14. Тюремна дисципліна.Щоб бути дієвою, тюремна дисципліна повинна користуватися співчуттям злочинця. Тільки тоді злочинець може бути виправлений, але і це буде неможливо, якщо він буде вороже настроєний щодо засобів, які спрямовані на його виправлення. Ніяка система не може розраховувати на успіх, якщо вона не буде прагнути до гармонійного співвідношення між бажаннями злочинця і бажаннями його сторожі. Але для цього посадова особа повинна вибрати засіб впливу, що найбільш відповідає інтересам злочинця, а останній повинен, по можливості, пристосуватися до нього, щоб доброчесність стала його звичкою. Ця взаємна узгодженість бажань — найвірніша запорука покращення, так як людина не може стати порядною проти своєї волі: причому така гарантія бажань цілком можлива і не є нездійсненною мрією. Вона знайшла собі застосування в ірландській системі — ця істина настільки ж очевидна, наскільки відрадна. Таким чином, поставлено справу в тюрмах Валенсії і Мюнхену, Монтесімо і Обермайєра. Такого ж принципу дотримувався граф Сологуб у своїй виправній тюрмі в Москві. І виправлення ніколи із винятку не буде зведено на ступінь загального правила, якщо виправники і виправлені не зустрінуться на шляху вибору спільних засобів впливу.
15. Єдність між злочинцем і суспільством.Інтереси суспільства та інтереси злочинця єдині за суттю і тому повинні поєднуватися на практиці. В даний час в нашій країні між злочином і законом триває постійна боротьба. Перший ворогує з другим і, як правило, ми бачимо мало прихильності з одного боку і мало дружніх дій з іншого. Злочинець прагне бути якнайбільш шкідливим, уникаючи в той же час покарання, а закон задовольняється переслідуванням злочинців , точніше кажучи, мстить за себе з суворістю, не розбираючись, кому наносить удар. Було б інакше, якби злочинці стали об'єктом людяного ставлення, щоб вони звертали на шлях доброчинності, а не підлягали виключно стражданню. Діяльне співчуття до злочинця доступне лише тим, кому не властиве почуття помсти. Виявлена доброта буде двічі благословенна як тими, що проявляють її, так і тими, відносно кого вона проявляється. Таким чином, між ними виникає почуття симпатії й єдності. Щасливий мир установлюється між інтересами, які розглядаються в наш час як протилежні. Не порушуючи ні в чому дисципліну, тюрма стане реальною школою виправлення. І буде надана міцна основа істині, що для суспільства значно краще рятувати злочинців, а ніж карати їх.
16. Здійснення покарання.Коли людина викрита в проступку та поміщена до тюрми, то вона не може не відчувати страждання за вчинене нею. Це частина кари, яка встановлена самим небом. Не рахуючи цього покарання, ніяке інше позбавлення чи приниження не повинне досягати злочинця. В ньому слід розвивати, якнайбільш можливо, повагу до своєї особистості та прикладати всі зусилля до вироблення в ньому почуття власної гідності. Ганебний одяг, різки — одним словом, усі дисциплінарні покарання, що спричиняють страждання та даремні приниження особистості, повинні бути, в силу їх шкідливого впливу, усунені. Єдине покарання, яке повинне існувати в тюрмах, полягає у позбавленні деяких привілеїв чи втраті тих заслуг, які наближували ув'язненого до звільнення, з обтяженням самого ув'язнення чи без такого. Немає більшої помилки у сфері кримінальної політики, ніж система приниження злочинця, бо як складова частина покарання вона руйнує усі кращі спонукання та прагнення. Вона пригнічує слабкого, обурює сильного і настроює їх проти будь-якого підкорення та виправлення. Це означає топтати своїми власними ногами те, що ми повинні виховувати і, крім того, цей принцип є настільки нелюдським, наскільки і шкідливим у політичному відношенні. З іншого боку, тільки та система може вважатися корисною і вдалою, яка виховує в ув'язненому повагу до своєї особистості, самовладання та почуття власної гідності, переконуючи його в тому, що будь-яке ухилення від прямого шляху потягне за собою позбавлення деяких привілеїв чи віддалить момент звільнення. Таке покарання, що схоже на краплину води, підточує міцну скелю, без зайвого зусилля і жорстокості легко може дисциплінувати впертого злочинця.
17. Моральний вплив на ув'язнених.У тюремному правлінні слід більше покладати надію на моральні сили і як можливо рідше застосовувати фізичний вплив. Система переконання повинна зайняти місце примусового впливу, так як наша мета полягає в тому, щоб зробити людей вільними, благородними і працездатними, а не в тому, щоб мати слухняних і покірних ув'язнених. Груба сила може дати добре дисциплінованих ув'язнених, а хороших громадян — лише моральне виховання. Маючи останнє на меті, можливо завоювати живу душу, а попереднє — тільки покірне і безвільне тіло. Погано застосовувані потурання такі ж шкідливі, як і невиправдана суворість. Боротьба в душі ув'язненого, між зовнішнім впливом і внутрішніми потягами, дає вірний напрямок тюремному режиму. Людина, що впала в криницю, може бути витягнута чи може з неї вибратися без сторонньої допомоги. Останній спосіб дії слід визнати правильним у раціонально організованій тюрмі. Звільнення злочинця не повинне обумовлюватися відбуттям покарання, і навпаки, воно повинне залежати виключно від особистих зусиль ув'язненого, що приведе до реального покращення його стану. Ув'язнений не може заробити своєї волі, присвятивши цьому лише декілька вільних, святкових днів. Загальне правило полягає в тому, що виправлення можна досягти лише при серйозній і суворій дисципліні. Тільки лихо розвиває стійку добродійність, це в однаковій мірі стосується як життя на волі, так і життя в тюрмі. Поганій людині легше перенести приниження, вислухати декілька грубих докорів, чи підкоритися якому-небудь більш чи менш суворому покаранню, ніж зайнятися роботою, навчитися володіти своїм характером та інстинктами, природними потягами, боротися, щоб вийти з гідністю зі свого становища. І в той же час все це робити охоче, за внутрішнім переконанням, під впливом імпульсу моральної необхідності, — ось справа більш важка, і завдання більш складне. Такий режим повинен застосовуватися в тюрмах до того часу, поки це не призведе до бажаного результату: морального виправлення злочинця, яке є єдиною і головною умовою звільнення.