Характеристика сучасної фінансової політики України.

 

Система законодавчого регулювання фінансових ринків в Україні - це багаторівнева ієрархічна структура, в основі якої є Конституція України. У ст. 92 Конституції України зазначено , що “заходи створення та функціонування фінансового ринку” визначені винятково законами України. До актів законодавства , за допомогою яких ведуть законодавче регулювання фінансових рингків, належить Цивільний кодекс, Кодекс про адміністративні порушення, Кримінальний кодекс, Закони “про власність”, “про цінні папери та фондову біржу”, “про господарські товариства”, ”про банки та банківську діяльність”, пакет законів про приватизацію.

Система органів, у компетенції яких передбачено регулювання, контроль або інші функції управління фінансовими ринками, складається із кількох груп.

До першої групи належать Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів, які шляхом прийняття законодавчих та нормативних акті з питань фінансових ринків і фінансових показників забеспечують загальні засади державного регулювання усієї фінансової сфери. До цієї групи можна віднести і Міністерство юстиції, яке виконує загальну нормотворчу функцію у державі.

Друга група об’єднує державні органи, які контролюють або виконують функції управльння на фінансових ринках. Це Міністерство фінансів, НБУ, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна.

До третоьї групи належать державні органи , які виконують спеціальні функції контролю, аналізу та нагляду за дотриманням законодавства – Міністерство внутрішніх справ, Генеральний прокурор, служба беспеки, вищий арбітражний суд.

Державне регулювання фінансового ринку сприяє збільшенню довіри населення до фінансових інститутів. У міру лібералізації економіки воно буде посилюватись і деталізуватись з одночасним збереженням і підтриманям ринку силою та ініціативою учасників цих ринків.

Успіх реформування економікивизначило ефективну роботу фінансово-кредитного комплексу, основою діяльності якого являються надійність і стабільність банківської системи .

НБУ представляє інтереси України в інших Центральних банках іноземних країн, міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організвціях.

НБУ виконує державне регулювання в грошово-кредитній сфері. Це релювання можна застосовувати у тому випадку, коли держава через центральний банк здатна впливати на масштаби та характер приватних інституцій, бо в ринковій економіці саме вони є визначаючою складовою усієї грошово-кредитної системи.

Головним завданням НБУ є створення умов неінфляційного розвитку держави. НБУ впливає на процеси формування попиту і пропозиції позичкового капіталу, проводить емісію, грошово-кредитну політику, забеспечує концентрацію тимчасово вільних коштів чи обов’язкових банківськихрезервів інших банків, видає ліцензії на відкриття представництв іноземних банків та інших фінансово-кредитних організацій на території України в порядку передбаченому законодавством, ліцензії на ведення банківських операцій в іноземнвй валюті в Україні та за кордоном, та інші повноваження що надані йому згідно з законодавством. Головною функцією є регулювання грошової маси, забеспечення її відповідності масі товарів і підтримки таким чином купівельної спроможності грошей, що є важливою умовою функціонування ринкового механізму.

Основними методами державного регулювання фінансового ринку НБУ є : маніпулювання обліковими ставками, регулювання обсягів рефінансування, зміна розмірів обо’язкових банківських резервів, які кожний КБУ зберігає у НБУ.

. Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є:

1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;

3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінан­сових послуг;

4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників;

6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конку­ренції на ринках фінансових послуг;

8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.