Пошкодження порожистих органів шиї, зокрема гортані і трахеї не дивлячись на їх невелику питому вагу серед травм усіх ЛОР-органів, завжди привертає особливу увагу оториноларингологів, хірургів і реаніматологів поскільки дуже часто приводить до порушення життєвоважливих функцій організму.
Єдиної класифікаї поранень гортані і трахеї немає.
В період Великої Вітчизняної війни запропонована спрощена класифікація, при якій враховували:
1. характер поранень: наскрізне, сліпе, дотичне;
2. характер ушкодження органа: проникне в простір, не проникне в простір (з пошкодженням чи без пошкодження хрящового скелету);
3. ізольоване чи комбіноване пошкодження. При комбінованих пораненнях пошкоджується гортань і стравохід, гортань і трахея. Ці поранення можуть бути відкритими або закритими (з порушенням чи збереженням цілостності шкіри).
Одночасно поранення також поділяють на різані, колоті, рвані, укушені, вогнепальні і хірургічні. А.І. Юніна вважає, що „зовнішні фактори ларинготрахеальних пошкоджень можна поділити на дорожні, індустріальні, сільськогосподарські, побутові, спортитивні, кримінальні, медичні”.
До медичних травм відносять паралічі гортані, викликані пошкодженням нижньогортанних нервів під час струмектомії, хірургічних втручань на трахеї чи стравоході, а також пошкодження гортані і трахеї під час реанімаційних заходів та видалені сторонніх тіл.
Вогнепальні рани на шиї нерідко мають звивистий канал, що викликає утруднення при визначені його напрямку, іноді він переривається м'язевими та фасціальними тканинами, що змістилися в його просвіт.
Важливим моментом є механізм дії ранящого снаряду. Окрім прямої його дії та осколків на хрящ гортані не виключається і гідродинамічний удар на сусідні ділянки в результаті чого може виникнути дроблення хряща і його „пробоїна.
Найбільш значне пошкодження виникає тоді, коли насилля діє в передньо-задньому напрямку, тому що гортань і трахея придавлюються до неподатливого хребта.
Клінічний перебігрізного виду травм гортані і трахеї.
Поперечні розриви гортані і трахеї мають виражену клінічну картину. Окрім загальних і місцевих симптомів, характеризуючих пошкодження стінок дихальної трубки (важкий стан, задишка, кровохаркання, судорожний кашель, біль, зміна голосу або афонія, підшкірна та м'язева емфізема, дисфагія) виявляються ознаки, спецефічні для травми даного виду.
При відриві гортані від під'язикової кістки ларингоскопією спостерігається подовження надгортанника, нерівність його гортанної поверхні а іноді і ненормальна рухливість його вільного краю, низьке розташування голосової щілини, накопичення слини над нею, нерухливість зв'язок, зміни слизової оболонки.
При відриві гортані від під'язикової кістки або від трахеї, відмічається зміна кофігурації шиї, западіння або сплощення тканин в області розриву, а іноді їх флотація при розмові і диханні.
При розриві щитопід'язикової мембрани, щитоподібний хрящ зміщується донизу і відстань між під'язиковою кісткою, що підтягнута до дна порожнини рота, і верхнім краєм пластинки щитоподібного хряща збільшується у 2-3 рази порівняно з нормою. Характерні дані рентгенологічного дослідження – високе розташування під'язикової кістки і вільного краю надгортанника, зміщення гортані донизу на висоту 1-2 хребців.
При відриві гортані від трахеї або поперечному розриві останньої гортань зміщюється вгору і ширина щитопід'язикового проміжка зменшується відповідно збільшенню відстані між краями дефекту на місці травми. В цих випадках звичайно оприділяється високе розтащування надгортаника, параліч м'язів гортані внаслідок пошкодження поворотного або нижньогортанного нервів. Рентгенологічно виявляється зближення верхнього краю щитоподібного хряща з під'язиковою кісткою, іноді випадіння надгортанника і „зіяння” гортанних шлуночків, яке вказує на параліч зв'язок. В області розриву оприділяється дефект тканин.
При ранах, що проникають через конічну, щитоперснеподібну зв'язку, утворюється зіяючий дефект між нижнім краєм щитоподібного хряща і верхнім краєм перснеподібного, через який можна бачити порожнину гортані і вхід в трахею.
Характерними пошкодженнями глотки і гортані виявляються поперечні рани, які наносяться з метою вбивства або самовбивства ножем, бритвою і т.п. Рани можуть бути розташовані вище під'язикової кістки – тоді перерізуються м'язи, що піднімають гортань, або нижче під'язикової кістки – при цьому травмується, а іноді і повністю відсікається надгортанник, який або випадає в рану, або відходить доверху. На дні такої зіяючі рани звичайно видна задня стінка глотки і корень язика; хворий дихає через рану, спостерігається афонія.
При пораненнях, що проникають через щитопід'язикову мембрану, як правило відбувається повне пересікання надгортанника і зміщення його вільного краю вверх разом з під'язиковою кісткою внаслідок тяги м'язів дна порожнини рота. В результаті скорочення зовнішніх м'язів гортані і під дією ваги трахеобронхіального дерева гортань опускається з нахилом щитоподібного хряща вперед, що зустрічається і у випадках підшкірних відривів гортані від під'язикової кістки. Внаслідок травматичної під'язикової фаринготомії утворюється зіяючий дефект в м'яких тканинах шиї, через який видно верхній, а іноді і середній відділ гортані і задня стінка гортаноглотки.