Студенти виконують один або кілька варіантів (за вказівкою викладача).
Варіант 1. Дослідження впливу тиску пресування. Пресують три-чотири зразки з порошку міді, заліза або якого-небудь іншого матеріалу при трьох-чотирьох різних тисках (за вказівкою викладача), наприклад при тисках 10, 25, 40 й 50 кН/см2. Отримані пресовки спікають за температури 0,7...0,8 від температури плавлення матеріалу порошку протягом 0,5...1 год.
Варіант 2. Дослідження впливу часу спікання. Пресують вісім пресовок під тиском 20 кН/см2. Спікання проводять при температурі 0,7...0,8 від температури плавлення матеріалу і ізотермічних витримках 0, 5; 1,0; 2,0 год. Спікаються одночасно не менше ніж 3 зразки.
Варіант 3. Дослідження впливу температури спікання. Пресують брикети під тиском 20 кН/см2. Спікають по два-три брикети при трьох-чотирьох температурах та ізотермічній витримці 0,5...1,0 год.
Варіант 4. Дослідження впливу властивостей порошків. Роботу виконують по одному з перших трьох варіантів з використанням порошків, які мають різні властивості (розмір частинок, питома поверхня, вміст кисню та інше).
Після пресування пресовки вимірюють мікрометром і зважують на аналітичних вагах. Спікання проводять в електричній печі в середовищі водню по зазначених режимах. Для рівномірного прогріву та запобігання взаємодії з навколишнім середовищем спікання зразків проводять в засипці в човниках з нікелю. Як засипку застосовують глинозем.
Після спікання пресовки зважують на аналітичних вагах і вимірюють їх розміри мікрометром, описують їх зовнішній вигляд. Розраховують щільність і пористість зразків, об’єм пор. Визначають усадку. Щільність пресовок неправильної форми і з нерівною поверхнею визначають методом гідростатичного зважування.
Примітка. Кожен студент виконує один із зазначених варіантів.