Реферат Курсовая Конспект
КУРС ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ - раздел Образование, Міністерство Освіти І Науки України Національний Університет...
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
КУРС ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ
“ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ”
ЛЬВІВ 2008
Підготував:
Вступ
Основи охорони праці – нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, основ фізіології, питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритету охорони життя та здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально профілактичних заходів та способів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.
Вперше дисципліна Охорона праці була впроваджена в 1929 році в Московському ін-ті залізничного транспорту.
1966 року курс був офіційно впроваджений у програмах всіх інженерних спеціальностей, у всіх технічних навчальних закладах почали створювати кафедри охорони праці.
Історично сталося, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головним об’єктом її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби спрямовані на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
“Основи хорони праці” – дисципліна яка базується як на загальнонаукових (фізика, хімія, математика), так і на загально-технічних і спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і обладнання виробництва тощо).
Методологічною основою курсу ОП є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих та небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій.
Курс “Основи хорони праці” складається з чотирьох частин:
· законодавство і система управління охороною праці;
· гігієна праці і виробнича санітарія;
· техніка безпеки,
· пожежна безпека.
Лекція 1. Законодавство України про охорону праці.
План
1.1. Основні законодавчі акти про охорону праці
1.2. Нормативно –правові акти з охорони праці
1.3. Загальні гарантії прав на охорону праці. Права працівників з охорони праці. Обов’язки роботодавця
1.3.1. Основні права працівника
1.3.2. Обов’язки роботодавця.
1.4. Компенсація за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими
умовами праці
1.5. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або в разі їх смерті.
1.6. Охорона праці жінок, неповнолітніх.
1.6.1. Охорона праці жінок
1.6.2. Охорона праці неповнолітніх
1.7. Відповідальність працівників за порушення законодавства з охорони праці
1.8. Державне управління охороною праці
1.9. Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці.
1.9.1. Державний нагляд за охороною праці
1.9.2. Громадський та відомчий контроль за дотриманням законодавства
про охорону праці
Основні законодавчі акти про охорону праці
Законодавчими актами, що визначають основні положення з ОП, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти, які приймаються або затверджуються Кабінетом Міністрів, Держпромгірнагляд України , МОЗ України, Міністерствами України та іншими відомствами .
Загальними законами України, що визначають основні положення з ОП є:
- Конституція України (КУ);
- Кодекс законів про працю України (КЗпП);
- Закони України:
1. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;
2. “Про охорону праці” від 1.11.2003 р.;
3. Основи законодавства України про охорону здоров’я;
4. “Про пожежну безпеку” від 17.12.1993 р.;
5. “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку“;
6. “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24.02.2003 р.
Спеціальними законодавчими актами є нормативно-правові акти з ОП:
- нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП)
- Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП);
- Державні стандарти України (ДСТУ);
- Будівельні норми і правила СНиП, державні будівельні норми ДБН;
- Санітарні норми (СН);
- Санітарні норми і правила ( ДСанПіН, ДСП);
- Правила будови електроустановок ПБЕ (ПУЭ);
- Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕЕС);
- Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС);
- Норми радіаційної безпеки України НРБУ тощо.
Основоположним законодавчим документом в галузі ОП є Закон України “Про охорону праці”, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють.
Нормативно –правові акти з охорони праці
Державні нормативні акти про охорону праці.
Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.
Загальні гарантії прав на охорону праці. Права працівників з охорони праці. Обов’язки роботодавця
Охорона праці жінок, неповнолітніх
Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про ОП здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокуратурами.
У складі Держпромгірнагляд України створено ряд територіальних управлінь та підпорядкованих їм інспекції, що діють за галузевим принципом або видами нагляду.
Посадові особи органів державного нагляду за ОП (інспектори) мають право:
- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про ОП, одержувати від роботодавця необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;
- надсилати керівникам підприємств, посадовим особам, керівникам місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі ОП;
- зупиняти експлуатацію виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо ОП, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;
- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ОП;
- надсилати роботодавцям, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності.
1.9.2. Громадський та відомчий контроль за дотриманням законодавства про охорону праці
Громадський контроль відповідно із Законом України “Про охорону праці” (ст. 41) здійснюють:
- трудові колективи через обраних ними уповноважених;
- професійні спілки – в особі своїх виборних органів і представників: Центральний комітет профспілки України (ЦКПУ); обласні ради профспілок;
місцеві комітети профспілок; цеховий комітет профспілки;
громадський інспектор по ОП.
Відомчий контроль здійснюють:
- міністерства даної галузі;
- головне управління;
- об’єднання;
- роботодавці;
- спеціалісти з питань ОП (інженер по ТБ);
- начальники структурних підрозділів підприємства.
Роботодавці здійснюють контроль за станом ОП і ТБ один раз на місяць через своїх замісників або спеціалістів з питань ОП.
Начальник структурного підрозділу або його заступник – 1 раз на тиждень.
Керівник робіт – щоденно перед початком роботи.
Служба ОП
Лекція 3. Виробничий травматизм
Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання.
Причини виробничого травматизму
Технічні
1. Недоліки технологічних процесів і обладнання;
2. Несправність обладнання та комунікацій;
3. Недосконалість та несправність інструментів і приспосіблень (ремонт, обслуговування);
4. Відсутність огороджень і запобіжних пристроїв;
5. Відсутність необхідних розривів між установками чи окремими апаратами.
Н= kД.
Одиниця еквівалентної дози в СІ – зіверт (Зв).
Іншими словами, зіверт – одиниця еквівалентної дози будь-якого виду випромінювання в біологічній тканині, яке створює такий самий біологічний ефект, як і поглинута доза в 1 Гр зразкового рентгенівського чи g - випромінювання. Позасистемна одиниця еквівалентної дози – бер.
1 бер = 0.01 Зв.
Вплив доз опромінення
0,2-0,25Гр | Незначні швидкоминучі зміни в крові |
0,8-1,2 Гр | Спостерігаються початкові ознаки променевої хвороби |
2,7- 3,0 Гр | Перехід променевої хвороби в гостру форму; 20% смертельних наслідків |
4,0 – 5,0 Гр | Гине 50% опромінених |
5,5 –7,0 Гр | 100% загибель. |
Захист
Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватися шляхом:
· використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом зниження активності джерела випромінювання;
· скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;
· віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;
· екранування джерела іонізуючого випромінювання;
· екранування зони знаходження людини;
· застосування засобів індивідуального захисту людини;
· провадження санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів;
· впровадження організаційних заходів захисту робітників при роботі з відкритими та закритими джерелами іонізуючого випромінювання.
· захист від зовнішніх джерел випромінювання;
· попередження розповсюдження радіонуклідів в робочому приміщенні і довкіллі;
· відповідне планування та підготовка приміщень;
· організація необхідного радіаційного контролю;
· забезпечення необхідних умов транспортування радіоактивних речовин, збір та захоронення радіоактивних відходів;
· використання засобів індивідуального захисту та ін.
Найбільш поширеним засобом захисту від іонізуючого випромінювання є захисні екрани. Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання.
Альфа частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання.
З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним – з великою масою.
З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).
Для захисту від нейтронного випромінювання використовуються матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких матеріалів (свинець-поліетилен).
Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, комплексів з використанням роботів.
В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавички, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратори), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи. Особливі вимоги пред’являються до приміщень, в яких проводяться роботи з джерелами іонізуючого випромінювання. Такі приміщення розташовують в окремих будівлях або їх частинах і мають окремий вхід з санітарними шлюзами. При вході обов’язково повинні бути встановлені знаки радіаційної небезпеки і вказані класи робіт, що здійснюються у приміщенні. Вхід в такі приміщення суворо заборонено для сторонніх осіб. Для захисту людини від дії іонізуючого випромінювання використовують різноманітні речовини штучного та природного походження, які здатні зв’язувати та виводити радіонукліди з організму людини (радіопротектори). До таких радіопротекторів відносять: поліаміди, лимонна та щавлева кислота, сірчанокислий барій, сорбенти на основі фероціанідів та ін. Для зниження дії радіонуклідів велике значення має харчування людини продуктами, які мають радіозахисні властивості. До таких відносяться, наприклад, продукти, які містять значну кількість пектинів (чорна смородина, аґрус, шипшина, сік журавлини, яблука та ін.).
Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.
Фотоелектричний та електрометричний. Фотоелектричний метод визначення загального числа частинок пилу у визначеному об’ємі повітря визначають за різницею світлових потоків до і після проходження запиленого повітря. При пропусканні запиленого повітря змінюється світловий потік.
Електрометричний метод полягає в електризації аерозольних частинок пилу в полі негативного коронованого розряду та в подальшому вимірюванні електричного заряду, що накопичується на стінках вимірювальної камери і є пропорційним вмісту пилу в повітрі.
Контроль інтенсивності опромінення повинен проводитися не рідше 1 разу на рік, а також при введенні в дію нових чи реконструйованих генераторних установок і при зміні умов праці.
Лекція 9. Вентиляція.
Класифікація систем вентиляції
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та способів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
За способом переміщення повітря – природна, штучна та суміщена;
За напрямком потоку повітря – припливна, витяжна, припливна, припливно-витяжна;
За місцем дії – загальнообмінна, місцева, комбінована.
Штучна вентиляція
Механічна вентиляція – дозволяє очищувати повітря перед викидом в атмосферу, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати),
цілеспрямовано подавати на робоче місце.
Загальнообмінна вентиляція
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітря у всій робочій зоні.
Якщо у виробничому приміщенні виділяються гази та пари з густиною, що перевищує густину повітря, то загальнообмінна вентиляція повинна забезпечити видалення 60% повітря з нижньої зони приміщення та 40% з верхньої. Якщо густина газів менша за густину повітря, то видалення забрудненого повітря здійснюється у верхній зоні.
Місцева припливна – конц. подання припливного повітря заданих параметрів (т-ри, вологості, шв. вітру). Повітряні душі, повітряні та повітряно-теплові завіси.
Повітряні душі – в гарячих цехах, утворення повітряних оазисів.
Повітряні, повітряно-теплові завіси – запобігання проникнення холодного повітря в будівлю. В щілини дверей воріт подають струмінь нагрітого повітря.
Лекція 10. Виробниче освітлення
Аварійне освітлення – для продовження роботи, коли вимкнення робочого освітлення може викликати вибух, пожежу, отруєння людей. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна складати 5% робочої освітленості, але не менше 2 лк.
Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення. Мінімальна освітленість 0,5 лк всередині, не менше 0,2 лк на відкритих майданчиках.
Освітленість виробничих і побутових приміщень повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення». Усі приміщення мають бути забезпечені природним освітленням.
Нормативні значення освітлення
Експлуатація освітлювальних установок
Вікна необхідно мити не рідше двох разів у рік для приміщень з незначним виділенням пилу і не рідше чотирьох разів – при значних виділеннях пилу. Періодичність чищення світильників – 4-12 разів на рік ( залежно від запиленості).
Періодично не рідше одного разу на рік, необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних місцях виробничого освітлення.
Основний прилад для вимірювання освітленості – люксметр.
Методи та засоби захисту від шуму
Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією
Зниження шуму звукоізоляцією
Суть методу – джерела шуму розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також передбачає розташування джерела шуму в окремій кабіні. Звукоізоляція досягається також розміщенням оператора в спеціальній кабіні. Звукоізоляція також досягається встановлення екранів, ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку.
Звукоізолююча здатність огородження (стін, перегородок):
Rн.огор = L – lgB + 10lgSогор - LN
Тоді рівень шуму в ізольованому приміщенні:
Lіз = L – Rогор – lgВ + 10lgSогор
Де,
L – рівень звукового тиску в шумному приміщенні, дБ;
В – постійна приміщення, суміжного з шумним; м2
Sогор – площа огородження, м2;
LN – допустимий рівень шуму в ізольованому приміщенні, дБ;
Звукозахисні кабіни
Необхідну звукоізолюючу здатність кабіни визначають за формулою:
Rн.каб = L + lg S/B - LN
Де, L – рівень шуму до встановлення кабіни, дБ;
S - площа огороджень, через котрі шум проникає з шумного приміщення (S площа огороджувальних поверхонь за викл підлоги), м2 ;
B – постійна приміщення кабіни, м2;
LN – допустимі рівні шуму в кабіні.
Де SS2a2 і SS1a1 – площі поверхонь і їх коефіцієнти звукопоглинання після і до облицьовування.
Лекція 12. Вібрація
На енергопідприємствах працюють електричні машини високої потужності, з великими швидкостями обертання.
Ці машини викликають вібрацію і шум, який негативно впливає на працівників.
Коливання при низьких частотах (3-100 Гц) з великою амплітудою (0,5-0,003 мм) людина сприймає як вібрацію.
Вібрація може бути місцевою та загальною.
Лекція 13. Ультразвук, інфразвук, інфрачервоне випромінювання
Ультразвук широко використовується в багатьох галузях промисловості. Джерела ультразвукових коливань працюють в діапазоні частот 16 до 80 кГц. Вплив спостерігається на відстані 25-50м.
Ультразвук викликає функціональні порушення нервової системи, головний біль, зміни кров’яного тиску та складу і властивостей крові, зумовлює втрату слухової чутливості, підвищену втомлюваність.
Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях при дії ультразвуку в 1/3 октавних середньогеометричних частотах не повинні перевищувати значень:
Допустимі рівні ультразвуку
Середньогеометр.част. 1/3 октавних смуг, кГц | 12,5 | 16,0 | 20,0 | 26,0 | 31,5-100 |
Рівні звукового тиску, дБ |
Допустимі рівні ультразвуку в місцях контакту частин тіла оператора з робочими органами машин не повинні перевищувати 110 дБ.
За умови сумарної дії ультразвуку від 1 до 4 год за зміну нормативне значення допускається збільшити на 6 дБ, при
впливі від 0,25 год до 1 год – на 12 дБ, від 5 до 15 хв – на 18 дБ, від 1 до 5 хв – на 24 дБ.
Для захисту від ультразвуку, використовують звукоізоляцію (при повітряному). Звукоізоляція ефективна в областях високих частот. Встановлюють захисні екрани. Ультразвукові установки розміщують в спеціальних приміщеннях, у звукоізольованих укриттях (матеріали укриттів – сталь, дюралюміній, оргскло, текстоліт, личковані звукопоглинальними матеріалами). Використання кабін дистанційного керування.
У випадку дії ультразвуку (структурного) захист забезпечується віброізоляцією (віброізолювальні покриття, гумові рукавиці, килимки).
Нфразвук
Нфразвук – це механічні коливання пружного середовища з частотою 20 Гц і менше.
Джерела виникнення – транспортери, вентилятори, компресори, двигуни внутрішнього згорання. Коливання поширюються на великі відстані практично без затухання.
Дія інфразвуку на організм людини з рівнем 100-120 дБ особливо при частоті 6-8 Гц, може супроводжуватися неприємним відчуттям, болем у вухах, нудотою, головокружінням, порушується робота вестибулярного апарату.
Допустимі норми інфразвуку СН 2274-80
2,4,8,16 Гц 105 дБ;
32 Гц 102 дБ.
Заходи захисту
- зниження рівня інфразвуку в джерелі;
- усунення причин виникнення інфразвуку;
- медична профілактика;
- збільшення частоти обертання механізмів;
- збільшення жорсткості конструкцій;
Встановлення глушників резонансного типу, резонансних та камерних.
Захист
- нормування гранично-допустимих рівнів випромінювання;
- оснащення установок захисними екранами;
- створення матових поверхонь для виключення відбиття лазерного променя, застосування темних тонів;
- застосування персоналом засобів захисту ( халати бавовняні світло-зеленого, голубого кольорів, рукавички, окуляри- синьо-зеленового, оранжевого скла).
Для r³ÖS
q=0,91*S[(T/100)4-A]/r2
R<ÖS
Електробезпека – це система організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Дія електричного струму на людину
Технічні засоби безпечної експлуатації за нормальних режимів роботи
1. Електрична ізоляція:
2. Огороджувальні пристрої
3. Блокування
4. Розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті
5. Малі напруги
6. Вирівнювання потенціалів
7. Захисне розподілення мережі
Електричний розподіл мережі
Лекція 15. Пожежна безпека
Пожежа – неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей.
Основні причини пожеж
Небезпечними факторами пожеж та вибуху, які можуть призводити до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, руйнування будинків і споруд.
Протипожежне водопостачання
Протипожежне водопостачання – це комплекс технічних пристроїв для подачі води до місця пожежі в будь-який час і в кількості, необхідній для пожежогасіння в середині і зовні будівлі. Основні вимоги до улаштування протипожежного водопостачання визначені: згідно вимог СНиП 2.04.02 –84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», СНиП 2.04.01 – 85 «Внутренний водопровод и канализация зданий». Необхідний тиск води утворюється стаціонарними пожежними насосами, які забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів.
В залежності від необхідності, протипожежний водопровід може бути високого і низького тиску. Водопровід високого тиску проектують на підприємствах підвищеної пожежної небезпеки.
Для забору води із протипожежної водопровідної мережі встановлюють пожежні гідранти відстань між якими не перевищує 150 м, а від стін будівлі – не менше 5 м і не далі 2,5 м від краю проїзної частини дороги.
Розрахункові витрати води на підприємствах складаються із загальної її витрати на зовнішнє і внутрішнє пожежогасіння і максимальної витрати на виробничі потреби.
Витрати води на внутрішнє пожежогасіння (n1) приймають 5 л/с (два струменя по 2,5 л/с). Розрахункова потреба води на зовнішнє пожежогасіння на підприємствах регламентується за СНиП 2.04.02-84 Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди.
– Конец работы –
Используемые теги: курс, лекцій, дисципліни, основи, охор, праці0.092
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КУРС ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов