Реферат Курсовая Конспект
Конспект лекцій МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ - раздел Образование, Міністерство Освіти І Науки, Молоді Та Спорту України...
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
Конспект лекцій
КИЇВ 2012
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………………………………..5
Тема 1. Світове господарство та особливості його розвитку……………………………………7
1.1. Зміст, форми і передумови міжнародних економічних відносин ……………………………..7
1.2. Міжнародний поділ праці: спеціалізація та кооперація виробництва ……………………….11
1.3. Показники економічного розвитку: система національних рахунків ………………………..18
Завдання для контролю знань студентів до теми 1……………………………………………20
Тема 2. Структура світової економіки……………………………………………………………..23
2.1. Структура міжнародних економічних відносин……………………………………………….23
2.2. Розвинені країни………………………………………………………………………………….25
2.3. Країни, що розвиваються………………………………………………………………………..35
2.4. Країни з перехідною економікою……………………………………………………………….50
Завдання для контролю знань студентів до теми 2…………………………………………….60
Тема 3. Еволюція міжнародних економічних відносин………………………………………...62
3.1. Особливості зовнішньоекономічних відносин держав стародавнього світу………………...62
3.2. Міжнародні економічні відносини епохи феодалізму…………………………………………66
3.3. Колоніальний період формування міжнародних економічних відносин…………………….68
3.4. Новий етап розвитку світогосподарських зв'язків…………………………………………….72
3.5. Міжнародні зв'язки у найновіший період………………………………………………………76
Завдання для контролю знань студентів до теми 3…………………………………………….82
Тема 4. Міжнародна економічна інтеграція……………………………………………………….84
4.1. Сутність, цілі та передумови міжнародної економічної інтеграції…………………………...84
4.2. Форми міжнародної економічної інтеграції……………………………………………………86
4.3. Інтеграційні процеси в Західній Європі………………………………………………………...90
4.4. Інтеграційні процеси в Північній Америці……………………………………………………..96
4.5. Економічна інтеграція в Південній Америці та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні………98
Завдання для контролю знань студентів до теми 4……………………………………………101
Тема 5. Міжнародна торгівля товарами та послугами в міжнародних економічних відносинах…………………………………………………………………………………………...103
5.1. Сутність, види та показники міжнародної торгівлі…………………………………………..103
5.2. Державне регулювання міжнародної торгівлі………………………………………………...107
5.3. Правила Міжнародної торгової палати Incoterms 2000/2010………………………………...119
Завдання для контролю знань студентів до теми 5…………………………………………....126
Тема 6. Міжнародна валютно-фінансова система………………………………………………129
6.1. Основні поняття та структура міжнародної валютно-фінансової системи…………………129
6.2. Основні етапи еволюції міжнародної валютно-фінансової системи. ………………………132
6.3. Валютний курс і фактори, що впливають на його формування……………………………..141
6.4. Валютні ринки та валютні операції……………………………………………………………144
Завдання для контролю знань студентів до теми 6……………………………………………146
Тема 7. Міжнародна трудова міграція на світовому ринку праці…………………………..149
7.1. Сутність, види і причини міжнародної міграції робочої сили………………………………149
7.2. Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн-донорів………151
7.3. Регулювання міжнародних міграційних процесів…………………………………………....153
7.4. Міжнародні регіони міграції…………………………………………………………………..156
Завдання для контролю знань студентів до теми 7……………………………………………..160
Глосарій…………………………………………………………………………………………...…163
Рекомендована література…………………………………………………………………….….168
ВСТУП
Однією з особливостей функціонування світового господарства другої половини 20 століття є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Відбувається поширення та поглиблення економічних зв’язків між країнами, групами країн, економічними угрупуваннями, окремими фірмами та організаціями. Ці процеси можна спостерігати у поглибленні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, підвищення відкритості національних економік, в їх взаємодоповненні, переплетенні та зближенні, розвитку та закріпленні регіональних структур. Високий ступінь залучення до цих процесів вітчизняної економіки визначає необхідність включення дисципліни до комплексу підготовки фахівців з менеджменту. Оскільки менеджерам-початківцям бракує досвіду передусім у використанні отриманих у процесі навчання знань, особлива увага приділяється саме практичному застосуванню набутих навичок – розв’язуванню задач та ситуаційних вправ, обробці статистичної інформації макроекономічного характеру.
Предметом дисципліни виступає система організаційно-економічних взаємовідносин суб’єктів господарювання в процесі реалізації та розвитку міжнародної економічної діяльності.
Об’єктом вивчення є міжнародні економічні відносини між державами, рух товарів та факторів виробництва, сфери впливу інститутів міжнародних економічних відносин на спітове господарство.
Провідною метою цієї дисципліни є формування системи знань з міжнародних економічних відносин, умов, форм, методів і основного інструментарію міжнародної економічної діяльності, також набуття студентами широких знань про соціально-економічні проблеми світового господарства, про закономірності розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, вивчення теоретичних основ світової економіки, специфіки формування, особливостей та тенденцій сучасного її розвитку.
На досягнення зазначеної мети направлені такі завдання дисципліни: вивчення сутності й тенденцій інтернаціональної економіки, форм, методів, суб`єктів і рівнів міжнародної економічної діяльності, принципів і середовища її розвитку, практики здійснення і механізмів регулювання, набуття вмінь аналізувати й оцінювати світогосподарські явища і процеси у контексті національних інтересів України.
Після опанування дисципліни студенти повинні:
- розуміти сутність міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин, їх значення та еволюцію, чинники і рівні розвитку, особливості дії законів і принципів;
- засвоїти понятійний апарат, що застосовується в світовій господарській практиці;
- знати про роль та значення окремих країн і регіонів у міжнародній економіці, особливості розвитку інтеграційних процесів та діяльності міжнародних економічних організацій;
- уміти творчо аналізувати стан сучасної системи світового господарства та місце України в ній;
- визначити проблеми й тенденції розвитку міжнародної економіки та міжнародних економічних відносин;
Вивчаючи дисципліну, студенти набувають навичок використовувати
статистичні матеріали, іншу інформацію, що ілюструє закономірності розвитку світогосподарських зв’язків, процес входження України до міжнародної економіки. Вивчення курсу «Міжнародні економічні відносини» сприяє формуванню студентами власного світогляду щодо процесів, які відбуваються щоденно у цій важливій сфері людського буття, а також обумовлює підвищення фахових знань.
ВВП = ЧВП + Ам
чи, припускаючи, що Вирв/кр = ВВП (виробництво усередині країни є ВВП), то з моделі загальної рівноваги випливає:
ВВП = (П+ Інв) + (Екс – Ім) = А + ТС ,
де А - абсорбція – витрати резидентів, включаючи уряд, на вітчизняні й іноземні товари і послуги
А = П + Інв,
ТС - торгове сальдо – різниця вартісних обсягів експорту й імпорту
ТC = Екс – Ім.
Валовий національний продукт – ВНП – ринкова вартість товарів і послуг, зроблених господарськими одиницями країни, незалежно від того, чи зроблені ці товари і послуги в географічних границях країни чи за її межами.
ВНП = ВВП + Чистий факторний доход
ВНП = ВВП + ДЧ.Ф , або
ВНП = (П + Інв) + (Екс – Ім)+ ДЧ.Ф = А + ТС + Дч.ф
Чистий факторний дохід – ДЧ.Ф - різниця доходів від використання факторів виробництва, що перебувають за кордоном, які є власністю резидентів даної країни, і виплат нерезидентам за використання належних їм факторів виробництва в даній країні. Це:
- різниця доходів від інвестиційної діяльності (одержаний з-за кордону прибуток на прямі і портфельні інвестиції та відсотки на депозит у закордонних банках) і витрат на виплату прибутку нерезидентам на вкладений в даній країні іноземний капітал і відсотків за вкладами нерезидентів в місцевих банках;
- різниця переказів у країну та з країни робітників-мігрантів, які вважаються резидентами своєї, а не зарубіжної країни;
- різниця сум ренти, отриманої за здану в оренду нерухомість за кордоном, що належить резидентам даної країни і ренти, виплаченої нерезидентам за нерухомість, що належить нерезидентам, але знаходиться в даній країні.
Дч.ф. = (Іотр-Івип) + (Потрр – Пвипнр) + (Ротр-Рвип)
Валовий національний розташовуваний дохід – ВНД – використовуваний на накопичення і споживання ВНП, що включає чисті трансферти з-за кордону.
ВНД = ВНП + Чистий трансферт
ВНД = ВНП + ТЧ, або
ВНД = (П + Інв) + (Екс – Ім)+ (ДЧ.Ф + ТЧ) = А + ТС + Дч.ф
Чисті трансферти - ТЧ – різниця між переказами робітників-мігрантів, які вважаються резидентами, з даної країни і в дану країну.
ТЧ = Потрнр – Пвипр
Сальдо поточних операцій платіжного балансу– САВ - сума показників торгового балансу, чистого факторного доходу і чистих трансфертів.
САВ = Екс – Ім + ДЧ.Ф +ТЧ = ТС + ДЧ.Ф +ТЧ
Задача 1
Використовуючи методику розрахунку показників системи національних рахунків, знайти чистий факторний доход і валовий національний доход, якщо відомо:
Дано (млн.дол.): | Знайти: | |
Абсорбція | Чистий факторний доход - ? | |
Валовий національний продукт | Валовий національний доход - ? | |
Чисті трансферти | ||
Торговий оборот | ||
Торгове сальдо |
Задача 2
Використовуючи методику розрахунку показників системи національних рахунків, знайти відсутні показники, якщо відомо:
Дано (млн.дол.): | Знайти: | |
Національний доход | Валовий національний доход - ? | |
Непрямі податки | 1,2 | Валовий внутрішній продукт - ? |
Чистий факторний доход | 6,3 | Чистий внутрішній продукт - ? |
Амортизація основного капіталу | 2,3 | Сальдо поточних операцій платіжного балансу - ? |
Торгове сальдо | 4,1 | Валовий національний продукт - ? |
Чисті трансферти | 2,1 | Абсорбція - ? |
ТЕМА 2. СТРУКТУРА СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Структура міжнародних економічних відносин
Розвинені країни.
Країни, що розвиваються.
Міжнародна торгівля. В період становлення індустріальної цивілізації нового змісту набирає міжнародна торгівля. Як і в попередні епохи їй належить провідне місце в системі світогосподарських зв'язків (як традиційної форми МЕВ). Зміст міжнародної торгівлі міняється, по-перше, у зв'язку з тим, що вона набирає світового рівня і спирається на світовий ринок, по-друге, докорінно міняється товарна структура експорту-імпорту у світовій економіці.
Значною мірою зростають масштаби міжнародної торгівлі. Наприклад, за період 1720-1780 роки обсяг міжнародної торгівлі зростає в 2,1 рази, за період 1800–1880 рр. обсяги міжнародної торгівлі зростають більше ніж в 10 разів, за період 1896–1913 рр. міжнародна торгівля зростає ще в 2,5 рази. Зростання обсягів торгівлі відмічається переважно між розвиненими країнами того часу – індекси зовнішньоторговельного обороту у вартісному виразі в період 1800-1900 рр. мали такі значення (табл. 1): Великобританія - 1324%; Німеччина - 975%; США - 5461%.
Таблиця 3.1 . Індекс зовнішньоторговельних оборотів у вартісному виразі, %
Країна | Роки | ||||
Великобританія | |||||
Німеччина | - | ||||
Франція | - | ||||
США | |||||
Японія | - | - |
Питома вага Західної Європи в світовій торгівлі того часу перевищувала 60%, США + Південна Америка – 20%, Азійський регіон – понад 11%, країни Африки і Австралія – близько 6%.
Відбуваються значні зміни в структурі товарообміну в межах епохи становлення індустріальної цивілізації. Протягом 19 століття переважав обмін промислових виробів на сировину і продукти харчування. На початку 20-го століття в товарній структурі експорту-імпорту зростає питома вага фабрикатів (кінцевої продукції промислового виробництва). В товарообміні між розвиненими країнами провідне місце належить завершеній промисловій продукції. В експорті Великобританії доля фабрикатів становила близько 78%, Франції – понад 60%, Німеччини – близько 60%.
Рух капіталів.В процесі становлення індустріальної цивілізації утверджується експорт капіталів як відносно нова форма розвитку МЕВ, в першу чергу позичкового капіталу. При цьому зростають обсяги вивезення позичкового капіталу. Нетто-експортерами виступають Великобританія, Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія, Голландія. Серед найбільших нетто-імпортерів були США, а також Росія. Значною мірою статус нетто-імпортерів позичкового капіталу закріпився за залежними і колоніальними державами. Так, Великобританія надавала позики цілому ряду Латиноамериканських країн. Характерно, що в другій половині 19 – на початку 20 століть до колоній та залежних країн спрямовується від 2/3 до 3/4 експорту позичкового капіталу. Галузева структура експорту капіталів була такою: на першому місці розташувалося фінансування залізниць; потім ішло будівництво автомобільних доріг; торгівля, банки, страхова справа, сировинні галузі, розвиток плантаційного господарства.
Процес нагромадження капіталів в 2-й половині 19 століття проявляється у вигляді централізації.
Централізація капіталу означає зростання або збільшення його розміру шляхом об'єднання кількох самостійних капіталів або шляхом поглинання одним великим капіталом інших, менших за обсягом капіталів.
Оскільки, як правило капітал за часів індустріальної цивілізації проявлявся як підприємницький, то централізація капіталу супроводжувалася і централізацією виробництва. Об'єднання кількох капіталів або поглинання одним капіталом інших супроводжувалося розширенням інвестиційних можливостей, а це в свою чергу означало збільшення масштабів виробництва за рахунок або об'єднання кількох фірм чи виробництв, або за рахунок поглинання великими виробниками дрібніших. Цей процес власне характеризував розвиток індустріальної цивілізації в 2-й половині 19 – на початку 20 століття.
Паралельно централізації капіталу і виробництва відбувається і його концентрація. Концентрація капіталуявляє собою збільшення обсягів індивідуальних капіталів переважно шляхом реінвестування прибутку або частини прибутку.
Реінвестування прибутку і додаткової вартості визначається також як процес капіталізаціїгрошових нагромаджень (перетворення прибутку в капітал).
Утвердження індустріальної цивілізації супроводжується також виникненням і поширенням акціонерної форми капіталу. Акціонерна форма централізації капіталу визначається як залучення зовнішніх джерел інвестування у виробництво шляхом випуску (емісії) акцій і поширення їх на ринку цінних паперів. На основі акціонерного капіталу виникають величезні господарські акціонерні комплекси, причому ці комплекси спираються на нову структуру власності. Сутність її полягає в тому, що співвласниками фірми чи підприємства – емітента акцій стають власники акцій, які за умови успішного розвитку акціонерного об'єднання одержують частину прибутків, а за умови краху підприємства чи фірми втрачають суму, витрачену на акції.
За таких умов акціонерні товариства вважаються більш вигідною формою вкладання надлишкових чи вільних коштів підприємств та фізичних осіб.
В певний час акціонерні товариства перетворюються в головну організаційну форму великих капіталістичних підприємств.
За рахунок акціонерної організації виробництва і підприємницької діяльності на рубежі 19 – 20 століть було забезпечено швидкий розвиток цілої низки основних галузей промислового виробництва (металургійної, добувних галузей, машинобудування тощо).
Цікаво зазначити, що значною мірою акціонерний капітал використовувався на створення інфраструктури, адекватної зростанню капіталістичного виробництва: поява перших автомобілей тут же стимулювала будування автомобільних доріг, розвиток залізничного транспорту призвело до будівництва залізниць тощо.
Роль банків. У зв'язку із поширенням явища капіталізації і централізації змінюється роль банків. Ці зміни пов'язані з тим, що банки із посередників перетворюються у всесильних монополістів. Володіючи великими сумами капіталів банки починають брати безпосередню участь у створенні галузевих і міжгалузевих промислово-фінансових комплексів. Мова йде про участь у фінансуванні розвитку промислового виробництва, а оскільки таке фінансування набуває великих масштабів, то відбувається злиття підприємницького капіталу з банківським. Виникає нове явище, яке економістами було названо "фінансова олігархія" (2-га половина 19 століття – 30-ті роки 20 століття). Вона характеризувалася як верхівка монополістів-підприємців в особі великих власників капіталу, найбільш впливових представників торговельно-промислових і фінансових монополій. Ця верхівка і уособлювала панування фінансового капіталу в економічному і політичному житті розвинених країн.
Особливість фінансової олігархії полягала в тому, що , як правило, вона формувалася на сімейно-династійній основі. В США, наприклад, олігархія трималася на таких сімействах як Рокфеллери, Мюллери, Дюбони. У Великобританії: Ротшільди, Шредери. В Німеччині панували Сіменси, Тіссони.
Отголоски існування олігархії такого рівня ще давали себе знати після 2-ї Світової війни, але їм на зміну поступово прийшли ТНК.
Міжнародна валютна система. В процесі розвитку індустріальної цивілізації формується перша міжнародна валютна система, і таким чином цим було започатковано перший етап формування світової валютної системи. Міжнародна валютна система в 19 столітті формується під впливом Великобританії.
В кінці 18 століття у Великобританії була створена національна валютна система золотого стандарту. За цією системою в межах національної економіки Великобританії функціонували монети, що мали золотий вміст.
Поступово під впливом Великобританії в міжнародному співтоваристві формується думка, а потім і вживається ряд заходів для формування подібної системи на міжнародному рівні з метою спрощення міжнародних розрахунків.
Перша міжнародна валютна система юридично була оформлена Паризькою міжнародною конференцією 1867 року. Це була валютна система золотого стандарту. В літературі її називають "Паризькою валютною системою". Це означає, що основним принципом функціонування міжнародної валютної системи був золотий паритет як основа валютних курсів в міжнародних розрахунках. Курс валют держав, які приєдналися до цієї системи, визначався вмістом в них золота. В міжнародних розрахунках золото використовувалося в чистому вигляді.
Різні країни поступово приєднувалися до Паризької валютної системи. Росія приєдналася до цього стандарту в 1898 році.
Коливання курсів валют в межах золотого стандарту відбувалося в межах так званих "золотих точок". Вони визначалися різницею в ціні на золото, яка виникала в процесі транспортування із однієї країни в іншу.
Ще один принцип функціонування золотого стандарту: національні валюти були ідентичними до міжнародної, тобто і там, і там золото відігравало всі функції грошей (в межах національної економіки це були монети із золотим змістом, в міжнародній торгівлі – в чистому вигляді).
ТЕМА 4. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ
4.1. Сутність, цілі та передумови міжнародної економічної інтеграції
4.2. Форми міжнародної економічної інтеграції
4.3. Інтеграційні процеси в Західній Європі (ЕС, ЕАСТ)
4.4. Інтеграційні процеси в Північній Америці (НАФТА)
4.5. Економічна інтеграція в Південній Америці та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
Сутність, цілі та передумови міжнародної економічної інтеграції
Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) являє собою процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і регульований міждержавними органами.
Вропейський Союз
Європейський союз (ЄС) є найрозвиненішим інтеграційним утворенням в світі і представляє собою вищу форму інтеграції. ЄС послідовно пройшов усі вищеназвані форми інтеграції і в даний час знаходиться на стадії політичного об'єднання. Зараз стан цього об'єднання можна визначити як проміжне між найвищою сходинкою економічної та політичної інтеграції та початкової стадією утворення єдиної конфедеративної держави.
ТЕМА 5. ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ ТА ПОСЛУГАМИ В МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ
5.1. Сутність, види, показники міжнародної торгівлі
5.2. Державне регулювання міжнародної торгівлі.
5.2.1. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
5.2.2. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
5.3. Правила Міжнародної торгової палати Інкотермс
Задача 1
Застосувавши формули основних показників міжнародної торгівлі, знайти відсутні дані:
Показники | |||||
1. Експорт | 13,71 | 15,87 | 18,15 | ||
2. Імпорт | 18,42 | 18,25 | 18,56 | ||
3. Торговий оборот | 33,91 | 37,32 | |||
4. Торгове сальдо | -3,45 | ||||
5. ВВП | 46,87 | ||||
6. Експортна квота | 0,19 | 0,24 | 0,37 | ||
7. Імпортна квота | 0,43 | 0,37 | |||
8. Квота ТО | |||||
9. Темп росту ТО | |||||
10. Темп приросту ТО |
Задача 2
Функція попиту на побутову техніку в країні Qd=3000-0,5P. Функція пропозиції цього товару вітчизняними виробниками Qs=200+105P. Світова ціна на відеомагнітофони складає 1000 дол. Держава ввела імпортний тариф у розмірі 20%. Розрахувати вплив уведеного тарифу на економку країни: ефект переділу й ефект доходів бюджету.
ТЕМА 6. МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА
Основні поняття та структура міжнародної валютно-фінансової системи
Основні етапи еволюції міжнародної валютно-фінансової системи
Валютний курс і фактори, що впливають на його формування
Валютні ринки і валютні операції
Основні поняття та структура міжнародної валютно-фінансової системи
В процесі міжнародного обміну товарами, капіталами, послугами між учасниками зовнішньоекономічних зв'язків виникають міжнародні валютно-фінансові відносини (МВФО) - сукупність відносин, що складаються між країнами в ході здійснення міжнародних валютних, розрахункових та кредитно-фінансових операцій.
Стан МВФО залежить від:
- розвитку національної економіки;
- розвитку світової економіки;
- політичної обстановки;
Співвідношення сил між країнами.
Передумови розвитку МВФО є:
- поглибленням міжнародного поділу праці;
- зростання продуктивних сил;
- формування світової системи господарства;
- інтернаціоналізація та глобалізація господарських зв'язків;
- створення і розвиток фондових ринків;
- створення ринку вторинних цінних паперів;
Зростання капіталізації реальної економіки.
Міжнародна валютно-фінансова система (МВФС) - форма організації та регулювання міжнародних валютних відносин, закріплена міждержавними угодами. З розвитком зовнішньоекономічних зв'язків сформувалася світова валютна система - форма організації міжнародних валютних відносин, закріплена міждержавними угодами.
В процесі еволюції світової валютної системи видозмінювалися й удосконалювалися її основні елементи:
• функціональні форми світових грошей (золото, резервні валюти, міжнародні розрахункові одиниці);
• умови взаємної конвертованості валют;
• режими валютних паритетів і валютних курсів;
• ступінь валютного регулювання і обсяг валютних обмежень;
• форми міжнародних розрахунків;
Міжнародні органи, що регулюють валютні відносини.
Крім світової валютної системи існують національні. Національна валютна система є частиною грошово-кредитної системи держави, вона відносно самостійна і регулюється національним законодавством з урахуванням міжнародних та міжурядових угод.
Основні елементи МВФС:
Валюта - готівкова частина грошової маси, що циркулює з рук в руки у формі грошових банкнот і монет.
Національна валюта (national currency) є законним платіжним засобом на території даної країни. Ступінь і форми її використання в міжнародних розрахунках, порядок обміну на іноземні грошові одиниці регулюються валютним законодавством країни.
У міжнародних розрахунках зазвичай використовується іноземна валюта (foreign currency) - платіжний засіб інших держав. Будь платіжний засіб в іноземній валюті називається девізом. Іноземні валюти купуються і продаються на валютному ринку.
Резервна валюта - валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття негативного сальдо платіжного балансу.
Об'єктивними передумовами набуття статусу резервної валюти є:
- панівні позиції країни в світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах;
- розвинена мережа кредитно-банківських установ, у тому числі за кордоном;
- ємний ринок позичкових капіталів;
Лібералізація валютних операцій, вільна оборотність валюти.
Суб'єктивним фактором висунення національної валюти на роль резервної служить активна зовнішня політика, в тому числі валютна і кредитна. Міжнародні рахункові валютні одиниці:
• СДР (спеціальних прав запозичення) SDR (Special Drawing Rights),
ЕКЮ (європейської валютної одиниці) ECU (European Currency Unit).
Вро, яке в 1999-2002 рр.. поступово замінило ЕКЮ - Euro.
Ці нові форми світових грошей використовуються для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках країн: СДР - в Міжнародному валютному фонді (МВФ), ЕКЮ - в Європейському фонді валютного співробітництва (ЕФВС), з 1994 р. в Європейському валютному інституті.
Умовна вартість СДР і ЕКЮ обчислюється на базі середньозваженої вартості зміни курсу валют, що входять у валютну корзину - це метод порівняння середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до певного набору інших валют. Важливою проблемою обчислення валютного кошика є визначення складу валют та їх питомої ваги в кошику, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі. Наприклад, валютна корзина СДР складається з п'яти валют (до 1 січня 1981 р. - 16 валют).
2. Наступний елемент валютної системи характеризує ступінь конвертованості валют, тобто здатність резидентів та нерезидентів вільно, без всяких обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну в угодах з реальними і фінансовими активами. Розрізняються:
• вільно конвертовані валюти, без обмежень обмінюються на будь-які іноземні валюти (МВФ відніс до цієї категорії долар США, євро, японську ієну, фунт стерлінгів);
• частково конвертовані валюти країн, де зберігаються валютні обмеження;
Неконвертовані (замкнуті) валюти країн, де для резидентів і нерезидентів введено заборону обміну валют.
Елементом валютної системи є валютний паритет - співвідношення між двома валютами, яке встановлюється в законодавчому порядку. Золотий паритет - співвідношення валют по їх офіційному золотому змісту - і стихійно коливався навколо нього в межах золотих точок. Класичний механізм золотих точок діяв за двох умов: вільна купівля-продаж золота та його необмежений вивіз. Межі коливань валютного курсу визначались витратами, пов'язаними з транспортуванням золота за кордон (фрахт, страхування, втрата процентів на капітал, витрати на апробування та ін), і фактично не перевищували +1% паритету. Зі скасуванням золотого стандарту механізм золотих точок перестав діяти. Валютний курс при нерозмінних кредитних грошах поступово відривався від золотого паритету, так як золото було витіснено з обігу в скарб. Це обумовлено еволюцією товарного виробництва, грошової і валютної систем.
До середини 70-х років базою валютного курсу слугували золотий вміст валют - золоті паритети, які після другої світової війни фіксувались МВФ. Мірилом співвідношення валют була офіційна ціна золота у кредитних грошах, яка поряд з товарними цінами була показником ступеня знецінення національних валют. У зв'язку з відривом протягом тривалого часу офіційної, фіксуючої державою ціни золота від його вартості посилився штучний характер золотого паритету.
Протягом більше 40 років (1934-1976 рр.). Масштаб цін та золотий паритет встановлювалися на базі офіційної ціни золота. Ця ціна визначена казначейством США в 35 дол за унцію в 1934 р. і зберігалася на незмінному рівні до девальвації долара: в грудні 1971 р. вона була підвищена до 38 дол, а в лютому 1973 р. - до 42,22 дол При Бреттонвудській валютній системі в силу панування доларового стандарту долар служив точкою відліку курсу валют інших країн. До того ж в результаті державного регулювання офіційна ціна золота в доларах була занижена і різко відхилялася від ринкової ціни, яка коливалася: 40,8 дол - в 1971 р., 97 - в 1973р., 160 - в 1975р., 125 - в 1976р., 148 - в 1977р., 193,2 дол - в 1978р.
Після припинення розміну долара на золото за офіційною ціною в 1971 р. золотий вміст і золоті паритети валют стали чисто номінальним поняттям. МВФ перестав їх публікувати з липня 1975 р. У результаті Ямайської валютної реформи західні країни офіційно відмовилися від золотого паритету як основи валютного курсу. В сучасних умовах валютний курс базується на валютному паритеті - співвідношенні між валютами, встановленому у законодавчому порядку, і коливається навколо нього.
Елементом валютної системи є режим валютного курсу. Розрізняються фіксовані валютні курси, що коливаються у вузьких рамках, плаваючі курси. Про це детельніше в п.3 цієї теми.
Основні етапи еволюції міжнародної валютно-фінансової системи
Золотий стандарт
Золотодевізний стандарт
Золотовалютний стандарт
Стандарт СДР
Задача 1
Розрахувати курс СДР. Для спрощення розрахунків вважати, що коригування для всіх валют одинакове.
Валюты | Доля валюти в кошику СДР (%) | Валютний курс за 1 долар | Валютні компоненти кошика СДР | Доларовий еквівалент валютних компонентів |
Долар США | 0,781 | 0,781 | ||
Євро | 1,533 | 0,562 | ||
Японска єна | 138,438 | 15,569 | ||
Фунт стерлінгів | 1,013 | 0,455 | ||
Всього |
Задача 2
Укладено форвардний контракт на покупку амер. дол., форвардний період становить 3 міс. На дату укладання угоди на ринку діяли: спот-курс – 5.15 грн. за дол., облікова ставка НБУ – 10%, ставка за долар США – 6%. Розрахувати форвардний валютний курс.
Задача 3
Американська компанія експортувала обладнання в Ірландію за ціною 10 тис. евро. Валютний курс складав 1 евро = 1,5 дол. США. Затрати на виробництво обладнання складали 11 тис. дол. США. Як зміниться прибуток експортерів в доларах при підвищенні курсу долара на 20%?
Задача 4
В споживчий кошик в Росії та США входять три продукти: А, В і С в кількості відповідно 5; 2,5 і 40 шт. при таких цінах:
Ціна | Продукт | ||
А | В | С | |
В доларах | 0,5 | ||
В рублях |
Розрахувати паритет купівельної спроможності долара по відношенню до рубля. Ціна споживчого кошику в Росії зросла в рублях на 20 %. За цей час рубль здешевів за рахунок зміни кон’юктури валютного ринку на 0,1 %. Вартість ідентичного споживчого кошика в США зросла на 2%. На скільки відсотків змінився рівень життя в Росії по відношенню до США?
ТЕМА 7. МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ
7.1. Сутність, види і причини міжнародної міграції робочої сили
7.2. Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн-донорів
7.3. Регулювання міжнародних міграційних процесів
7.4. Міжнародні регіони міграції
Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн-донорів
Задача 1
Ринок праці в Ісландії характеризується такими рівняннями (млн. осіб): D = -0,4 р + 8 S = 0,5р + 9, а в Португалії: D = -0,4р + 14, S = 0,5р + 5, де р – зарплата в євро за 1 год. На основі заданих рівнянь визначте та відобразіть графічно:
1) рівень зарплати та зайнятості в обох країнах; потенційний напрямок міграції робочої сили;
2) зміну рівнів зарплат в обох країнах при міграції 1,2 млн. осіб у пошуках кращих умов праці;
3) зміну виграшу роботодавців та робітників в обох країнах.
Задача 2
Відомо, що в минулому році з країни А емігрувало 5070 чол., а іммігрувало 8112 чол. Загальна чисельність населення країни станом на 1 січня минулого року становила 12 637 275 чол.
Визначте показники валової та чистої міграції, а також частку чистої міграції в загальній чисельності населення країни А.
Задача 3
Розрахуйте вклад мігрантів у створення ВВП, якщо відомо наступні дані:
1) частка мігрантів у створенні ВВП країни складає 10%;
2) величина ВВП у звітному році складає 800 млрд. дол.
Маятникова міграція - це постійна робота в одній країні при проживанні в іншій, як правило, прикордонній країні за наявності необхідних міжнародних угод між країнами.
Міграційне сальдо - різниця між імміграцією до країни та еміграцією за її межі.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. – М.: ИКТЦ "Маркетинг", 2001.– 340 с.
2. Басовский Л.Е. Мировая экономика.– М.: ИНФРА-М, 2001.– 208 с.
3. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Боринець. - вид 5-те, переробл. і допов. - К. : Знання, 2008. - 582 с.
4. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н., Международные экономичекие отношения. – М.: "Финансы и статистика", 2001. – 144 с.
5. Герасимчук В.Г., Войтко С.В. Міжнародна економіка. – К.: Вид-во «Знання», 2010. – 264 с.
6. Киреев А.П. Международная экономика. Ч.1.– М.: "Международные отношения", 2001.– 416 с.
7. Козик В.В. Міжнародні економічні відносини : навч. посіб. / В.В. Козик, Л.А. Ланкова, Б.Даниленко. - 7-е вид. - К. : Знання, 2008. - 406 с.
8. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: навчальний посібник.- Одеса: Астропринт, 1998.
9. История мировой экономики: Учебник для вузов обучающихся по специальностям экономики и управления/ Под ред. Г.Б. Поляка, А.Н. Марковой. - 3-е изд., стереотип. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 671 с.
10. Лановик Б. Д., Матисякевич З. М., Матейко Р. М. Економічна історія України і світу: підручник / за ред.. Б.Д. Лановика. – К.: Вікар, 2005. – С. 114.
11. Леоненко П. М., Юхименко П. І. Економічна історія: Навчальний посібник. – Київ: Знання-Прес. – 2004. – 499 с.
12. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей. Пер. с англ.( Общ. ред. и пред. О.В. Ивановой)- М.: Прогресе, 1992.
13. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція: Монографія.-К: ВІПОЛ, 19
14. Лук'яненко Д.Г., Мозговий О.М., Губський Б.В. Основи міжнародного інвестування: Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 1998.
15. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы, и политика. В 2 т. Т. 1. -М., 1992
16. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: ученик/ Под ред.. Л.Н. Красавиной – М.: Финансы и статистика, 2003. – 608 с.
17. Международные экономичеcкие отношения: Учебник / Под ред. Н.Н.Ливенцева. – М.: МГИМО, 2005. – 648 с.
18. Международные экономические отношения: Учебник, Под общ. Ред. В.Е.Рыбалкина. – 3е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.
19. Международные валютно - кредитные и финансовые отношения. Учебник /Под ред. Красавиной А.Н. - М.: Финансы и статистика, 1994.
20. Менеджмент внешнеэкономической деятельности /Под ред. Кириченко А.А. - К.:1998.
21. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учебник/ под рд. Колесова В.П., Осьмовой М.Н. – М.: Флинта: МПСИ, 2000.
22. Мировая экономика. Учебное пособие / Под ред. Б.М.Маклярского. – М.: Международные отношения, 2004. – 424с.
23. Михайлушкин А.И., Шимко П.Д. Международная экономика. – СПб.: Питер, 2008. – 464 с.
24. Мировая экономика и международные экономические отношения: учебник / под ред. А.С.Булатова, Н.Н.Ливенцева. – М.: Магистр, 2010. – 654с
25. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини (А.С. Філіпенко, І.В. Бураковський, В.С. Будкін ). - К: Либідь, 1994.
26. Міжнародна економіка : навч. посіб. / Білоцерківець В. В. [та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. О. Задої та д-ра екон. наук, проф. В. М. Тарасевича ; Дніпропетр. ун-т економіки та права. - Д. : Вид-во ДУЕП, 2010. - 339 с.
27. Мовсесян А.Г., Огнивцев С.Б. Мировая экономика. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 656с.
28. Мунтіян В. І. Основи теорії інформаціогенної моделі економіки. – Київ: Видавництво «КВІЦ». – 2004. - С. 307.
29. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948.
30. Окороков В.Р., Евсеева О.А. Международная экономика. Учебное пособие. – СПб: Изд-во Политехнического университета, 2009. – 246 с.
31. Основы внешнеэкономических знаний. Отв. ред. И.П.Фаминский. –М.: “Международные отношения”, 1994.
32. Пахомов Ю.М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки у глобальному конкурентному середовищі. - К.: Україна, 1997.
33. Портер М. Международная конкуренция /Пер. с англ. - М.: Международные отношения - 1993.
34. Пугель Т.А., Линдерт П.Х. Международная экономика. Учебник / пер. англ. – М.: Изд-во «Дело и сервис», 2003. – 800с.
35. Роузфилд С. Сравнительная экономика стран мира: Культура, багатство и власть в XXI веке / пер. англ. – М.: МГИМО, РОССПЭП, 2004. – 432с.
36. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999.
37. Семенов К.А. Международные экономические отношения: курс лекций. – М.: Гардарика, 1998.
38. Семенов Г. А., Панкова М.О., Семенов А.Г. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми: Навчальний посібник.– Видання друге, перероблене і доповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 232 с.
39. Соколенко С.И. Глобальные рынки XXI столетия: Перспективы Украины. -К: Логос, 1998.
40. Сергеев В.П. Мировая экономика: Вопросы и ответы. – М.: Юриспруденция, 2000.
41. Тодаро М.П. Экономическое развитие: Учебник /Пер. с англ. под ред. С.М. Яковлева, Л.З. Зевина.- М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 1997.
42. Україна і світове господарство: взаємодія на межі століть / А.С.Філіпенко, В.С.Будкін, А.С. Гальчинський та ін.– К.:"Либідь", 2002.– 470 с.
43. Філіпенко А.С., Вергун В.А., Бураківський І.В. та інш. Економіка зарубіжних країн. - Київ: Либідь, 1996.
44. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини: історія. – К.: «Либідь», 2006. – 384с.
45. Халевинская Е.Д. Мировая экономика и международные экономические отношения: учебник. – М.: Магистр: ИНФРА-М, 2011. – 368с.
46. Хасбулатов Р.И. Мировая экономика. - М.: Инсан, 1994.
47. Шевчук В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика: підручник / В.О. Шевчук. - К. : Знання, 2008. - 663 с.
48. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини : підручник для студ. вищ. навч. закл. / М.Школа, В.М. Козменко, О.В. Бабінська ; Чернів. торг.-екон. ін-т Київ. над. торг,- екон. ун-ту. - вид 2-ге., переробл. і допов. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2007. - 544 с.
– Конец работы –
Используемые теги: Конспект, лекцій, Міжнародні, Економічні, відносини0.078
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Конспект лекцій МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов