Американська модель заснована на індивідуалізмі її учасників і тому ближче, ніж інші моделі, до канонів лібералізму. Вона заохочує підприємницьку активність, прагнення до збагачення найбільш активної частини населення. Хоча малозабезпеченим групам створюється прийнятний рівень життя за рахунок різних пільг та допомог, майнове розшарування досить велике. Але соціальна напруга пом'якшується через наявність порівняно рівних можливостей для особистого успіху в умовах ліберального капіталізму та ліберальної демократії.
Західноєвропейську модель важче характеризувати через наявність різноманітних державних моделей (наприклад, із західноєвропейської явно відрізняється британська модель, тому що схожа з американською). Тим не менш західноєвропейську модель (точніше, її континентальний варіант, особливо «рейнський капіталізм») можна визначити як корпоративну модель, тобто тобто таку, що базується не стільки на індивідуалізмі своїх учасників, скільки на їх господарських, професійних, профспілкових та інших об'єднаннях (так званих первинних корпораціях), які реалізують в життя свої групові інтереси, часто через соціальні зіткнення. Результатом верховного арбітру гармонізації цих інтересів є економічно сильна держава, інтереси приватного бізнесу нерідко обмежуються в інтересах інших учасників товариства, але соціальні гарантії високі і тому майнове розшарування невелике. Країни, що приєднуються до європейського співтовариства також орієнтуються на дану модель.
Японська (і багато в чому південнокорейська) модель часто називається комуністичною через прихильності японців до комунізму, тобто превалюванні колективних інтересів над індивідуальними в будь-якому колективі (громаді) - сім'ї, окрузі, фірмі. У цій моделі соціальне розшарування невелике і соціальні обов'язки багато в чому несуть громади, а не держава (як це відбувається в Західній Європі). Прихильність консенсусу в колективі і між колективами також знижує соціальну напругу в суспільстві. Проте в XXI ст. ця модель все більше розмивається зростаючим індивідуалізмом.
Таблиця 2.7. Розвинені (індустріальні) країни (2008 р.)
| Країни | Члени ЄС+ ЄАСТ | ВВП на душу населення (тис.дол за ПКС) | ВВП | Населення | ||
| млрд.дол. | % | млн.чол. | % | |||
| Розвинені країни: | 15+4 | 43,9 | 65,5 | 835,3 | 13,4 | |
| 1.Австралія | 40,3 | 1015,2 | 1,69 | 21,2 | 0,32 | |
| 2.Австрія | 1995г | 46,2 | 416,4 | 0,69 | 8,3 | 0,12 |
| 3.Бельгія | 1957г | 44,3 | 3,70 | 10,7 | 0,16 | |
| 4.Великобританія | 1973г | 36,4 | 497,6 | 0,83 | 61,1 | 0,91 |
| 5.Німеччина | 1957г | 42,4 | 3652,8 | 6,07 | 82,1 | 1,23 |
| 6.Греція | 1981г | 28,6 | 356,8 | 0,59 | 11,2 | 0,17 |
| 7.Данія | 1973г | 59,1 | 342,7 | 0,57 | 5,5 | 0,08 |
| 8.Ірландія | 1973г | 49,6 | 281,8 | 0,47 | 4,5 | 0,07 |
| 9.Ісландія | ЄАСТ | 16,6 | 0,03 | 0,3 | 0,00 | |
| 10.Іспанія | 1986г | 2,67 | 45,6 | 0,68 | ||
| 11.Італія | 1957г | 35,2 | 3,81 | 59,8 | 0,89 | |
| 12.Канада | 41,7 | 2,51 | 33,3 | 0,50 | ||
| 13.Люксембург | 1957г | 84,9 | 54,3 | 0,09 | 0,5 | 0,01 |
| 14.Нідерланди | 1957г | 50,1 | 1,43 | 16,4 | 0,25 | |
| 15.Новая Зеландія | 27,9 | 0,22 | 4,3 | 0,06 | ||
| 16.Норвегія | ЄАСТ | 0,75 | 4,8 | 0,07 | ||
| 17.Португалія | 1986г | 20,5 | 242,7 | 0,40 | 10,6 | 0,16 |
| 18.США | 47,7 | 24,01 | 304,4 | 4,55 | ||
| 19.Фінляндія | 48,1 | 0,45 | 5,3 | 0,08 | ||
| 20.Франція | 1957г | 42,2 | 4,74 | 0,93 | ||
| 21.Швейцарія | ЄАСТ | 65,3 | 488,5 | 0,81 | 7,6 | 0,11 |
| 22.Швеція | 1995г | 50,9 | 0,80 | 9,2 | 0,14 | |
| 23.Японія | 38,2 | 4909,3 | 8,16 | 127,7 | 1,91 |
В якості економічно розвинених країн Міжнародний валютний фонд крім традиційних 23 держав у 1997-2004 рр. виділяє також такі держави: Кіпр, Чехія, Гонконг, Ізраїль, Південна Корея, Мальта, Сінгапур, Словаччина, Тайвань
Найбільш характерними рисами розвинених країн є:
- розвинуте ринкове господарство;
- найбільша вичерпність джерел і факторів індустріального розвитку;
- домінуюче становище у світовій економіці, яке дає змогу інтенсивно залучати в господарський обіг і власні, і чужі ресурси;
- вибухоподібне зростання фінансового сектора економіки, яке формує віртуальну господарську сферу (bubble economies);
- зміщення центру ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки;
- звуження ринкового поля економіки внаслідок зростання тенденції до неспроможності ринку (market failure), поступовий перехід до пост ринкової неоекономіки;
- різноманітний вибір в умовах обмеженості ресурсів, опора в економічній політиці на теорію поведінки фірми і споживача (біохевіоризм), теорію ігор.
Промислово розвинені країни - головні виробники промислової та сільськогосподарської продукції, незважаючи на тенденцію до деякого зниження їх частки в світовому виробництві.
Розвинені країни характеризуються двома головними особливостями - відносно рівномірним розподілом доходів і відносно рівномірним господарським освоєнням території. Для них властива:
• соціальна орієнтованість економіки, зокрема підтримка малозабезпечених верств населення (пенсіонерів, студентів, інвалідів тощо);
• великі капіталовкладення в науку (2-3% ВНП) та впровадження її досягнень у виробництво визначають високий інтелектуальний рівень праці;
• гуманізація економіки розвинених країн означає високий відсоток витрат на медицину, освіту, культуру;
• значні витрати на охорону навколишнього середовища (3-4% ВНП), що підтверджує високий рівень екологізації економіки