як переконує світовий і вітчизняний досвід, важливе це насамперед за силою впливу на інші ринки та економічну систему в ціло­му посідає фінансовий ринок. Адже фінансова діяльність будь-якої підприєм­ницької структури нерозривно пов'язана з функціонуванням фінансового ринку, розвитком його видів і сегментів, станом кон'юнктури. А тому, конкуруючи між собою на товарних ринках, компанії повинні постійно контактувати з фінансо­вими ринками, які в умовах переходу до ринкової економіки активно впровад­жуються у фінансову систему.

У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі визначено критерії науко­вого підходу до створення основ ефективного фінансового ринку, серед яких:

Системність, формування правової бази і вихідних принципів. Саме критерію системності слід приділити більше уваги, бо, на наш погляд, недостатнє теоре­тичне обгрунтування складу фінансового ринку та його місця у структурі фінан­сових відносин призводить до прорахунків фінансово-кредитної політики.

Спробуємо з'ясувати, що слід розуміти під фінансовим ринком. Аналіз економічної літератури з питань сутності та ролі фінансового ринку вказує на існування значних розбіжностей у поглядах науковців. Уже із назви цієї еконо­мічної категорії випливає неоднозначність її трактування, оскільки охоплює два поняття: ринок і фінанси. Одні економісти розглядають ринок як сукуп­ність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійс­нюється купівля-продаж товарів і кінцеве визнання їх суспільної цінності. Зокрема, Ф. Котлер визначив ринок як "сферу потенційних обмінів"'. Інші на перше місцеставлять наявність певних інститутів, які поєднують інтереси покупців і продавців. Так, К.Р. Макконелл і С.Л. Брю під ринком розуміють "інститут або механізм, де сходяться покупці і продавці окремих товарів і по­слуг, якщо відносно трактування цього поняття можна задовольнити обидві сторони, розуміючи ринок і як взаємовідносини щодо обміну, і як структури, які допомагають його здійснювати, то з фінансами справа дещо складніша. Одні економісти схильні розглядати їх як прийоми і методи для максимізації загальної вартості фірми, інші — як систему відносин у суспільстві, шо і складаються в процесі розподілу і перерозподілу вартості валового національного продукту. Зустрічається також в економічній літературі ототожнення фінан­сового ринку з ринком грошей і ринком капіталів. Така плутанина у термінах, на наш погляд, викликана як концентрацією уваги науковців на різних аспектах фінансових відносин, так і недостатньою теоретичною розробкою питань фінансового ринку в цілому. Тому акцентуємо увагу на з'ясуванні суті фінансо­вого ринку, його функцій, місця і ролі в економічній системі.

В економічній літературі даються різні визначення поняття "фінансо­вий ринок":

— сукупність кредитно-фінансових інститутів, які спрямовують потік грошових засобів від власників до позичальників і навпаки;

— механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками за допомогою посередників на основі попиту і пропозиції;

— грошові відносини, які складаються в процесі купівлі-продажу фінан­сових активів під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах;

Загальне визначення ринків, де проявляються попит і пропозиція на різні платіжні засоби.

2. Суб'єкти фінансового ринку.

Однак, якими б різноманітними не були визначення, всі автори визна­ють кругообіг фінансових ресурсів, у процесі якого в одних суб'єктів ринку нагромаджуються заощадження, а інші мають потребу в коштах для розши­рення їх діяльності. В економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів, суб'єктами якого є домашні господарства (господарства громадян та їхніх сімей), підприємства, держава і різні фінансові інститути-посеред­ники. На рис. 1 схематично зображено кругообіг фінансових ресурсів на фінансовому ринку.

Як свідчить практика, головними суб'єктами фінансового ринку є домаш­ні господарства, в яких у більшості випадків доходи перевищують витрати на величину заощаджень.

Слід зазначити, що не всі заощадження можна розглядати як реальні фі­нансові ресурси. Значний вплив на подальшу долю заощаджень має мотив, яким керувався суб'єкт, обмежуючи свої споживчі витрати, та його ставлен­ня до структур, через які здійснюють мобілізацію заощаджень. Мотивами заощаджень для домашніх господарств можуть бути:

— скорочення поточного споживання з метою його поліпшення в майбут­ньому; '

— нагромадження коштів для придбання товарів довгострокового користу­вання;

— намагання усереднити споживачів у часі через незбігання терміну отри­мання доходу зі строками платежів;

— отримання за рахунок заощаджень додаткових доходів;

Використання заощаджень як страхового фонду.

Можливість виникнення заощаджень на підприємствах випливає із само­го характеру обміну їхніх коштів. Це можуть бути: амортизаційні відрахування, частина фонду заробітної плати, фонд розвитку підприємства тощо. Зазначи­мо, що, хоч для підприємства його заощадження уже мають цільове призна­чення, а тому можуть розглядатися як фінансові фонди, з точки зору можливо­го виходу на фінансовий ринок вони трансформуються у фінансові ресурси, для яких місце фактичного використання визначатиметься у майбутньому.

Найпростіше на фінансовий ринок потрапляє та частина заощаджень домашніх господарств, яка вже за своїми мотивами була призначена для отримання додаткових доходів, найскладніше — заощадження виступають як страховий фонд. Адже, як відомо, в основі економічної поведінки людей лежать намагання задовольнити якісь потреби. Однак заощадження можуть з'явитися лише тоді, коли суб'єкт задовольняє хоча б основні свої потреби:

Якщо суб'єктом заощаджень виступає домогосподарство, то це фізіологічні потреби людей; для підприємства такими потребами є покриття поточних витрат, які б забезпечили хоч просте відтворення виробництва. У тому разі, коли доходи перевищують ці потреби, виникає альтернатива: поліпшити споживання сьогодні чи здійснити заощадження.

Через фінансові інститути (банки, страхові компанії, цільові фонди) доходи перетворюються в інвестиції і покривають нестачу фірм у коштах для розширен­ня їх діяльності. Таким чином, усі суб'єкти ринкових відносин зустрічаються на

Фінансовому ринку, де відбувається перерозподіл засобів. Фінансова діяльність кожного суб'єкта полягає у пошуку джерел доходів, забезпеченні їх надходжен­ня та вмілому використанні для отримання прибутку.

На фінансовому ринку України діють різні учасники, функції яких зумов­люються метою їх діяльності й участю у здійсненні угод. Коло учасників фінан­сового ринку, а також умови їхньої діяльності визначаються державою. Дер­жава управляє фінансовим ринком переважно через вплив на середовище, в якому функціонують суб'єкти ринку. Вона має достатньо важелів опосередко­ваного впливу на суб'єктів фінансового ринку, щоб досягти їх бажаної пове­дінки. Державний сектор, надаючи кредити і отримуючи позики, відіграє на фі­нансовому ринку важливу роль. Слід пам'ятати, однак, що навіть у тих випад­ках, коли держава сама виступає суб'єктом фінансового ринку, вона не в змозі адміністративне примусити власників коштів збільшити чи зменшити їх

3. Характеристика об'єктів фінансового ринку

В сучасних умовах однією із причин, яка стримує розвиток фінансування в реальному секторі економіки (складова - аграрний сектор) України, є нерозвиненість ринку фінансових послуг. Інтерес до фінансових аспектів розвитку економіки, яка за своєю структурою, взаємозв’язками, регулюванням та іншими параметрами є досить складною системою, помітно зростає і тому відбувається розвиток загальної фінансової теорії, що є невід'ємною частиною вивчення проблеми підвищення ефективності суспільного виробництва. Економіка ХХІ століття характеризується зростанням питомої ваги сфери послуг у виробництві ВВП. Вона у багатьох країнах дедалі більше домінує у комплексі галузей національних економік та справляє вплив на процес суспільного відтворення. За дослідженням Л. Співак, у США на початку 1990-х років частка послуг у ВВП становила 19, 3% порівняно з 1970 роком зростання на 7,7%. ( 16, с. 47) . Серед послуг значне місце посідають фінансові, на що звертає увагу Гаврилюк О.В., наводячи данні про прямі іноземні інвестиції США та Японії у 1990-х роках, які сумарно перевищили 436 млрд. дол. США ( 7, с. 71) . Сьогодні в економіці України збільшуються не тільки обсяги надання послуг, але й розширюються їх асортимент і сфера застосування. До нової ланки сфери послуг необхідно віднести й фінансові послуги. Реалізація фінансових послуг відбувається через посередницьку діяльність на ринку фінансових послуг. Як переконує світовий і вітчизняний досвід, позитивна тенденція призупинення спаду та початку економічного зростання залежить від функціонування ринку фінансових послуг, розвитку його сегментів, стану кон’юнктури. Українські економісти звертають увагу на недостатній розвиток ринку фінансових послуг і відповідних фінансово-кредитних установ, що позбавляє виробників продукції та послуг повноцінної можливості оптимізувати свої грошові потоки та мінімізувати ризики, пов’язані з функціонуванням ринків, зокрема за рахунок використання таких звичайних для розвинених країн фінансових інстументів, як форвардні та ф’ючерсні контракти та опціони. Особливо це стосується аграрного ринку .

Дослідженню різних аспектів функціонування та побудови ринку фінансових послуг присвячені праці українських вчених А.А. Чухно, С.В. Мочерного, О.Д. Василика, Б.С. Івасіва, В.Д. Базилевича, А.О. Задої, В.Т. Ланового, В.М. Суторміної, В. Рибалкіна, Л.М. Худолій, В.П. Ходаківської, Ю.М. Воробйова, А.Ф. Гойко; економістів інших країн Ф. Мишкіна, У. Шарпа, А. Мертенса, Дж. Бейлі, Е. Брігхема, З. Боді, Р.К. Мертона, Е.Ф. Жукова, В.М.Усоскіна, В.В. Шахова. Враховуючі складність проблеми, залишаються не достатньо висвітленими питання категорійно-понятійного апарату ринку фінансових послуг та його структура, регіональний аспект розвитку тощо. Зокрема в економічній літературі зустрічаються різні визначення ринку фінансових послуг, ринку фінансового капіталу або фінансового ринку. Тому виникає потреба у дослідженні низки питань: що є ринком фінансових послуг, фінансового капіталу та фінансовим ринком, чи тотожні ці поняття тощо. Масштаби економічного розвитку і національного багатства країни залежать від тенденцій розвитку ринку фінансових послуг. Проблематика його формування , місце й роль в економічній системі, структурна побудова, вплив на регіональний розвиток не є теоретичною проблемою, а має безпосередній зв’язок з відповідною практикою господарювання. На ринку фінансових послуг мобілізується капітал з метою задоволення потреб та підприємницких інтересів його суб’єктів. Формування ринку фінансових послуг як процес та важлива складова трансформації економіки України яка не отримала належного теоретичного та економічного обгрунтування серед науковців та фахівців з фінансів і тому вважаємо публікацію з проблематики ринку фінансових послуг актуальною.

При написанні нами курсу лекцій “Фінансовий ринок” (12) з’ясувалось існування значних розбіжностей у поглядах науковців. Назва ринку охоплює категорії: ринок, фінанси. Одні економісти розглядають ринок як сукупність соціально- економічних відносин у сфері обміну, за допомагою яких здійснюється купівля-продаж товарів (послуг) і кінцеве визнання їх суспільної цінності ( А. Сміт, П. Хейне, Ф. Котлер, А.А. Чухно, В.Д. Старченко ). Інші (інституціоналісти) на перше місце ставлят наявність певних інститутів, які допомогають зустричі покупців та продавців (К.Р. Макконел, С.Л. Брю, Е. Долан). Ринок- інститут або механізм, де сходяться покупці і продавці окремих товарів і послуг (Економікс, с.45). Проф. В. Рибалкін характеризує ринокяк економічнний інститут власності- як системну форму відносин привласнення, реалізації власності (15, с.42). Отже, ринок включає: соціально- економічні відносини, механізм, інститути, форму привласнення (поєдуючі визначення можна задовольнити всіх економістів). Значно складніша справа з фінансами, Е. Нікбахт та А.А.Гропеллі розглядали фінансияк застосування різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу (14, с.5). В.Д. Базилевич визначил фінансияк економічну категорію, що виражає економічні відносини щодо акумуляції та використання фондів грошових засобів ( 4, с. 24). З. Боді трактує фінансияк наукову дисципліну, яка вивчає питання розподілу недостатніх грошових коштів у часі та в умовах невизначеності (5, с.38).

Така плутанина у термінах - свідоцтво недостаньої теоретичної розробки питань ринку фінансових послуг в цілому, складнисть проблеми. В економічній літератури даються різні визначення категорій: “фінансовий ринок”, “ринок фінансових послуг” та “ринок фінансового капіталу”. Д. Е. Стігліц ототожнює фінансовий ринок, ринок фінансових послуг та ринок фінансового капіталу: „Ринки фінансів пропонують кілька дуже важливих послуг.Вони накопичують капітал. Вони пропонують інституції, через які заощадження приватних осіб перетворюються в капіталовкладення фірм" (17, с. 34). К.Р. Макконел, С.Л. Брю вважають що є грошовий ринок ( money market), де визначається ціна грошей (процентна ставка) завдяки попиту та пропозиції (Економікс, с.283). Ф. Мишкін надає визначення фінансові ринкичерез функції: “Фінансові ринки допомагають переміщати кошти від тих, хто має їх у надлишку, до тих, хто відчуває в них нестачу” (13, с. 44) і структуру ринку, яка включає: ринки облігацій, акцій, іноземні валютні ринки (13, с.48). Л.М. Алексеєнко пропонує визначення категорії ринок фінансового капіталу:”… це система (група) взаємозалежних ринків, на якому капітал у фінансовій (грошово-кредитній) формі мобілізується з метою задоволення різноманітних потреб держави, підприємницьких структур та населення.“(3, с.4) В курсі лекцій “Фінансовий ринок” ми наводили приклади визначень категорії “фінансовий ринок”:

· сукупність кредитно - фінансових інститутів, які спрямовують потік грошових засобів від власників до позичальників і навпаки;

· механізм перерозподилу капіталу між кредиторами і позичальниками за допомогою посередників на основі попиту і пропозиції;

· ринок грошей;

· грошові відносини, які складаються в процесі купівлі - продажу фінансових активів під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах (12, с.10-11).

Однак, якими б різноманітними не були визначення, ми погоджуємось с висновком В.П. Ходаківської та В.М. Суторміної, що всі автори визнають кругообіг фінансових ресурсів, у процесі якого в одних суб’єктів ринку нагромаджуються заощадження, а інші мають потребу в коштах для розширення їх діяльності. В різних джерелах не має суперечок стосовно суб’єктів фінансового ринку, ринку фінансових послуг та ринку фінансового капіталу (головний суб’єкт- домашні господарства).

Об’єктом купівлі– продажу виступає специфічний товар- фінансові ресурси ( грошові фонди), встановлюється ціна на даний товар - процентна ставка. Особливість економічних відносин, що виникають між продавцями та покупцями ринку фінансових послуг (фінансовому ринку, ринку фінансового капіталу) , виявляється у тому, що кожна операція ( за економічнним змістом- надання послуги) оформляється угодою (договірний характер).

ІV Висновки:

1. Погляди економістів на категорії фінанси, послуги, ринок, фінансовий ринок, ринок фінансових послуг та ринок фінансового капіталу не співпадають.

2. Фундаментом формування ринкових відносин і ринкових структур є створення ринку фінансових послуг.

3 За такими ознаками, як договірна основа надання, ціна, об’єкт та суб’єкти ринку не існує розбіжностей серед економістів стосовно змісту категорій фінансовий ринок, ринок фінансових послуг та ринок фінансового капіталу.

4. Для з’ясування сутності категорійно- понятійного апарату, необхідно використання різних методів дослідження, зокрема діалектичного, історичного підходів, наукової абстракції, системного підходу.

5. З метою усунення всіх суперечок в період ринкових перетворень доцільно використання категоріі “ринок фінансових послуг”

Тема 2. Регулювання фінансового ринку (2 год.)

1Поняття і типи фінансової політики.

2. Характеристика сучасної фінансової політики України.

3Сутність фінансового механізму.

4Управління фінансами в умовах ринкової економіки

Література: [1, 2, 4, 7,12)

 

Поняття і типи фінансової політики.

Грошового, Фондового, Валютного та ринку цінних паперів. В усіх країнах провадиться державне регулювання цих ринків з огляду на їх важливу роль ,… Державне регулювання фінансових ринків –це комплексзаходів щодо управління, контролю та нагляду за ринками з метою забеспечення їх прозорості, ефективності та запобігання…

Характеристика сучасної фінансової політики України.

Система законодавчого регулювання фінансових ринків в Україні - це багаторівнева ієрархічна структура, в основі якої є Конституція України. У ст. 92… Система органів, у компетенції яких передбачено регулювання, контроль або інші… До першої групи належать Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів, які шляхом прийняття законодавчих та…

Сутність фінансового механізму.

Фінансовий механізм-сукупність фінансовх методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Первінна основа функціонування ФМ проявляеться у сумі фінансових ресурсів, що виділяються на ті чи інші цілі (кількісна визначеність).

Також важливо як формуються, рухаються на якіх умовах виділяються і використовуються ресурси(якісна визначеність)

Управління фінансами в умовах ринкової економіки

Управління фінансамми здійснюється шляхом:

1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

2) нормативно-правового регулювання діяльностіфінансових установ;

3) нагляду за діяльністю фінансових установ;

4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Органи, які здійснюють державне управління ринків фінансових послуг

щодо ринку банківських послуг — Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів — Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

Співпраця та координація діяльності між органами, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг

2. Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють… 3. Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового… 4. Голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа беруть…

Поняття саморегулівної організації. ЇЇ учасники.

  Режим регулювання та нагляду повинен належним чином використовувати можливості…  

Самоорганізація учасників фінансового ринку

Цілі самоорганізації співпадають з цілями державного регулювання фінансових ринків та нагляду за діяльністю фінансових установ.    

Х роль на ринку України

1.саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку (далі – СРО), які можна розподілити на СРО, створені професійними учасниками… 2) самоврядні організації (далі – СВО), які створені у вигляді об’єднань, що… СВО в першу чергу спрямовують свою роботу на розробку внутрішніх нормативно-правових актів, лобіювання своїх інтересів…

Змістовий модуль 2. Фінансові посередники та фінансові інструменти Ризик та ціна капіталу

 

Тема 4. Фінансові посередники (2 год.)

1.Типи фінансових посередників.

2.Торговці цінними паперами, інвестиційні фонди, довірчі товариства, страхові компанії, товариства покупців, банки.

3.Функції фінансових посередників.

Література: [ 2, 4, 8,11]

Типи фінансових посередників.

На фінансовому ринку України діють різні учасники, функції яких зумов­люються метою їх діяльності й участю у здійсненні угод. Коло учасників… пропонування на фінансовому ринку. Учасників фінансового ринку залежно від виконуваних ними функцій

Торговці цінними паперами, інвестиційні фонди, довірчі товариства, страхові компанії, товариства покупців, банки.

 

Законодавча база, яка регламентує діяльність на ринку цінних паперів.

Створення окремого органу з нагляду за ринком цінних паперів рекомендується Міжнародною організацією Комісій з цінних паперів (IOSCO) Цілями та… В розвиток міжнародних принципів Верховна Рада України прийняла ряд актів… Норми Законів України на цей час складають достатньо завершену систему законодавства про фондовий ринок, яка, однак,…

Наявність системних взаємозв’язків учасників ринку банківських послуг

· прямі учасники - депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів; · опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними паперами, банки,… 6) Саморегулювання та/або самоврядування. Асоціація Учасників Фондового Ринку (АУФРУ); Перша Фондова Торговельна…

Проблеми співпраці органів державного регулювання та нагляду вказаних трьох сегментів фінансового ринку стають ще більш актуальними та потребують жорсткої координації.

 

Функції фінансових посередників.

послуг учасникам фінансових ринків: — сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу)

Сутність фінансового інструменту.

Основні види цінних паперів (облігації, акції, контракти на постачання в майбутньому (ф'ючерси), оіщіони, опціони на постачання в майбутньому), як інструменти фінансового ринку.

Література: [ 2, 4, 8,11]

1.Сутність фінансового інструменту.

 

Фінансовий інструмент- це відповідний контракт або цінний папір. Таким чином це грошови документи,що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають вза*ємовідносини між особою яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів іншим особам.

2.Основні види цінних паперів (облігації, акції, контракти на постачання в майбутньому (ф'ючерси), оіщіони, опціони на постачання в майбутньому), як інструменти фінансового ринку.

Отже, документ, щоб називатися цінним папером має відповідати насамперед вимогам Закону “Про цінні папери та фондову біржу”. Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів.

Згідно до цього Закону “Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.”

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Статтею 3 Закону “Про цінні папери та фондову біржу” передбачені наступні види цінних паперів, що можуть випускатися в Україні:

· акції;

· облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

· облігації місцевих позик;

· облігації підприємств;

· казначейські зобов'язання;

· ощадні сертифікати;

· інвестиційні сертифікати;

· векселі;

З другої по п’яту глави цього Закону визначають основні характеристики перелічених вище видів цінних паперів.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента ( якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів: а) облігації внутрішніх і місцевих позик; б) облігації підприємств.

Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України (надалі - казначейські зобов'язання) - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові - від 5 до 10 років;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) короткострокові - до одного року.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому. Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

В сьомій главі Закону “Про цінні папери” визначені основні умови обігу цінних паперів. У статті 26 Закону говориться: “ Діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.”

Дуже важливим моментом Закону є визначення видів діяльності, які вправі здійснювати торговці цінними паперами. Таких видів діяльності Закон виділяє три:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів - не менш як 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності, пов'язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів.

У статті 28 Закону визначенні наступні обмеження щодо здійснення діяльності з обігу цінних паперів:

· Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.

· Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.

· Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів по кожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.

· Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.

Відповідно до 28-ї статті безпосереднім володінням майна визнається володіння часткою у статутному фонді будь-якого товариства, побічним володінням - володіння часткою у статутному фонді такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.

Існують також певні вимоги щодо укладання торговцями угод з цінними паперами. Так, при прийнятті доручення на купівлю або продаж цінних паперів торговець цінними паперами зобов'язаний надавати особі, за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів.

Торговець цінними паперами також зобов'язаний подавати фондовій біржі інформацію про всі укладені ним угоди з цінними паперами в строки і порядку, визначені правилами фондової біржі.

Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних в даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати п'ятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

При здійсненні діяльності по випуску цінних паперів, що проводиться одночасно з комерційною або комісійною діяльністю по цінних паперах, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв) торговця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних паперах, а також вартість відкритих позицій, разом взятих, одночасно не можуть перевищувати п'ятнадцятикратного розміру статутного фонду торговця цінними паперами. Обчислення слід провадити виходячи з найвищої продажної ціни або номінальної ціни.

Що стосується Закону про прибуток, то в ньому зазначено, що під терміном “торгівля цінними паперами” слід розуміти:

· будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торгівцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;

· будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торгівців цінними паперами.

Особливості ведення бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами визначає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України та Національним банком України. Щодо оподаткування доходів по цінних паперах, то воно здійснюється згідно з податковим законодавством України.

Тема 6 Поняття та класифікація фінансових ризиків(2 год.)

 

1.Поняття і класифікація фінансових ризиків.

2.Критерії поділу ризиків.

3.Основні види ризиків: систематичний, несистематичний, селективний, часовий, ризик законодавчих змін, інфляційний ризик, галузевий ризик.

 

Література: [1, 2, 4, 6, 7,10, 12,]

 

 

Поняття і класифікація фінансових ризиків.

Ризиком можна керувати, тобто використовувати заходи, що дозволяють у визначеному ступені прогнозувати настання ризикової події і приймати міри по… Ефективність організації управління ризиками в багато чому залежить від… Під класифікацією ризику варто розуміти розподіл ризику на конкретні групи з визначеними ознаками для досягнення…

Враховуючи сказане, пропонується наступна, більш повна класифікація банківських ризиків

Т

 

Представлена тут класифікація потребує деяких поясненнь і конкретизації.

 

ВНУТРІШНІ РИЗИКИ

виникають у результаті діяльності самих банків і залежать від проведених операцій.

 

2.Критерії поділу ризиків.

Відповідно ризики поділяються:

· пов'язані з активами (кредитні, валютні, ринкові, розрахункові, лізингові, факторингові, касові, ризик по кореспондентському рахунку, по фінансуванню й інвестуванню та ін.)

· пов'язані з пасивами банку (ризики по вкладним і іншим депозитним операціям, по залученню міжбанківських кредитів)

· пов'язані з якістю управління банком своїми активами і пасивами (процентний ризик, ризик незбалансованої ліквідності, неплатоспроможності, ризики структури капіталу, левереджа, недостатності капіталу банку)

· пов'язані з ризиком реалізації фінансових послуг (операційні, технологічні ризики, ризики інновацій, стратегічні ризики, бухгалтерські, адміністративні, ризики зловживань, безпеки).

Зупинимося на останній групі. Операційні ризики банку включають в себе ризики збільшення вартості послуг банку і зростання поточних витрат (наприклад, ризики, пов'язані з нездатністю відшкодовувати адміністративно-господарські витрати).

До технологічних відносяться ризики збою технології операцій (ризики збою комп'ютерної системи, втрати документів із-за відсутності сховища і залізних шаф, збою в системі SWIFT, помилки в концепції системи, непорівнянні інвестиції, вартість загубленого чи зіпсованого комп'ютерного устаткування, втрата чи зміна системи електронного аудита чи логічного контролю, уразливість системи, комп'ютерне шахрайство, чи знищення чи зникнення комп'ютерних даних).

Ризики безпеки складаються з ризиків загальної безпеки банку, внутрішньої і пожежної безпеки.

Ризики інновацій складаються з проектних ризиків (ризик унікальних проектів, внутрібанківський ризик, ринковий чи портфельний ризик), селективного ризику (ризик неправильного вибору інновацій), тимчасового ризику (неправильне визначення часу для інновації), ризиків відсутності необхідних коштів, ризик зміни законодавства в сторону скасування нового для банку виду діяльності.

Стратегічні - це ризики неотримання запланованого прибутку в результаті перевищення припустимого ризику, ризик неправильного вибору і невірної оцінки розміру і ступеня ризику, ризик невірного рішення банку (наприкладу, ризик неодноразової пролонгації однієї і тієї ж позички), ризики невірного визначення термінів операцій, відсутності контролю за втратами банку, невірного фінансування втрат, невірного вибору способів регулювання ризиків (наприклад, одержання гарантії юридичної особи замість оформлення договору застави) та ін. Усі вони з визначених позицій характеризують якість керування банком.

Бухгалтерські ризики включають у себе: ризики втрати грошей через неправильні чи несвоєчасні нарахування, втрата репутації банку в очах третіх осіб, а також ризики шахрайства через великі кількості неконтрольованих проводок, легкого доступу до ведення бухгалтерії і її спрощеної схеми.

Адміністративні ризики звичайно пов'язані з втратою платіжних і інших документів. Адміністративні ризики тісно пов'язані з ризиками банківських зловживань, що зв'язані з валютною спекуляцією, спекуляцією цінними паперами, регулюванням обсягів кредитів і процентних ставок з метою “тиску” на клієнта, можливістю впливу на фінансовий стан свого клієнта, порушенням кредитних і договірних відносин зі сторони банку з навмисною метою, участю в змові, невірною експертизою проектів і консультування з наміром крадіжки, розтрати, обману.

Так звані конкурентні ризики для банків пов'язані з можливістю злиття банків і небанківських установ, появою нових видів банківських операцій і угод, зниженням вартості послуг інших банків, підвищенням вимог до якості банківських послуг, легкістю виникнення нових банківських установ, складністю процедури банкрутства банків.

Макроекономічний ризик пов'язаний з порушенням основних пропорцій в економіці країни і дією несприятливих фінансових факторів.

Організаційні ризики включають:

· відсутність кваліфікованого персоналу;

· відсутність чи недолік комерційної і фінансової інформації й ін.

Зовнішні ризики в своїй сукупності звичайно характеризуються також просторовим аспектом, що означає, що різним регіонам (республікам), різним країнам чи групам країн в кожен даний момент притаманні особливе сполучення і специфічна міра гостроти зовнішніх ризиків, що обумовлюють особливу привабливість чи непривабливість даного регіону чи даної країни з точки зору банківської діяльності. Вираження “ країнний (регіональний) ризик” означає тільки цей аспект, але не змістовно окремий вид ризику нарівні з фінансовими, економічними, політичними й іншими зовнішніми ризиками.

Ризики складу клієнта пов'язані з маркетингом банківських послуг і контактами з громадськістю. Розмаїтість вимог дрібного, середнього і великого клієнта з неминучістю визначає і ступінь самого ризику. Так, дрібний позичальник більше залежать від випадків ринкової економіки. У той же час значні кредити, видані одному великому клієнту чи групі пов'язаних між собою клієнтів, часто є причиною банківських банкрутств.

Ступінь банківського ризику, як видно з класифікації, визначається трьома поняттями: повний, помірний і низький ризики.

Повний ризик припускає втрати, рівні банківським вкладенням в операцію. Так, сумнівний чи загублений кредит має повний, тобто 100-процентний, ризик. Банк прибутку не одержує, знаходиться в зоні неприпустимого чи критичного ризику.

Помірний ризик (до 30%) виникає при не поверненні невеликої частини основного боргу чи відсотків по позичці, при втраті лише частини суми по фінансовим і іншим операціям банку. Ризик знаходяться в зоні припустимого. Банк одержують прибуток, що дозволяє покрити допущені втрати і мати доходи.

Низький ризик - незначний ризик, що дозволяє банку не тільки покрити втрати, але й одержати високі доходи.

Одна і та ж операція може бути пов'язана з різними ступенями ризику. Наприклад, надані кредити в одній і тій же сумі на однаковий термін двом різним клієнтам з однаковою оцінкою їхньої кредитоспроможності, але, тим не менш, результати з точки зору ризиків можуть виявитися зовсім різними (див. Таблицю 2).

 

КЛІЄНТ 1	КЛІЄНТ 2
Давно діюча фірма	Нова фірма
Добре підібрана команда керівників	Один підприємець
Великий ринок продукції (продовольство)	Спеціалізований ринок продукції (електроніка)
Клієнти в Росії	Клієнти закордоном
Ризик невеликої (низький)	Ризик підвищений (помірний чи повний)

 

 

Основні операції банку піддані минулому і поточному ризикам, а в окремих випадках і до ризику майбутнього. З поточними ризиками пов'язані операції по видачі гарантій, акцепту перекладних векселів, продажу активів із правом регресу, операції по документарним акредитивам і ін. У той же час сама можливість одержання оплати за ці операції тільки через визначений час піддає їх і майбутнім ризикам. Як правило, ризик тим вище, ніж довший час операції.

 

Основні види ризиків: систематичний, несистематичний, селективний, часовий, ризик законодавчих змін, інфляційний ризик, галузевий ризик.

Несистематичний – ризик поєднання всіх видів ризику, пов*язаних із конкретним фінансовими інструментами; Селективний- ризик неправильного вибору цінного паперу для інвестування при… Часовий- ризик емісії, купівлі, або продажу цінних паперів у невідповідний час, що тягне за собою втрати;

Аналіз “ доцільності” затрат.

Перевищення витрат може бути викликано одним із чотирьох основних факторів чи їх комбінацією: - Первісною недооцінкою вартості; - Зміною меж проектування;

V. Метод аналогій.

По аналогії ми розрізняємо наступні етапи життєвого циклу проекту: - Етап розробки; - Етап введеня на ринок;

Методи управління фінансовими ринками.

Висока ступінь ризику проекту приводить до необхідності пошуку шляхів її штучного зниження: - Розподіл ризику між учасниками проекту; - Страхування;

Майбутня та поточна вартість фінансових інструментів.

 

Майбутня вартість – вартість вкладених у справу грошей через визначений час з врахуванням певної ставки процента.

Теперішня вартість грошей- це сума майбутніх грошових надходжень, зведених з урахуванням певної процентної ставки до теперішнього періода.

 

Вартість капіталу.

Інвестиції являють собою використання фінансових ресурсів у формі довгострокових вкладень капіталу (капіталовкладень). Інвестиції здійснюють… Інвестиції бувають ризикові (венчурні), прямі, портфельні, аннуітет: · Венчурний капітал — це термін, застосовуваний для позначення ризикованого капіталовкладення. Венчурний капітал…

Моделі оцінки поточної ринкової вартості фінансових інструментів.

Фінансування повинно бути спрямоване на вирішення двох основних задач: 1) забезпечення потоку інвестицій необхідних для планомірного виконання… 2) зниження капітальних витрат і ризику проекту за рахунок стриманої структури інвестицій і отримання податкових…

Застосування теорії рент у фінансовому аналізі

Приклад 1.

Борг у розмірі 120 гривень амортизується у вигляді звичайної ренти терміном 7 років. У кінці кожного року на Невиплачений залишок основної суми боргу нараховуються процента за ставкою 6% річних. Знайти величину кожної виплати та вказати, яка частина кожної виплати йде на погашення процентів, а яка - на погашення основної суми боргу.

Приклад 2.

Борг розміром 600 гривень амортизується по 140 гривень у кінці кожного півріччя протягом деякого терміну за ставкою 8% річних у кінці кожного півріччя. Знайти термін та величину останньої виплати повної амортизації боргу.

Приклад 3.

Борг величиною 100 гривень амортизується у вигляді звичайної ренти із

щоквартальними виплатами протягом періоду - 1 рік 9 місяців за ставкою 20 % річних. Обчислити невиплачений залишок у кінці першого року.

Приклад 4.

Кредит розміром 360 гривень отримали під 8 % річних. Борг повинен бути

погашений щоквартальними виплатами протягом року. Знайти розмір платежів, що погашаються, за умови рівномірної виплати процентів.

Приклад 5.

Для нагромадження суми розміром 500 гривень створено фонд нагромадження терміном на 7 місяців. Проценти на вклади нараховуються за ставкою 3% у місяць. Визначити величину щомісячних виплат. Після цього побудувати таблицю зростання фонду.

Приклад 6.

750 гривень надано в кредит терміном на п'ять років за процентною ставкою 10 % річних, причому проценти за кредит повинні виплачуватися в кінці кожного півріччя. Обчислити необхідну величину виплат у фонд погашення боргу, якщо проценти нараховуються за процентною ставкою 6 % річних. Якою буде сума цьогоυ фонду до кінця другого року?

Приклад 7.

Здано пільговий кредит - 16 млн. г. о. на 6 років під 12 % річних. Звичайна ставка для довготермінових кредитів - 24%. Визначити абсолютну та відносну величини грант-елемента (втрати кредитора), якщо планується погашати кредит рівними терміновими виплатами.

Потоки платежів

Приклад 1

Знайти теперішню та нарощену суми грошей звичайної ренти, яка складається із

чотирьох виплат по 200 гривень кожна, при ставці капіталізації 8 % річних.

Приклад 2.

Знайти теперішню та нарощену суми грошей ренти з виплатами 250 гривень у кінці місяця протягом півтора року. Проценти нараховуються щомісяця за номінальною ставкою 18 % річних.

Приклад 5.

Обчислити теперішню вартість відкладеної ренти з виплатами 60000 гривень у кінці кожного півроку, якщо перша виплата здійснюється через 3,5 року, а остання через 6 років. Проценти нараховуються за ставкою 14 % піврічних.

Приклад 3.

Знайти теперішню суму грошей зведеної ренти з виплатами розміром 150 гривень на початок кожного півріччя при нарахуванні процентів за ставкою 10% термін ренти - 4 роки.

Приклад 4.

Обчислити нарощену суму грошей зведеної ренти, яка містить п'ять виплат розміром 250 тис грн. кожна, при нарахуванні процентів за ставкою 6 %, річних

Приклад 5.

Обчислити теперішню вартість відкладеної ренти з виплатами 60000 гривень у кінці кожного півроку, якщо перша виплата здійснюється через 3,5 року, а остання через 6 років. Проценти нараховуються за ставкою 14 % піврічних.

Приклад 6.

Приклад 7. Обчислити величину щорічних грошових виплат зведеної ренти терміном 8 рок», … теперішня вартість котрої 350 тис. грн. Процентна ставка становить 20 %

Приклад 9.

Замінити звичайну ренту терміном на два роки з виплатами по 200 грн. у кінці кожного півріччя і нарахуваннями процентів щокварталу за ставкою 20 % річних на просту ренту із щоквартальними виплатами.

Приклад 10.

Обчислити тонне та нарощене значення звичайної ренти з виплатами по 80 гривень у кінці кожного півріччя при щомісячному нарахуванні процентів за процентною ставкою 12 % річних. Термін ренти - два роки.

Приклад 11.

Знайти поточне та нарощене значення звичайної ренти з виплатами 100 гривень у кінці кожного року при квартальному нарахуванні процентів за ставкою 16 % річних. Термін ренти - 3 роки.

Приклад 12.

Кредит розміром 1500 гривень видано піα 14 % річних при нарахуванні процентів щопівроку. Обчислити величину щоквартальних платежів, Ідо погашаються, за допомогою яких борг погаситься за 2 роки.

Приклад 13.

Знайти суму грошей для заснування фонду допомоги розвитку малого бізнесу, який забезпечував би 150 тис. грн. у кінці кожного року, якщо гроші можуть бути інвестовані за ефективною ставкою - 4 % річних.

Приклад 14.

Знайти поточну суму грошей нескінченної ренти з виплатами по 60 тис. грн. у кінці кожного місяця при ефективній ставці на інвестиції - 5 % річних. Часова діаграма виплат має зображення:

Приклад 15.

Знайти поточне значення зведеної нескінченної ренти з виплатами по 150 гривень на початку кожного кварталу та ефективною ставкою - 8 % річних.

Приклад 16.

Знайти поточне значення зростаючої ренти з першою виплатою 15 гривень та кожною наступною, на 15 гривень більшою за попередню. Процента нараховуються за ставкою 4 % на місяць, термін ренти - 9 місяців.

Фінансова еквівалентність. Рівняння еквівалентності

Приклад 1.

Борг розміром 100 000 гривень слід сплатити через три роки. Знайти еквівалентне значення боргу за ставкою 15 % через: 1) рік, 2) шість років.

Приклад 2.

Для послідовності із чотирьох виплат розміром 1 500 гривень кожна, очікуваних

через рік, три роки, шість років та десять років знайти еквівалентне значення за

ставкою 10 % річних: сьогодні; через два роки; через шість років.

Приклад 3.

Борг необхідно повернути двома платежами: 2000 гривень у кінці другого року та 4500 гривень у кінці п'ятого року. Знайти еквівалентну цим виплатам суму одноразового платежу при нарахуванні 15 % річних: 1) сьогодні; 2) у кінці четвертого року.

Приклад 4.

Необхідно порівняти два боргових зобов'язання.

1) Борг 150 тисяч гривень плюс складні проценти за ставкою 12 % річних.

2) Борг 120 тисяч гривень плюс складні проценти за ставкою 16 % річних при

нарахуванні процентів два рази на рік.

Термін погашення - два роки.

Порівняння треба провести: а) для поточного моменту часу; б) у кінці першого

року; в) у кінці другого року.

Приклад 5.

Необхідно замінити потік платежів 50 тис. грн. через рік, 40 тис. грн. - через два роки, 60 тис. грн. через 5 років еквівалентним потоком, що має дві виплати, рівні за величиною. Перша з виплат - через 2,5 року, друга - через 5 років. Проценти нараховуються за ставкою 10 % річних щопівроку.

Приклад 6.

Борг необхідно погасити двома платежами - 70 тис. гривень через два роки та 230 тис. гривень - через чотири роки. Знайти термін, коли заміна обох виплат однією виплатою розміром 250 тис. гривень буде еквівалентною, за річною процентною ставкою 15 %.

Приклад 7.

Для послідовності із трьох виплат (30 тис. гривень сьогодні, 60 тис. гривень через три роки, 100 тис. гривень через шість років) знайти середній термін (дату), коли ця послідовність виплат буде еквівалентною 200 тис. гривень. Проценти нараховуються за ставкою 10 % річних.

Приклад 8.

ПОРТФЕЛЬНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В умовах, що назрівав у плин останніх літ і вибухнув у серпні 1998 року фінансової кризи в Росії тема портфельного…

Нвестування капіталу і його види

Фінансові ресурси застосовуються підприємством для фінансування поточних витрат і інвестицій. Інвестиції являють собою використання фінансових ресурсів у формі… Інвестиції бувають ризикові (венчурні), прямі, портфельні, аннуітет:

Що привабливого в портфельному інвестуванні?

Як правило, портфель являє собою визначений набір з корпоративних акцій, облігацій з різним ступенем забезпечення і ризику, а також паперів з… Наприклад, донедавна банки виходячи з закордонного досвіду, формуючи… Теоретично портфель може складатися з паперів одного виду, а також змінювати свою структуру шляхом заміщення одних…

Принципи формування інвестиційного портфеля

· безпека вкладень (невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу), · стабільність одержання доходу, · ліквідність вкладень, тобто їхня здатність брати участь у негайному придбанні товару (робіт, послуг), чи швидко і…

Принцип консервативності

Інвестиційний ризик, таким чином, складається не у втраті частини основної суми, а тільки в одержанні недостатньо високого доходу. Природно, не ризикуючи, не можна розраховувати і на якісь надвисокі доходи.…

Принцип диверсифікованості

На нашій мові це звучить - не вкладайте всі гроші в одні паперів, яким би вигідним це вкладенням вам ні здавалося. Тільки така стриманість дозволить… Диверсифікованість зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи… Розпилення вкладень відбувається як між тими активними сегментами, про які ми згадували, так і усередині них. Для…

Принцип достатньої ліквідності

Доходи по портфельних інвестиціях являють собою валовий прибуток по всій сукупності паперів, включених у той чи інший портфель з урахуванням ризику.… Розглядаючи питання про створення портфеля, інвестор повинний визначити для… · необхідно вибрати оптимальний тип портфеля

Типи портфелів

Для цього використовуються різні портфелі цінних паперів, у кожнім з який буде власний баланс між існуючим ризиком, прийнятним для власника… Виділяють два основних типи портфеля: портфель, орієнтований на переважне…  

Портфель росту

Портфель агресивного росту націлений на максимальний приріст капіталу. До складу даного типу портфеля входять акції молодих, швидкорозвиваючихся… Портфель консервативного росту є найменш ризикованим серед портфелів даної… Портфель середнього росту являє собою сполучення інвестиційних властивостей портфелів агресивний і консервативний…

Портфель доходу

Портфель регулярного доходу формується з високонадыйних цінних паперів і приносить середній доход при мінімальному рівні ризику. Портфель дохідних паперів складаються з високоприбуткових облігацій…

Портфель росту і доходу.

Портфель подвійного призначення. До складу даного портфеля включаються папери, що приносять його власнику високий доход при росту вкладеного… Збалансований портфель припускає збалансованість не тільки доходів, але і…

Зв'язок цілей інвестування зі структурою портфеля

Якщо розглядати типи портфелів у залежності від ступеня ризику, що приймає інвестор, то необхідно згадати їхню класифікацію, відповідно до якої вони…   Тип інвестора Ціль інвестування Ступінь…  

Вміст портфеля

Така інвестиційна якість портфеля, як ліквідність, як відомо, означає можливість швидкого перетворення портфеля в готівку без утрати його вартості.…

Портфелі грошового ринку.

Слід зазначити, що одне з «золотих» правил роботи з цінними паперами говорить: не можна вкладати всі засоби в цінні папери - необхідно мати резерв… Дані економічного аналізу підтверджують, що при визначених допущеннях бажаний… Високою ліквідністю володіють і портфелі короткострокових фондів. Вони формуються з короткострокових цінних паперів,…

Портфель цінних паперів, звільнених від податку

Портфель, що складається з цінних паперів державних структур

Цей різновид портфеля формується з державних і муніципальних цінних паперів і зобов'язань. Вкладення в дані ринкові інструменти забезпечують власнику портфеля доход, одержуваний від різниці в ціні придбання з дисконтом і викупною ціною і по ставках виплати відсотків. Немаловажне значення має і те, що і центральні, і місцеві органи влади надають податкові пільги.

Портфель, що складається з цінних паперів різних галузей промисловості

Портфель даного різновиду формується на базі цінних паперів, випущених підприємствами різних галузей промисловості, зв'язаних технологічно, чи… У залежності від цілей інвестування, до складу портфелів включаються різні… Можна виділити портфелі цінних паперів, підібраних у залежності від регіональної приналежності емітентів, цінні папери…

Активна модель керування

Вітчизняний фондовий ринок характеризується різкою зміною котирувань, динамічністю процесів, високим рівнем ризику. Усе це дозволяє вважати, що його… Моніторинг є базою для прогнозування розміру можливих доходів від… Менеджер, що займається активним керуванням, повинний зуміти відстежити і придбати найбільш ефективні цінні папери і…

Пасивна модель керування

1. пасивне керування ефективне лише у відношенні портфеля, що складає з низькоризикованих цінних паперів, а їх на вітчизняному ринку небагато. 2. цінні папери повинні бути довгостроковими для того, щоб портфель існував у… Прикладом пасивної стратегії може служити рівномірний розподіл інвестицій між випусками різної терміновості (метод…

Тактика

Вибір тактики керування залежить і від типу портфеля. Скажемо, важко очікувати значного виграшу, якщо до портфеля агресивного росту застосувати… Вибір тактики керування залежить також від здатності менеджера (інвестора)… Як «активна», так і «пасивна» моделі керування можуть бути здійснені або на основі доручення клієнта і за його…

Позиковий капітал.

Є різні визначення для позикового капіталу: -це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з… -передача в тимчасове користування матеріальних цінностей, або економічні відносини, що виникають між кредитором та…

Основні учасники ринку капіталів: первинні інвестори, спеціалізовані посередники, позичальники.

Спеціалізовані посередники- ФКУ , що здійснюють безпосередн залучення коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу… Позичальники- юридичні і фізичні особи, а також держава, що відчувають нестачу…

Кредитні важелі регулювання ринкової економіки (середньострокові та довгострокові позики).

Держава повинна здійснювати контроль за пропозицією грошей за допомогою різних інструментів ЦБ, насамперед операції на відкритому ринку, а також… Операції на відкритому ринку – найбільш гнучкий інструмент контролю за… Таким чином, регулюючи розміни грошової пропозиції ЦБ може активно впливати на розвиток економічних відносин.

Функції кредиту : перерозподілена, емісійна та контрольна.

Сутність кредиту проявляється в його функціях. В ринковій економіці кредит виконує такі функції: 1.Перерозподіл вартості у процесі відтворення. 2.Заміщення готівки в обігу кредитними операціями (антиципаційна, емісійна).

Види діяльності комерційних банків: активні та пасивні операції.

У своїй діяльності банки здійснюють активні та пасивні операції. Активні операції банків – це операції, за допомогою яких банки розміщують… Кредитні операції — це видавання та погашення позичок, які класифікуються за рядом ознак.

Джерела формування банківських кредитних ресурсів.

В загальній сумі банківських ресурсів залучені ресурси займають переважаюче місце. Їх частка по різноманітним банкам коливається від 75% і вище. Депозитні операції належать до пасивних кредитних операцій. Депозитними… В якості суб’єктів депозитних операцій можуть виступати :

О Ц І Н К А К Р Е Д И Т О С П Р О М О Ж Н О С Т І

П О З И Ч А Л Ь Н И К А

  - Character (характер); - Capacity (спроможність);

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

К Р Е Д И Т Н О Г О Р И Н К У У К Р А Ї Н И

  Структура кредитного портфеля не лише відображає особливості кредитної…  

Характерні особливості строкових

n не можуть використовуватися для розрахунків і на них не виписуються розрахункові документи; n кошти на рахунках обертаються повільно; n сплачується фіксований процент; максимальний рівень відсоткової ставки в окремі періоди може регулюватися…

Сутність похідних цінних паперів.

§ механізм обертання яких повязаний з пойовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правамивідносно них.

Дериватів- договір заснований на на курсах валют, Ц,П, , товарів, якій дозволяє власнику зафіксувати кращу з його точки зору ціну на придбання /продаж

 

Основу днриватівів складаютьопціони, ф'ючерси, депозитарні розписки.

 

 

Законодавче регулювання обігу похідних цінних паперів в Україні

1. Закон України "Про депозитарну діяльність", 1998. 2. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних па­перів",… 3. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91.

Критерії віднесення фінансових інструментів до похідних

До критеріїв належать:

 

поділ дериватівів на фінансови і товарні;

їх обіг пов'язаний з обігом базових фінансових активів;

мають форму контракту;виконання відбувається у майбутньому.

Основні види похідних фінансових інструментів: ■■ опціони, ф'ючерси, депозитарні розписки.

Цінова визначеність і обов’язковість виконання – головна характеристика ф’ючерсів. Опціон являє собою срочний контракт на цінні папери або фінансовий інструмент,… Варант є особливим видом цінних паперів. Його поява зв’язана з зобов’язанням, яке продавець надає покупцю відносно…

Опціони.

Предметом купівлі-продажу можуть бути різноманітні фінансові активи. У перекладі “опціон” означає вибір. Саме можливість вибору і є основною… Залежно від типу операції, право здійснення якої надано в угоді, розрізняють… Для продавця опціону максимальний прибуток виміряється розміром опціонної премії в разі, якшо власник не використає…

Форвардні угоди

Укладення форвардного контракту означає, що одна зі сторін (продавець) бере на себе зобов’язання здійснити поставку певної кількості базових активів… Дата, коли сторони підписують форвардний контракт, називається датою угоди.… Форвардні контракти належать до твердих строкових угод, тобто є обов’язковими до виконання обома учасниками.…

Функції похідних фінансових інструментів

До функцій належать:

сворення механізму для проведення операцій хеджування цінових ризиків;

дозволяють біржовим спекулянтам гарантувати власні прогнози і здійснювати спекулятивні операції з метою отримання доходу від різниці у цінах.

 

Види похідних цінних паперів: сертифікат цінного паперу, варант, ордер, купон.

Сертифікат цінного паперу засвідчує володіння поіменованої в ньому особи певною кількістю цінних паперів(Ц.П.) Ордер-документ на здійснення певної операції з грошовими коштами чи товарно-… Купон-відрізний талон на Ц.П., або сурогат грошових знаків

Сурогатні форми цінних паперів: лотерейні білети, страхові поліси, обов'язкові замінники грошей, платіжно -розрахункові зобов'язання, легітимізаційні знаки, ректапапери.

лотерейні білетиза їх допомогою відбувається розиграш речей чи грошових сум

страхові поліси документ, що посвідчує укладання договору страхування

обов'язкові замінники грошейодна із форм грошей, що виникла в наслідок розвитку кредитних відносин.

платіжно -розрахункові зобов'язаннядокументи, що передаються до ФКУ і містят письмове зобов*язання про перерахування певної суми грошей у безготівкової формі в визначений терммін пред*явнникові зобов*язання

легітимізаційні знаки визначення чи підтвердження законості якогось права на одержання платежу, вчинення певної дії

ректапапери їх заборонено передавати іншої особі.

 

 

Оцінка ліквідності цінних паперів.

Ліквідність портфеля цінних паперів може розглядатися з двох позицій: - як здатність швидкого перетворення всього портфеля цінних паперів чи його… - як здатність своєчасного погашення зобов’язань перед кредиторами, повернення їм запозичених грошових коштів, за…

Змістовий модуль 4. Грошовий ринок та ринок банківських позичок

  1.Інструменти грошового ринку. 2.Види відсотків.

Попит та пропозиція на гроші

Сучасні економісти визначають фактори що впливають на бажання споживачів мати гроші в власних портфелях активів: · Досконала ліквідність грошей; · Виконання грошами функцій засобу платежу та засобу нагромадження.

Пропозиція грошей

  На мікро рівні це залежить від зміні доходності розміщення грошей в інші…  

Рис. 7.4. Крива пропозиції грошей

 

 

4. Модель грошового ринку.

Характерною відзнакою грошового ринку є те, що на ньому продається і купується такий специфічний товар як гроші. Як і в будь-якому іншому секторі ринку тут є свої продавці і покупці, попит і пропозиція, посередники, ціна тощо. Він має свою інфраструктуру, яка забезпечує спрямування потоків грошових коштів від власників (продавців) до позичальників (покупців). Головними елементами цієї інфраструктури виступають банки.

Залежно від призначення коштів, що обертаються на грошовому ринку, в ньому можна виділити сектори: ринок короткострокових позичок, короткострокових фінансових активів, валютний ринок

Обліковий, міжбанківський, валютний

   

Рис 7.2. Механізм функціонування фінансового ринку

За інституційною побудовою та характером окремих потоків грошей грошовий ринок можна поділити на два великих сектори: — сектор прямого фінансування; — сектор опосередкованого фінансування. В першому секторі продавці і покупці грошей зустрічаються безпосередньо і всі питання купівлі-продажу вирішують прямо один з одним. Працюючі тут брокери виконують скоріше технічну роль звичайних посередників. В цьому секторі виділяються два канали руху грошей:

1) канал капітального (акціонерного) фінансування;

2) канал запозичення з допомогою облігацій та інших фінансових активів.

Суб'єктами (продавцями і покупцями) цього сектору можуть бути фірми, сімейні господарства, уряд, іноземні юридичні і фізичні особи. Активну участь тут можуть брати і банки — як продавці і покупці своїх цінних паперів та як звичайні посередники-брокери.

В другому секторі зв'язок між продавцями і покупцями грошей реалізується через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх покупцям від свого імені. Вони можуть самі створювати вимоги і пропозиції, які виступають самостійними об'єктами (інструментами) грошового ринку. Тому фінансові посередники другого сектору грошового ринку істотно відрізняються від технічних посередників в першому секторі.

Ключовою функцією грошового ринку є балансування попиту і пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей. У зв'язку з цим особливого значення набуває розуміння механізмів формування попиту та пропозиції грошей та рівня процента.

 

 

5. Функції грошового ринку.

 

Ключовою функцією грошового ринку є балансування попиту і пропозиції грошей і формування ринкового рівня процента як ціни грошей. У зв'язку з цим особливого значення набуває розуміння механізмів формування попиту та пропозиції грошей та рівня процента.

1. об’єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення потужних грошових фондів;

2. трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);

3. спрямування частини коштів на міжбанківський ринок;

4. надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

 

 

Тема 13.Складові ринку грошей(2 год.)

 

1.Характеристика облікового ринку та його особливості.

2.Інституційна структура облікового ринку.

3.Онкольний та вексельний кредити.

4.Основні інструменти облікового ринку; банківські, казначейські, комерційні векселі, інші види короткострокових зобов'язань.

5.Характеристика міжбанківського ринку.

6.Міжбанківські депозити та мїжбанківські кредити: овердрафт, овернайт, кредити за операціями РЕПО.

Література: [1, 2, 3, 4, 7,11,12]

 

1.Характеристика облікового ринку та його особливості.

 

Обліковий ринок – частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і ЦП з термінами погашення, до одного року.

Основа ГР – облікові і переоблікові операції банків, тобто купля-продаж основних першокласних комерційних векселів.

 

Нституційна структура облікового ринку.

Елементи інституційної структури облікового ринку: 1. Центральний банк; 2. комерційні банки;

Основні інструменти облікового ринку; банківські, казначейські, комерційні векселі, інші види короткострокових зобов'язань.

1. Банківський вексель – це вексель, що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов’язання векселедавця сплатити при настанні… 2. Казначейський вексель – один з видів державних ЦП, що засвідчує внесення… 3. Комерційний вексель – це вексель, що видається позичальникам під заставу товару.

Характеристика міжбанківського ринку.

Міжбанківський ринок – частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківських кредитів.

 

 

Міжбанківські депозити та мїжбанківські кредити: овердрафт, овернайт, кредити за операціями РЕПО.

Види міжбанківських кредитів: 1. овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відповідному рахунку… 2. овернайт – надаються банками на термін не більше одного операційного дня. Цей вид розрахунків використовується для…

Сутність грошового ринку.

- ринок . на якому попит на гроші та пропозиція грошей визначають процентну ставку або рівень процентних ставок (ціну грошей); - мережа спеціальних фінансово кредитних установ, які забезпечують взаємодію… - складова частина грошового обороту, його ключовий елемент. Він виступає як механізм перерозподілу грошових коштів…

Ціна грошей процентиза користуваннякредитом.

  Приклад. Сім'я вирішила мати на 1 квітня ц.р. залишок грошей в сумі 100… Приклад. Якщо в червні депозитний процент по строкових вкладах збільшиться на 50% це примусить фізичну особу зменшити…

Рис. 7.3 Крива попиту на гроши

 

 

Якщо маса грошей в обігу при даному обсягуВНП складає 5,0 млрд.грн., то він залишається незмінним при будь-якому рівні процентної ставки. На графіку це відображено прямою MS, яка проведена вертикально з позначки 5,0. Крива цього попиту (MD) наближається впритул до кривої пропозиції грошей (MS).

При зміні номінального обсягуВНП на графіку зміниться позиція перш за все кривої MS, а з нею і кривоїMD, яка відображає рівень загального попиту на гроші. При зростанні обсягуВНП обидві криві змістяться вправо, при зменшенні обсягуВНП — вліво. Проте взаємне розміщення кривих MS і MD залишиться незмінним, оскільки воно визначається лише змінами процентної ставки, а вона може залишитися незмінною при зміні обсягуВНП.

Пропозиція грошей

  На мікро рівні це залежить від зміні доходності розміщення грошей в інші…  

Рис. 7.4. Крива пропозиції грошей

 

 

В такій позиції крива пропозиції буде знаходитися до тих пір, поки в обігу буде 10,0 млрд.грн. При збільшенні чи зменшенні маси грошей в обігу крива MS зміститься вправо чи вліво, залишаючись у вертикальному положенні, що підтверджує незалежність загальної маси пропозиції грошей від процентної ставки. Такий характер пропозиції грошей перетворює її у визначальний фактор формування рівноважної ставки процента: при заданій масі грошей в обігу рівноважна ставка відповідатиме точці, в якій крива пропозиції перетне криву попиту (MD).

 

 

Рис. Криві попиту і пропозиції (графічна модель грошового ринку).

 

В нашому прикладі крива пропозиції, що відповідає масі грошей в 15,0 млрд.грн., перетинає криву попиту в позначці , що визначає ставку рівноваги на рівні 7%. При такій ставці попит та пропозиція грошей зрівноважуються і досягається збалансованість грошового ринку. Це означатиме, що при ставці 7% суб'єкти ринку захочуть мати в своєму розпорядженні 15,0 млрд. грн. Стільки ж грошей вони зможуть здобути на ринку без будь-яких негативних наслідків для грошового обігу.

 

Установлення рівноваги на грошовому ринку та наслідки змін попиту та пропозиції.

Грошовому ринку властиві всі елементи звичайного ринку — попит, пропозиція, ціна. Проте специфіка товару грошового ринку — грошей — визначає… Як форма ціни грошей, процент істотно відрізняється від ціни на звичайні… Рівновага на ринку грошей має місце у точки де перетинаються криви попиту MD та пропозиції MS. Це означає рівність…

Рис. Модель рівноваги на ринку грошей.

 

Приклад: Фірма одержала кредит в 10,0 тис.грн. під 12% річних. За користування цим кредитом вона повинна сплатити банку суму процентів 1,2 тис. грн., якщо буде користуватися ним 1 рік, або 0,6 тис.грн., якщо буде користуватися 6 місяців.

Але якщо рівновага на ринку грошей порушена то модель буде мати наступний вигляд.

Рис. Модель порушення рівноваги на ринку грошей

Якщо Центральний банк змінює пропозицію грошей з 5 млрд. грн.. до 15 млрд. грн.. то споживачи грошей відмовляються його купувати за ціною 11%, рівновага порушується і нова настає тількі у точки перетинання MS2 з MD з параметрамі пропозиція грошей 15 млрд. грн. за ціною 7%.

Прі збільшенні попиту на гроші господарюючі суб’єкти захочуть мате грошей, чім пропонує банківська система (5 млрд. грн, точка рівноваги 1), то почнуть продавати свої цінні папери і бажати отримати позички. Грошей на ринку залишається 5 млрд. грн., тому зростання попиту веде до збільшення ціні (ставки процента) до 15% і рівновага наступає у токи перетинання кривих попиту та пропозиції 2 за ціною 15%. Якщо НБУ збільшує кількість грошей у обігу до 15 млрд. грн. , то ціна грошей зменшується до 10 % (точка 3). На моделі наведено ситуації на ринку виникають різні і тому приводять до порушення умов рівноваги та створення нових рівноваг за зміною умов (точки 4, 5 та 6)

Рис. Порушення умов рівноваги на ринку грошей в наслідок змін попиту та пропозиції

Основні поняття та категорії

Грошовий ринок —сектор або частка ринку позичкових капіталів, на якому здійснююється короткотермінови депозитно- позичкови операції (терміном до 1 року) і якій зумовлює рух обігових коштів підприємств. установ, короткотермінових коштів банків, установ. держави населення;

-ринок . на якому попит на гроші та пропозиція грошей визначают процентну ставку або рівень процентних ставок (ціну грошей);

- мережа спеціальних фінансово- кредитних установ, які забезпечуют взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар;

- складова частина грошового обороту, його ключовий елемент. Він виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб'єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому

 

Суб’єкти ринку грошей:

 

· Комерційні банки;

· Облікові доми;

· Брокерські та ділерські фірми.

 

Об’єкт купівлі- продажу- тимчасово вільні грошові кошти.

 

Інструменти ринку грошей-цінні папери (векселі, депозитні сертифікати, дерівативи)

 

Ціна грошей- процентиза користуваннякредитом.

Пропозиція грошей (MS)-це економічний агрегат якій дорівнює бажанню економічних суб’єктів позичити певну частку своїх активів для одержання… Процент — плата, яку сплачує позичальник за користування позиченими коштами. … Банківський процент — узагальнена назва процентів по операціях банків.

Лекція 14

1. Поняття і структура валютного ринку. 2. Валютні операції. 3. Валютне регулювання та курсова політика Центрально­го банку. Особливості валютного регулювання і курсової політики…

ВАЖЛИВИ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

^ Валютний ринок

/ Валютний курс

/ Котирування валюти

/ Конвертованість валюти

/ Валютні операції

/ Валютне регулювання

/ Курсова політика

/ Валютна інтервенція

Поняття і структура валютного ринку

- це механізм, за допогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валют, які вимагають обміну і… - це сегмент ринку грошей де виникають валютні відносини у ході операцій… Валютний ринок виконує функції:

Національний валютний ринок.

Європейський — із центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті; Азіатський — із центрами в Токіо, Гонконзі, Сінгапурі; Аме­риканський — із… Функціонування валютного ринку пов'язане з використан­ням деяких економічних категорій та понять.

При котируванні валют банки указують курс продавця (OFFER) і курс покупця (BID). Різниця між ними носить назву маржа, а сам процес котирування носить назву фіксінг.

Щодо конверсійних операцій прийнято стійкий термін FOREIGN EXCHANGE OPERATIONS або FOREKS скороченно FX.

Валютний курс як правило має 5 знаків: 1,5462, перші сто пунктів складають базове число «велику фігуру» 1, 54 (big figure) останні цифри називаються процентними пунктами poins або піпсами pips

У банка при проведенні валютних операцій виникають відкрити та закрити валютні позиції.

Відкрита валютна позиціянеспівпадання вимог (активів) і зобов’язань

 

Довга – перевищення вимог в іноземній валюті над пасивами (+) 1 млн. дол..

Коротка-перевищення пасивів над вимогами(-) 1,5 млн. євро

Наприклад банк придбал 1000000 доларів США за 1500000 євро

Це дуже важлива характеристика валюти. За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи: * вільно конвертована; * частково конвертована;

Валютні операції

При розгляді прав резидентів і нерезидентів в операціях ні валютному ринку України необхідно мати на увазі, що всі операції, пов'язані з рухом… До поточних операцій належать: * перекази в Україну або з України іноземної валюти та здійснення розрахунків без відстрочки платежу за експорт та…

Валютне регулювання та курсова політика Центрального банку. Особливості валютного регулювання і курсової політики Національного банку України

Використання валютних цінностей потребує певної регла­ментації та регулювання з боку уряду і Центрального банку. У зв'язку з цим зростає роль… У процесі розробки програми валютного регулювання треба враховувати досягнутий… Конвертованість валюти має досягатися поступово, але до­сить швидко, протягом 1—2 років поступального, неухильного…

Лекція 15..Фондова біржа та біржові операції

План

1. Сутність та функції фондової біржі.

2. Учасники фондової біржі.

3. Діяльність на фондовій біржі. Види біржових операцій.

[Сутність фондової біржі. Функції фондової біржі. Учасники фондової біржі. Діяльність на фондовій біржі. Види біржових операцій.]

Література:

1. Шелудько В. М. Фінансовий ринок : навч. пос. – 2-ге вид. – К. : Знання-Прес., 2003. – 535 с.

2. Науменкова С. В. Та іші. Фінансовий ринок та інвестиції : Збірник текстових вправ та завдань – К. : Знання, 2000. – 214 с.

3. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, 1996 (із змінами і доповненнями)

4. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 24. 05. 1991 (із змінами і доповненнями)

5. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р.

6. Карпінський Б. А., Герасименко О. В. Фінансова система : навч. пос. – К. : ЦНЛ, 2003, -184 с.

7. Лысенков Ю. М., Фомичева С. Ю. Рынок приватизационных бумаг: деятельность финансовых посредников и банков. – К. : Сільгоспосвіта, Прес-центр, 1994. – 171 с.

 

 

Сутність та функції фондової біржі.

Суб’єкти фондового ринку – суб’єкти підприємницької діяльності, що виступають як емітенти та інвестори. Емітуючи ЦП та залучаючи на різних умовах… Фондові ринки різних країн мають основні риси: 1. для всіх країн притаманна єдина структура інституціональних учасників РЦП: КБ, інші ФКУ, але з певними…

Діяльність на фондовій біржі. Види біржових операцій.

Види професійної діяльності на ФР 1. Перерозподіл грошових ресурсів і фінансове посередництво (організація… 2. організаційно-технічне обслуговування операцій з ЦП (депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська,…

Система розрахунків на УФБ базується . як правило, на поставці проти платежів і на Т+ 3 основі. Тобто три дні після здійснення операції.

Бик – біржовий спекулянт, що грає на підвищенні. В ящику- повідомлення дилера клієнту про отримання від контрагента… Повітряна яма- нестійке становище. В яке потрапляють фондові цінності у зв’язку з падінням їх курсу.

ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНУ

2. Яке основне призначення ринку строкових угод? 3. На які види поділяють фінансові інструменти за терміном обігу? 4. Які чинники впливають на ліквідність фінансового активу?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРА ТУРИ

(Список джерел до курсу лекцій з дисципліни «Фінансовий ринок»

ОСНОВНА

Обовязкова до кожної теми лекції та семінару:

Конституція України// Закони України: в 12 т.-Т.10.-С. 5-40

Закон України”Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”від 12.07.01.

4. Ринок фінансових послуг: Навч. Посібник/М.А. Коваленко та інші.- Херсон: Олді-плюс, 2004.-572с. 5. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика:… 6. Шелудько В. М. Фінансовий ринок : навч. пос. – 2-ге вид. – К. : Знання-Прес., 2003. – 535 с.