Інвестиційна спрямованість вкладень у регіональному розрізі приводить до створення портфелів, сформованих з цінних паперів різних сторін; цінних паперів емітентів, що знаходяться в одному регіоні; різних іноземних цінних паперів.
Портфель даного різновиду формується на базі цінних паперів, випущених підприємствами різних галузей промисловості, зв'язаних технологічно, чи якої-небудь однієї галузі.
У залежності від цілей інвестування, до складу портфелів включаються різні папери, що відповідають поставленої мети. Так, наприклад, конвертовані портфелі складаються з конвертованих і привілейованих акцій і облігацій, що можуть бути виміняні на встановлену кількість звичайних акцій за фіксованою ціною у визначений момент часу, коли може бути здійснений обмін. При активному ринку — «ринку бика» це дає можливість одержати додатковий доход. До цього ж типу портфелів відносять портфель середньо- і довгострокових інвестицій з фіксованими доходом.
Можна виділити портфелі цінних паперів, підібраних у залежності від регіональної приналежності емітентів, цінні папери яких у них включені. До цього типу портфелів цінних паперів відносять: портфелі цінних паперів визначених країн, регіональні портфелі, портфелі іноземних цінних паперів.
Інвестиційні стратегії і керування портфелем
Чим вище ризики на ринку цінних паперів, тим більше вимог пред'являється до портфельного менеджера по якості керування портфелем. Ця проблема особливо актуальна в тому випадку, якщо ринок цінних паперів мінливий. Під керуванням розуміється застосування до сукупності різних видів цінних паперів визначених методів і технологічних можливостей, що дозволяють: зберегти спочатку інвестовані засоби; досягти максимального рівня доходу; забезпечити інвестиційну спрямованість портфеля. Інакше кажучи, процес керування спрямований на збереження основної інвестиційної якості портфеля і тих властивостей, які б відповідали інтересам його власника.
З погляду стратегій портфельного інвестування можна сформулювати наступну закономірність. Типу портфеля відповідає і тип обраної інвестиційної стратегії: активної, спрямованої на максимальне використання можливостей чи ринку пасивної.
Першим і одним з найбільш дорогих, трудомістких елементів керування, є моніторинг, що представляє собою безупинний детальний аналіз фондового ринку, тенденцій його розвитку, секторів фондового ринку, інвестиційних якостей цінних паперів. Кінцевою метою моніторингу є вибір цінних паперів, що володіють інвестиційними властивостями, що відповідають даному типу портфеля. Моніторинг є основою як активного, так і пасивного способу керування.