ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ БДР

5.1 Правила оформлення текстової частини дипломної роботи

 

5.1.1 Оформлення дипломної роботи виконується згідно з Державним стандартом України "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення" (ДСТУ 3008-95). Нижче наведені основні положення вказаного стандарту.

Вступ розташовують на окремій сторінці.

Висновки вміщують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки.

У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи або її окремого етапу (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі; можливі галузі використання результатів роботи; народногосподарську, наукову, соціальну значущість роботи. Текст висновків може поділятись на пункти.

У роботі на ґрунті одержаних висновків можуть наводитись рекомендації.

Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені роботою.

За необхідності рекомендації можуть опиратися на додаткові розрахунки, які наводять у додатку.

Текст рекомендацій може поділятись на пункти.

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять у кінці тексту роботи, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті.

Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

За необхідності джерела, на які є посилання тільки в додатку наводять в окремому переліку посилань, який розташовують у кінці цього додатка.

У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про роботу;

- не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;

- може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців даної галузі.

У додатки можуть бути включені:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, мікрофіші; проміжні математичні доведення, формули, розрахунки; протоколи випробувань; висновок метрологічної експертизи; копії технічного завдання; інструкції, методики, опис комп'ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.)

- додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес;

- опис нової апаратури і приладів,які використовувались під час проведення експерименту, вимірів та випробувань.

Текст роботи слід друкувати, додержуючись таких розмірів полів: верхнє, ліве і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.

Під час виконання роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. У роботі мають бути чіткі, нерозпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти зачищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці, або між рядками, виправленого зображення машинописнимспособом або від руки. Виправлення повинно бути чорного кольору.

Структурні елементи «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти знакам.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути:

- за машинописного способу – не менше, ніж три інтервали;

- за машинного способу – не менше, ніж два рядки.

Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи.

Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладання суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою.

Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т. д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т. д.

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у звіті дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми мають відповідати вимогам стандартів „Єдиної системи конструкторської документації” (ЄСКД) та „Єдиної системи програмної документації” (ЄСПД).

Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом «Рисунок __», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад,
«Рисунок 3.1 – Схема розміщення».

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають:
«Рисунок __, аркуш __».

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті звіту.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця __ » вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці __» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння у роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка .

Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами і першою великою симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово „Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Розташовують додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначаєтьсяяк додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад. А.2 – другий розділ додатка А; Г. 3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г; Д. 4.1.2 – підпункт 4.1.2 додатка Д; Ж. 1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, рисунок Г.З — третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 — друга таблиця додатка А; формула (А.1) — перша формула додатка А.

5.2 Правила оформлення графічної частини

 

5.2.1 Структурна схема – документ, що відображає основні функціональні частини виробу, їхнє призначення і взаємозв'язок; служить для загального ознайомлення з виробом. При проектуванні структурна схема виконується першою. На цих схемах зображуються всі основні функціональні частини виробу: елементи, пристрої і функціональні групи, а також основні взаємозв'язки між ними. Функціональні частини зображуються у вигляді прямокутника й умовних графічних позначень.

5.2.2 Оформлення схем може бути здійснене в такий спосіб. Всі найменування функціональних частин, їхні позначення вписують всередині прямокутників. При великому числі функціональних частин замість їхнього найменування допускається проставляти порядкові номери за загальним правилом для всіх схем – зверху вниз і зліва направо. У цьому випадку вище основного напису поміщають таблицю, де вказують порядкові номери і назви елементів і пристроїв.

5.3.3 На структурній схемі допускається подавати пояснювальні написи (наприклад, звуковий канал і ін.), параметри в характерних точках (наприклад, 52 МГц і ін.), форми і величини імпульсів (наприклад, 49 МГц, сигнали зображення), математичні залежності (наприклад, X±X1=±Zsіnj+Bcosj). Лінії зв'язку та умовно-графічні позначення (прямокутники, квадрати) мають однакову товщину (s=0,3...0,4 мм). Товстими лініями відображають тільки пристрої й елементи, виконані такими лініями в стандарті. Вістря стрілок, що показують напрямок електричної енергії або інформаційних потоків, виконують під кутом 30° до осі.

Графічна побудова схеми повинна давати найбільш наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. На лініях взаємодій рекомендується стрілками позначати напрямок ходу процесів, що відбуваються у виробі.

5.2.4 Функціональна схема – документ, що роз'ясняє певні процеси у виробі (установці) в цілому або в окремих його функціональних ланцюгах. Лінії зв'язку та умовно-графічні позначення мають однакову товщину (s=0.3..0.4 мм) На цих схемах функціональні частини можна зображувати у вигляді умовно-графічних позначень.

На функціональних схемах таблиця переліку елементів і пристроїв не виконується, тому що користуються даними з принципової схеми (позиційні позначення елементів також беруться з принципової схеми). Якщо функціональна схема розробляється окремо (без принципової схеми), функціональні позначення потрібно встановлювати самостійно за загальним правилом з вказанням номіналів елементів і інших даних (як на електричних принципових схемах).

Функціональна схема порівняно зі структурною більш повно розкриває функції окремих елементів та пристроїв. На функціональній схемі допускається розміщати надписи, діаграми або таблиці, які визначають часову послідовність процесів , а також вказувати параметри в характерних точках.

 

5.3 Розробка і правила виконання програмних документів

 

5.3.1 У БДР, відповідно до держстандарту ГОСТ 19.701-90,можна подати такі графічні матеріали:

1) схему даних;

2) схему програм;

3) схему роботи системи;

4) схему взаємодії програм;

5) схему ресурсів системи.

5.3.2 У БДР використовуються такі поняття:

- основний символ – символ, що використовується у тих випадках, коли точний тип (вид) процесу або носія даних невідомий або відсутня необхідність в описі фактичного носія даних;

- специфічний символ – символ, що використовується у тих випадках, коли відомий точний тип (вид) процесу або носія даних, або коли необхідно описати фактичний носій даних (Додаток В);

- схема – графічне подання визначення, аналізу або методу розв'язання задачі, у якому використовуються символи для відображення операцій, даних, потоків, устаткування і т.д.

 

5.3.3 Вимоги до опису схем (див. [1]).