Одним із поширених типів спечених виробів є конструкційні матеріали деталей машинта механізмів, які умовно можна розділити на двігрупи:
І- матеріали,які замінюють звичайні вуглецевіта леговані сталі, чавуни та кольорові метали;
2- матеріалиіз спеціальними властивостями - високою зносостійкістю, жароміцністю, корозійною стійкістю, ід спеціальними магнітними та електричними характеристиками, з великою щільністю й іншими властивостями.
Основним вихідним матеріалом для деталей першої групи є порошок заліза, у який в ряді випадків додають легуючі елементи для активізації процесів спікання або одержання необхідних властивостей.
Прошки заліза можуть легуватися міддю у кількості І...10%. з метою збільшення міцнистних властивостей та стабілізації усадки. При одночасномулегуванні заліза міддю та графітом збільшуєтьс твердість та міцність виробів та суттєво зменшується їх ріст у процесі спікання. Останнє пов’язане зтим, щонаявність вуглецю зменшуює взаємну розчинність мідіта заліза.
Легування карбонільним нікелевим порошком помітно підвищує міцність та ударну в’язкість матеріалу. Особливе підвищення цих властивостей має місце при одночасному легуванні міддю та нікелем.
Підвищення фізико-технічних властивостей конструкційних виробів також досягається за рахунок хіміко-термічної та термомеханічної обробки.
При пресуванні та спіканні виробів з конструкційних матеріалів мають місце процеси, які розглянуті в лабораторних роботах роботах 4 та 5.
У ряді випадків пресуванню передує відпал порошків , внаслідок чого зменшується кількість дефектів, відновлюються оксиди, відбувається рафінування хімічного складу у зв’язку з вигоранням вуглецю таінших домішок. Температура відновлення, як правило, не перевищує 0,5...0,6 температури плавлення. У разі завищення температуричи збільшення тривалості відпалу знижується внутрішньочастинкова пористість і погіршується здатність до ущільнення та знижується їх активність при спіканні.