В третьому розділі приводиться обґрунтування пропозицій з вдосконалення тих сторін фінансово-економічної діяльності, проблемні елементи яких були виявлені в аналітичній частині.
Пропозиції, що висловлюються в третьому розділі повинні вирішувати ті завдання, що були сформульовані у вступі. В багатьох роботах пропозиції зводяться до закликів: «треба посилити...», «удосконалювати...» тощо. Без розробки механізму реалізації таких пропозицій вони є безпідставними.
Пропозиції необхідно довести до рівня розрахунку показників фінансово-економічної ефективності, до розробки конкретних рекомендацій по підвищенню ефективності виробничо-фінансової діяльності.
Вносячи пропозиції, доцільно пропонувати декілька варіантів рішення виявленої проблеми. Слід проаналізувати кожний з проектів, вибрати оптимальний і не тільки прогнозувати позитивні результати його використання, але і запропонувати заходи з мінімізації ризиків негативних наслідків (адже у будь-якої великої ідеї є недолік, рівний або перевищуючий величину цієї ідеї).
Завданнями, що вирішуються в третьому розділі, як правило, є наступні:
− огляд напрямів удосконалення предмету дослідження та пристосування їх до підприємства, що досліджується і оптимізація одного або декількох найбільш значущих елементів предмету дослідження, в тому числі з використанням математичних засобів і моделей;
− використання можливостей обчислювальної техніки для удосконалення окремих аспектів предмету дослідження.
− розрахунок економічної ефективності пропозицій студента в частині удосконалення діяльності підприємства по колу проблем, що вивчаються на прикладі умов функціонування суб'єктів ринку.
В цій частині роботи розглядаються основні резерви підвищення ефективності підприємства, що досліджується.Логіка викладення матеріалу в цій частині роботи повинна безпосередньо кореспондувати з теоретичним і аналітичним розділом.
Заходи або напрями, що пропонуються студентом з метою удосконалення предмету дослідження, повинні чітко поділятися на два види: ті, що вимагають і ті, що не вимагають техніко-економічного обґрунтування. В оптимізаційному розділі повинні знайти відображення обидва.
Передусім, повинні бути викладені їхня сутність, мета і засоби вирішення; уявлені вхідні дані і виконані необхідні розрахунки, що зажадаються перед впровадженням в практику.
При обґрунтуванні впровадження інших заходів або напрямів розвитку, що не вимагають обґрунтування або при очевидній трудності їхнього здійснення, слід використати результати наукових досліджень і практичних досягнень в галузі управління підприємством на підставі авторитетних літературних джерел.
Рекомендується окремий підрозділ присвятити використанню математичних засобів і моделей в аналізі і прогнозуванні діяльності підприємства, що досліджується і розрахунку економічної ефективності від запропонованих студентом проектів.
Типовими помилками, що допускаються студентами в оптимізаційному розділі роботи є:
− дослідження в більшому ступені присвячене проблемам оптимізації предмету дослідження в загальному плані і практично не порушують його застосування до підприємства, що досліджується;
− дослідження в третьому розділі здебільшого дублює другий розділ;
− відсутність чітких висновків про результативність проведених досліджень: на чому воно ґрунтувалася, як відбувалося і що дало (які резерви поліпшення діяльності підприємства були ідентифіковані);
− відсутність структурно-логічного зв’язку між аналізом проведеним в другому розділі і напрямками пошуку резервів оптимізації, що були здійснені у третьому розділі.
Оптимізаційну частину (третій розділ) рекомендується подати у вигляді трьох-чотирьох підрозділів. Обсяг викладення матеріалу по кожному підрозділу повинен бути приблизно однаковим – в межах 8-12 сторінок.
Четвертий розділ «Охорона праці» повинен бути у межах 15-16 стор. з обов’язковими вказівками на діючі стандарти, норми, правила та інші нормативно-технічні документи з охорони праці.