Радіаційна безпека регламентується такими документами: «Норми радіаційної безпеки України» НРБУ-97 та «Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими іонізуючими речовинами» ОСП-72/87.
Гранично допустима доза (ГДД) – це найбільша доза, дія якої на організм не викликає в ньому утворення незворотних соматичних і генетичних змін, що виявляються сучасними методами дослідження.
Систему дозових меж і принципів їх застосування наведено у НРБУ-97, де передбачено три категорії людей, які можуть зазнати опромінення:
· Категорія А – персонал, що професійно працює з радіоактивними речовинами;
· Категорія Б – особи, що за умовами їх робочих місць або проживання можуть потрапити під дію опромінення;
· Категорія В – інше населення країни.
За рівнем зменшення радіочутливості встановлюються три групи критичних органів:
І група – все тіло, гонади, червоний кістковий мозок;
ІІ група – м’язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока та інші органи, які не увійшли до І і ІІІ груп;
ІІІ група – шкіра, кістки, гомілки, стопи.
| Дозові межі зовнішнього і внутрішнього опромінення за рік в Зв | Група критичних органів | ||
| І | ІІ | ІІІ | |
| ГДД для категорії А | 0,05 | 0,15 | 0,30 |
| ГД для категорії Б,В | 0,005 | 0,015 | 0,03 |