Активна модель керування припускає ретельне відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидка зміна складу фондових інструментів, що входять у портфель.
Вітчизняний фондовий ринок характеризується різкою зміною котирувань, динамічністю процесів, високим рівнем ризику. Усе це дозволяє вважати, що його стану адекватний активна модель моніторингу, що робить керування портфелем ефективним.
Моніторинг є базою для прогнозування розміру можливих доходів від інвестиційних засобів і інтенсифікації операцій з цінними паперами.
Менеджер, що займається активним керуванням, повинний зуміти відстежити і придбати найбільш ефективні цінні папери і максимально швидко позбутися від низькодохідних активів. При цьому важливо не допустити зниження вартості портфеля і втрату їм інвестиційних властивостей, а отже, необхідно зіставляти вартість, прибутковість, ризик і інші інвестиційні характеристики «нового» портфеля (тобто враховувати знову придбані цінні папери і продавані низькодохідні) з аналогічними характеристиками наявного «старого» портфеля. Цей метод вимагає значних фінансових витрат, тому що він зв'язаний з інформаційною, аналітичною експертною і торговою активністю на ринку цінних паперів, при якій необхідно використовувати широку базу експертних оцінок і проводити самостійний аналіз, здійснювати прогнози стану ринку цінних паперів і економіки в цілому.
Це по кишені лише великим чи банкам фінансовим компаніям, що мають великий портфель інвестиційних паперів і прагнучим до одержання максимального доходу від професійної роботи на ринку.
Менеджер повинний уміти випереджати кон'юнктуру фондового ринку і перетворювати в реальність те, що підказує аналіз. Від менеджерів потрібно сміливість і рішучість у реалізації задумів у сполученні з обережністю і точним розрахунком, що робить витрати по активному керуванню портфелем досить високими. Найбільше часто ними використовуються методи, засновані на маніпулюванні кривої прибутковості.
Фахівці прогнозують стан грошового ринку і відповідно до цього коректують портфель цінних паперів. Так, якщо крива прибутковості знаходиться в даний момент на відносно низькому рівні і буде, згідно з прогнозом, підвищуватися, те це обіцяє зниження курсів твердопроцентних паперів. Тому варто купувати короткострокові облігації, що у міру росту процентних ставок будуть пред'являтися до викупу і реінвестуватись в більш дохідні активи (наприклад позички). Вони служать додатковим запасом ліквідності.
Коли ж крива прибутковості висока і буде мати тенденцію до зниження, інвестор переключається на покупку довгострокових облігацій, що забезпечать більш високий доход.
Якщо дану операцію здійснює банк, то він буде менш зацікавлений у ліквідності, тому що очікувана млявість приведе до зниження попиту на позички. В міру зниження процентних ставок банк буде одержувати виграш від переоцінки портфеля внаслідок росту курсової вартості паперів. До моменту, коли ставки відсотка досягнуть нижчої крапки, банк розпродасть довгострокові цінні папери, реалізує прибутку від росту курсів і в той же день зробить вкладення в короткострокові облігації. Зрозуміло, стратегія «переключення» може не виправдати себе і банк понесе збитки. Наприклад, банк починає скуповувати довгострокові цінні папери в чеканні зниження процентних ставок, а вони продовжують рости. Банк буде змушений задовольняти потребу в ліквідних засобах, купуючи їх на ринку по підвищених чи ставках продаючи довгострокові папір зі збитком по курсовій вартості. Такі помилки можуть нанести банку велика втрата, тому частина портфеля треба зберігати в короткострокових зобов'язаннях, щоб забезпечити резерв ліквідності.
Відмітною рисою російського ринку цінних паперів є нестабільність дисконтної ставки. Тому використовується метод «передбачення дисконтної ставки». Він ґрунтується на прагненні подовжити термін дії портфеля, коли дисконтні ставки знижуються. Це спостерігається в сучасних умовах. Висока кон'юнктура фондового ринку диктує необхідність скоротити термін існування портфеля. Чим більше термін дії портфеля, тим вартість портфеля більше піддана коливанням унаслідок зміни дисконтних ставок.
Активний моніторинг представляє безупинний процес таким чином, що процес керування портфелем цінних паперів зводиться до його періодичної ревізії, частота якої залежить і від «передбачення дисконтної ставки».