Зміст процесу виховання в тюрмах.

11. Виховання.Виховання — одна із живих сил у справі вип­равлення злочинних чоловіків і жінок, що вчиня­ють проступки переважно через необізнаність, яка межує з пороком. Освіжити розум, знищити ко­лишні думки, прищепити нові, надати матеріал для роздумів, вселити повагу до своєї особистості, підтримати твердість характеру, спонукати потяг до більш високого, відкрити нове поле діяльності, сприяти особистому та суспільному процвітанню, замінювати порочні задоволення благородними і корисними — ось напрямок виховання. І так, ви­ховання — справа першочергової важливості для тюрми і його слід поширювати нарівні з іншими завданнями цих установ. Потрібно заснувати школи і читати предмети, які найбільш близько стосуються справи, ілюст­руючи завдання за допомогою карт, глобусів, ма­люнків тощо. Вірніше — тюрма повинна бути ве­ликою школою, де б усе, в якій би це формі не ви­ражалося, повинно служити справі морального, розумового і професійного розвитку.

12. Сучасне становище тюремного перевиховання.Тюрма не перетвориться в школу виправлен­ня до того часу, доки службовці не будуть мати щирості бажання і наміру слідувати такій програмі. Але ще не помітно, щоб ми наближалися до цієї мети, навіть не спостерігається ніяких результатів у цьому напрямку. Якщо б усі посадові особи тюр­ми перейнялися цією ідеєю, то здійснився б корін­ний переворот у сфері управління, і бажаний результат виправлення злочинця настав би вже при­родно, як настають жнива після сівби. Необхідно, щоб глибоким бажанням тюремно­го персоналу був намір перевиховання злочинців, які підпорядковані їм, і тоді службовці дуже швид­ко знайдуть спеціальні засоби, зручні для виконан­ня покладеного на них завдання.

13. Завдання й обов'язки тюремного персоналу. Що стосується ув'язнених, то керівні особи по­винні бути впевнені у своїй здатності здійснити їх перевиховання якнайкраще, вірячи у свої сили. Ад­же жодна людина не повинна покладати надію ви­конати те, на досягнення чого у неї немає внутріш­ньої впевненості. Сумнів — передвісник невдачі, впевненість — гарантія удачі. Ніщо так не підри­ває моральні сили, як сумнів, ніщо не дає стільки сили, як віра. "Кожному по вірі своїй" — це не тільки теоретична аксіома, але й основний прин­цип удачі всіх людських починань, особливо, коли робота тісно пов'язана із характером і мораллю.