Методика оцінки енерговитрат (ВООЗ,1986)
Для розрахунку енерговитрат при різній фізичній активності стосовно величини основного обміну (ВОО) розроблено метаболічні константи. Метаболічна константа – це співвідношення енерговитрат на певний вид роботи за 1 хвилину до ВОО, вираженого у ккал/хв, наприклад, ВОО дорівнює 1,08 ккал/хв, а енерговитрати на певний вид роботи складають 3,24 ккал/хв, тоді значення метаболічної константи буде дорівнювати 3,24/1,08=3. Метаболічна константа для сну дорівнює 1, оскільки енерговитрати на сон прирівнюють до ВОО. Величини метаболічних констант (коефіцієнти фізичної активності при різних видах діяльності) виражені як кратні величини основного обміну, включають енерговитрати на незначну рухову активність, м’язовий тонус і специфічну метаболічну реакцію на їжу. У Національних «Нормах фізіологічних потреб у харчових речовинах та енергії для різних груп населення України» (1999) визначення середніх добових енерговитрат проведено за системою ФАО/ВООЗ у вигляді основного обміну з внесенням надбавки на фізичну активність. Коефіцієнт фізичної активності (КФА) є величиною, що отримана при співвідношенні загальних енерговитрат до величини основного обміну.
Орієнтовні ВОО можна розрахувати, виходячи з того, що ВОО для жінок у середньому дорівнює 0,9 ккал/кг маси тіла за годину, для чоловіків - 1ккал/кг/годину або за допомогою рівнянь з урахуванням маси тіла, зросту, віку, зокрема, за рівняннями Гаріса-Бенедикта:
для жінок ВОО = 655+9,6W+1,8Н - 4,7А;
для чоловіків ВОО = 66+13,7W+5Н - 6,8А,
де W – маса тіла в кг, Н – зріст в см, А – вік в роках.
Для розрахунку загальних середніх добових енерговитрат значення ВОО множимо на КФА. Тоді енерговитрати для I групи фізичної активності будуть дорівнювати 1,4 ВОО, II групи - 1,6 ВОО, III групи -1,9 ВОО, IV групи - 2,3 ВОО (чоловіки) і 2,2 ВОО (жінки).