Досвід і практика довели, що модель азіатських НІК була більш ефективною в плані стимулювання економічного зростання, і вона більше відповідала вимогам та інтересам ТНК. Саме протягом другого етапу тут були переважно створені галузі, які й сьогодні визначають їх спеціалізацію в світовому господарстві, яка передбачає закріплення за ними функцій виробників продукції масового попиту для задоволення, зокрема, і потреб ринків промислово розвинутих країн. НІС Азії, розвиваючи трудомісткі орієнтовані на експорт виробництва, в міру накопичення досвіду і капіталів перейшли до капіталомістких галузей, а поступово і до розвитку наукомістких галузей і створення власної науково-дослідної бази (3-й етап індустріалізації, який розпочався наприкінці 70-х - початку 80-х років). У деяких НІК південно-східної Азії, зокрема Гонконзі і Сінгапурі, а також в Китаї створюються науково-технічні парки - спеціальні зони, які розробляють і випускають наукомістку продукцію, зокрема на експорт.
У цей період тут найбільш динамічно розвиваються електронна та електротехнічна промисловість, металообробка, автомобілебудування, хімічна промисловість, суднобудівництво, авіаційна і навіть аерокосмічна промисловість. Економіки поступово переорієнтовуються з виробництва товарів масового попиту на високотехнологічні товари та їх компоненти промислового призначення.