Для характеристики прав і обов'язків суб'єктів валютного ринку важливе значення має поділ учасників ринку на дві групи. До першої входять резиденти, до другої — нерезиденти.Дорезидентів належать фізичні особи, які постійно проживають в Україні, та ті, що тимчасово перебувають за її межами. До резидентів належать також юридичні особи й організації, створені відповідно до законодавства України, разом із їхніми представництвами за кордоном. До нерезидентів належать фізичні особи, які постійно проживають за кордоном, у тому числі й такі, що тимчасово перебувають в Україні. Сюди ще зараховують юридичних та неюридичних осіб, їхні представництва фірми, що створені відповідно до законів іноземної держави функціонують На території України.
При розгляді прав резидентів і нерезидентів в операціях ні валютному ринку України необхідно мати на увазі, що всі операції, пов'язані з рухом іноземної валюти, поділяються на два види — поточні та пов'язані з рухом капіталу.
До поточних операцій належать:
* перекази в Україну або з України іноземної валюти та здійснення розрахунків без відстрочки платежу за експорт та імпорт товарів, робіт, послуг, а також розрахунків, пов 'язаних кредитуванням експортно-імпортних операцій, на термін, що перевищує 180 днів;
* отримання і надання фінансових кредитів на термін, що перевищує 180 днів;
* перекази в Україну та з України відсотків, дивідендів п інших доходів за вкладами, інвестиціями, кредитами та іншими операціями, пов'язаними з рухом капіталу;
* перекази неторгового характеру в Україну та з України включаючи перекази сум заробітної плати, пенсій, аліментів, спадщини, а також інші аналогічні операції.
До валютних операцій, що пов'язані з рухом капіталу, належать:
* прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємства з метою отримання доходу і прав на участь управлінні підприємством;
* портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;
* переведення в оплату споруд та іншого нерухомого майна;
* надання і отримання відстрочки платежу за експортом та Імпортом на термін, що перевищує 180 днів, а також надання і отримання фінансових кредитів на такий же термін.
Розрахунки за міжнародними операціями між безпосередніми учасниками здійснюються через банки, які розглядають валютні операції як один із способів отримання доходу. У зв'язку і цим при котируванні банки встановлюють два курси:
курс покупця — курс, за яким банк купує валюту;
курс продавця — курс, за яким банк продає валюту.
Для покриття витрат з обслуговування операцій та отримання прибутку між цими курсами існує різниця, яка називається маржею.
При укладанні угод купівлі-продажу на валютному ринку використовуються такі види курсів:
Крос-курс — це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу щодо курсу третьої валюти. Часто виникають ситуації, коли невигідно або неможливо здійснювати пряму купівлю певної іноземної валюти. Тоді використовують крос-курс.
Спот-курс — ціна одиниці іноземної валюти однієї країни, я й ражена в одиницях валюти іншої країни і встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютами банками-кореспондентами на другий робочий день із моменту укладання угоди.
Форвард (терміновий курс) — ціна, за якою дана валюта про-щн гься або купується за умови передачі її на певну дату в майбутньому. Таким чином, при укладанні такого роду угод сторони намагаються передбачити рівень обмінного курсу.
Якщо на дату угоди курс відрізнятиметься від передбаченого я договорі, то одна із сторін отримає додатковий прибуток від Иурсової різниці, а друга зазнає збитків.
Ф 'ючерс — курс у майбутньому, тобто ціна, за якою через дім кий час буде укладено угоду. Вона визначається в момент укладання контракту.
Курси, що використовуються при укладанні угод, цілком залежить від видів таких угод.
Угода "своп" — це продаж валюти на умовах спот-курсу, але з одночасним укладанням оберненої форвардної угоди. Своп-угоди застосовуються для покриття валютного ризику, а також отримання прибутку в майбутньому. Своп-угоди розповсюджені не лише у валютній сфері. Вони широко застосовуються в кредитних операціях як страхування від підвищення або зниження відсоткових ставок.
Форвардні угоди виникли як форма страхування при зовнішньоторговельних операціях. Якщо товар продається в кредит, то експортер, прагнучи зберегти вартість своєї валютної виручки, укладає термінову угоду на продаж валюти за сьогоднішнім курсом. Імпортер, купуючи товар у кредит і страхуючи себе від підвищення курсу валюти країни походження товару, може виступити як покупець цієї валюти за фіксованим на момент укладання термінової угоди курсом.
Форвардні угоди укладають кредитори, що прагнуть застрахувати себе від можливого зниження курсу валюти, в якій надається позика.
Ф'ючерсні угоди виникли у вигляді торгових договорів із погодженою ціною товарів та їх поставкою на певну дату.
Крім вище перелічених, розрізняють такі види операцій, як валютний арбітраж та складний арбітраж.
Валютний арбітраж — одночасна купівля та продаж іноземної валюти на різних ринках. Прибуток виникає як різниця в курсах на валютних ринках.
Складний арбітраж передбачає роботу з низкою валют на різних ринках.
Арбітражні операції завжди пов'язані з ризиком затримки моменту перепродажу і втрати очікуваного прибутку.