Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору.
Тепловий напір – різниця температури, а значить густини внутрішнього та зовнішнього повітря;
Вітровий напір – з навітряної сторони підвищений тиск, а підвітряної – розрідження.
Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.
Неорганізована природна вентиляція наз інфільтрацією – просочування повітря через нещільності вікон, дверей, перекриттях
Провітрювання – при відкриванні вікон, кватирок.
Організована природна вентиляція – аерація.
При аерації роблять в стінах будівлі отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху або у верхній частині будівлі (ліхтарі) пристрої для видалення відпрацьованого повітря.
Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки – дефлектори. Дія дефлектора , при його обтіканні вітром приблизно на 5/7 поверхні насадки утворюється розрідження, внаслідок чого у витяжному каналі збільшується тяга.
Діаметр дефлектора визначають за формулою:
D = 0,0188ÖLд/(0,4*VВ)
Де Lд – продуктивність дефлектора, м3/год;
VВ – швидкість вітру, м/сек.
Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Недолік – приміщення надходить без попереднього очищення, а відпрацьоване не очищається і забруднює довкілля.