Захворювання у людини викликають більше, ніж 250 видів гельмінтів, приблизно 20 з них зустрічаються в Україні. За офіційними даними ВООЗ, у світі аскаридозом щорічно вражається біля 1 млрд. людей, анкілостомідозами – більш, ніж 900 млн., трихоцефальозом – до 800 млн. Гельмінтози розподілені нерівномірно на континентах, у деяких країнах вони є ендемічними захворюваннями. Сукупність природно-кліматичних факторів та соціально-економічних передумов визначають переважне розповсюдження гельмінтозів у країнах тропічного та субтропічного поясів. В останні роки в Україні відзначається тенденція до збільшення інфікованості деякими гельмінтами, перш за все нематодозами: ентеробіозом та аскаридозом, зростає кількість зареєстрованих хворих на токсокароз та трихінельоз; не поліпшується епідемічна ситуація у вогнищах розповсюдження біогельмінтозів: опісторхоза, теніїдозів, ехінококозів. Також збільшується кількість "завозних", не властивих нашій місцевості гельмінтозів, – це відбувається внаслідок посиленої міграції населення, в тому числі у вигляді туристичних мандрівок.
Клінічна актуальність гельмінтозів зумовлена відсутністю настороженості лікарів до цієї патології (має різноманітні клінічні прояви, і в той самий час сповільнений розвиток захворювання), тяжкістю перебігу (найчастіше хронічний перебіг з тривалою компенсацією), складністю раннього виявлення (за спорадичними випадками більшість хворих потрапляє до інфекційного стаціонару не раніше 2-3 тижня хвороби), низьким рівнем лабораторної діагностики, ризиком виникнення ускладнень (алергічний міокардит, пневмонія, менінгоенцефаліт, гепатит, порушення в системі гомеостазу), також залишається відкритим питання про роль гельмінтозів в онкогенезі.
Контрольні питання:
1. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать нематодози?
2. Джерела інфекції при різних нематодозах.
3. Шляхи передачі нематодозів.
4. Особливості будови нематод.
5. Фактори патогенності нематод.
6. Епідеміологія та стадії патогенезу ентеробіозу.
7. Клінічна картина та ускладнення ентеробіозу.
8. Діагностика ентеробіозу.
9. Епідеміологія та стадії патогенезу трихоцефальозу.
10. Клінічна картина та ускладнення трихоцефальозу.
11. Діагностика трихоцефальозу.
12. Епідеміологія та стадії патогенезу аскаридозу.
13. Клінічна картина та ускладнення аскаридозу.
14. Діагностика аскаридозу.
15. Епідеміологія та стадії патогенезу анкілостомідозу.
16. Клінічна картина та ускладнення анкілостомідозу.
17. Діагностика анкілостомідозу.
18. Епідеміологія та стадії патогенезу стронгілоїдозу.
19. Клінічна картина та ускладнення стронгілоїдозу.
20. Діагностика стронгілоїдозу.
21. Епідеміологія та стадії патогенезу трихінельозу.
22. Клінічна картина та ускладнення трихінельозу.
23. Діагностика трихінельозу.
24. Епідеміологія та стадії патогенезу дирофіляріозу.
25. Клінічна картина та ускладнення дирофіляріозу.
26. Діагностика дирофіляріозу.
27. Етіотропна терапія нематодозів. Дози, шлях введення, тривалість.
28. Правила виписки зі стаціонару хворих на нематодози.
29. Тактика лікаря при підозрі на кишкову непрохідність.
30. Тактика лікаря при підозрі на набряк Квінке.
31. Чим живиться аскарида, волосоголовець?
32. Які гельмінтози є ВІЛ-маркерними?
33. Які рентгенологічні зміни в легенях характерні для міграційної фази аскаридоз
34. Назвіть фази інвазії аскаридами.
35. Чи може бути підвищення функціональних проб печінки в міграційну фазу аскаридозу?
36. За яких гельмінтозів еозинофілія крові може досягати 50-60%?
37. Матеріали для дослідження та форми, при стронгілоїдозі?
38. Головна клінічна ознака анкілостомідозу?
39. Чи заразна хвора дитина на ентеробіоз для решти членів родини, чому?
40. Фактори передачі анкілостомідозу?
41. Основні клінічні прояви міграційної стадії гельмінтозів?
42. Який гельмінтоз можливий у шахтах, навіть за відсутності наземних вогнищ цієї інвазії?
43. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать цестодози та трематодози?
44. Джерела інфекції при цестодозах та опісторхозі.
45. Шляхи передачі цестод та трематод.
46. Особливості будови цестод.
47. Які з цестод мають проміжних хазяїв?
48. Епідеміологія та стадії патогенезу теніарінхозу.
49. Клінічна картина та ускладнення теніарінхозу.
50. Діагностика теніарінхозу.
51. Епідеміологія та стадії патогенезу теніозу.
52. Клінічна картина та ускладнення теніозу.
53. Діагностика теніозу.
54. Епідеміологія та стадії патогенезу цистицеркозу.
55. Клінічна картина та ускладнення цистицеркозу.
56. Діагностика цистіцеркозу.
57. Епідеміологія та стадії патогенезу ехінококозу.
58. Клінічна картина та ускладнення ехінококозу.
59. Діагностика ехінококозу.
60. Епідеміологія та стадії патогенезу гіменолепідозу.
61. Клінічна картина та ускладнення гіменолепідозу.
62. Діагностика гіменолепідозу.
63. Епідеміологія та стадії патогенезу дифілоботріозу.
64. Клінічна картина та ускладнення дифілоботріозу.
65. Діагностика дифілоботріозу.
66. Епідеміологія та стадії патогенезу опісторхозу.
67. Клінічна картина та ускладнення опісторхозу.
68. Діагностика опісторхозу.
69. Етіотропна терапія цестодозів та трематодозів. Дози, шлях введення, тривалість призначення.
70. Правила виписки зі стаціонару хворих на цестодози та опісторхоз.
71. Тактика лікаря при підозрі на розрив абсцесів в печінці.
72. Тактика лікаря при підозрі на ураження головного мозку.
73. Основні відомості про географічне розповсюдження збудників, епідеміологію, клінічні прояви, методи діагностики, лікування і профілактику повзучих висипок, гнатостомозу, токсокарозу, ангіостронгільозу і капіляріозу.
Завдання:
1. Скласти комплекс опорних симптомів вивчених гельмінтозів.
2. Скласти таблицю основних антигельмінтних засобів за спектром їх дії.
3. Скласти таблицю лабораторної діагностики гельмінтозів.
4. Скласти таблицю клінічних ознак цистицеркозу в залежності від локалізації цистицерків
5. Скласти таблицю ускладненнь ехінококозу залежно від локалізації ехінококової кисти.