КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРОШКОВИХ КОНСТРУКЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ

Порошкові конструкційні матеріали класифікують залежно від умов їх експлуатації і ступеня навантаження. За умовами експлуатації порошкові конструкційні матеріали розділяють на дві групи:

1) матеріали загального призначення, які замінюють звичайні вуглецеві і леговані сталі;

2) матеріали із спеціальними властивостями — підвищеними зносостійкістю, твердістю, жароміцністю, жаростійкістю і корозійною стійкістю, магнітними, електро- і теплофізичними властивостями (схема 1).

Схема 1. Класифікація порошкових матеріалів конструкційного призначення

 

За ступенем навантаження порошкові конструкційні вироби підрозділяють на чотири групи: малонавантажені, помірнонавантажені, середньонавантажені і важко навантажені. Розділення на вказані групи проводиться залежно від межі міцності матеріалу на стиснення і його пористості. Так, межа міцності малонавантажених деталей не перевищує 20—25 % межі міцності безпористого матеріалу при пористості 16—25 %. Деталі, виготовлені з такого матеріалу, не піддаються розрахунку на міцність, а їх розміри вибираються з конструкційних і технологічних міркувань (кришки приладів, ковпачки, заглушки і т. п.).

Для помірно навантажених деталей, виготовлених з матеріалів пористістю 10—15 %, межа міцності на стиснення складає 50—55 % межі міцності безпористого матеріалу.

Для середньонавантаженних і важко навантажених деталей використовують матеріали, межа міцності на стиснення яких складає відповідно 70—75 і більше 90 % межі міцності безпористого матеріалу (шестерні, важелі, кулачки і т. д.). Деталі цієї групи піддаються розрахункам на міцність, жорсткість і довговічність в заданих умовах експлуатації.

Міцність порошкових конструкційних деталей істотно залежить від пористості і стану міжчасткових контактів, що визначаються умовами отримання деталей, а також від виду напруженого стану і умов їх випробування. При однакових складі матеріалу і умовах його отримання основним чинником, що визначає його властивості, є пористість, змінюючи яку можна отримувати порошкові конструкційні матеріали для різних умов експлуатації. Представляється також можливість виготовляти деталі з мінімальною масою і приблизно однаковим ресурсом роботи, що дозволяє знижувати металоємність машин і конструкцій.

Проте пористість конструкційних матеріалів обмежується 25 %, оскільки при великих її значеннях спостерігається інтенсивна корозія і знижується надійність деталей.