Особливістю робіт із дезактивації було те, що вони велися в основному, у сільських населених пунктах, що характеризуються різнотипними будівлями і спорудами, великою кількістю господарських споруд, великими присадибними ділянками, засадженими деревами і чагарниками.
Для визначення обсягу робіт проводилася рекогносцировка населеного пункту. При рекогносцировці визначалися:
- маршрути висування техніки до населеного пункту і маршрути прямування техніки усередині населеного пункту;
- кількість та ступінь забруднення житлових, господарських і адміністративних будинків і споруд і орієнтозані площі, що підлягають дезактивації;
- наявність і розміри ділянок, що утворюють пил.
Зазначені дані використовувалися для розробки технологічного проекту на проведення робіт по дезактивації у населеному пункті.
Дезактивації місцевості проводилася зрізанням, перекопуванням, оранням, грейдеруванням та відсипанням чистим грунтом
Дезактивація доріг із твердим покриттям проводилося шляхом змивання з полотнини дороги РВ водою або розчином СФ-2У з подальшим грейдеруванням узбіч і закріпленням їх розчином ССБ (сульфітно-спиртова барда) або латексом (продукт для готування гуми).
Як правило, після дезактивації рівень їхнього забруднення був значно нижче припустимого розміру.
Для дезактивації доріг використовувалися поливально-миючі машини типу ПМ-130 або АРС-14(12).
Основним методом дезактивації доріг, що не мають твердого покриття, є метод зняття поверхневого шару фунту за допомогою грейдерів або бульдозерів. Застосовувана техніка дозволяла виконати великий обсяг робіт із дезактивації дорожньої полотнини.
Одним із найбільш масових методів проведення робіт для дезактивації у населених пунктах є метод змивання водою або 0,15% розчином порошку СФ-2У будинків і споруд за допомогою АРС-14(12) і ПМ-130.
Дезактивація автотранспортної техніки здійснювалася на стаціонарних пунктах спеціальної обробки (ПуСО) техніки. Усього в секторах до 1.08.86 р. було побудовано і функціонувало 14 ПуСО, із них 6 стаціонарних.
Засоби, що використовувались для дезактивації техніки:
обробка техніки розчином СФ-2У, що дезактивує (попередня обробка);
обробка техніки парорідинним способом (основна обробка).
При попередній обробці виявляються основні забруднені місця, що підлягають обробці парорідинним способом. У якості розчину для дезактивації при основній обробці використовуються розчини №1 і №2 (розчин №1-5%
розчин №2 - 4% СФ-2У+2%Н2С2O4).