При спіканні систем з обмеженою розчинністю, наприклад W-Ni, W-Си, усадка виробів при ізотермічному спіканні найчастіше змінюється монотонно. Однак у цьому випадку залежно від співвідношення компонентів також може бути негативна усадка, що пояснюється різними коефіцієнтами гетеродифузії, й у зв'язку із цим утворенням додаткової пористості у виробах.
При спіканні систем з обмеженою розчинністю можуть відбуватися відхилення від прямолінійності (монотонності) усадки. Це відбувається в тому випадку, коли в процесі спікання утворюються інтерметалідні фази.
Так, при спіканні систем Ме-Вi, Me-Sn усадка не спостерігається. Більше того, вироби розсипаються в порошок. Це пояснюються тим, що утворюються інтерметаліди, тобто нові фази, і виникає явище кристалізації. Нова фаза, що утвориться, в основному на границях зерен/ має питомий об’єм, що істотно відрізняється від питомого об’єму основного матеріалу. Для формування й росту нової фази потрібно додатковий простір, і в такий спосіб створюється тиск кристалізації.
Тому при виготовленні виробів з таких систем необхідно вести процес у дві стадії - одержувати порошок сплаву, а потім пресувати з нього виробу й спікати звичайним способом.
При спіканні багатокомпонентних систем можуть утворюватися хімічні сполуки, які сприяють процесу усадки.