1.1. Зміст, форми і передумови міжнародних економічних відносин (МЕВ)
1.2. Міжнародний поділ праці: спеціалізація та кооперація виробництва
1.3. Показники економічного розвитку: система національних рахунків
1.1. Зміст, форми і передумови міжнародних економічних відносин
Сучасний світовий розвиток характеризується посиленням зв'язків і взаємодії між країнами. Тенденція до об'єднання викликана потребою вирішення поставлених перед людством глобальних проблем, таких, як екологія, охорона здоров'я, космос і т.д. Але найглибшу основу зміцнення цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічній сфері. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не втягнута в орбіту світогосподарських зв'язків. Світовому господарству (синонім «світова економіка») можна дати широке і вузьке визначення.
За широким визначенням світове господарство - система взаємопов'язаних і взаємозалежних економік, що функціонують і розвиваються за єдиними об'єктивним законам ринку.
За вузьким визначенням світове господарство - це система, яка включає тільки ті частини національних економік, які поставляють товари, послуги та економічні ресурси на зовнішній ринок.
Від понять «світова економіка» - «світове господарство» слід відрізняти поняття «міжнародна економіка», під якою мається на увазі не сама світова економіка в динаміці свого розвитку, а теорія економічного розвитку міждержавної економіки (т.е.економікс).
Світова економіка як система поєднана рухом товарів, послуг, а також економічних ресурсів (факторів виробництва). На цій основі між країнами виникають міжнародні економічні відносини (МЕВ) - господарські відносини між резидентами (тобто постійно перебуваючими в даній країні юридичними та фізичними особами) та нерезидентами (тобто іноземними юридичними та фізичними особами).
Їх можна класифікувати за формами. Традиційно в окрему форму виділяють міжнародну (світову) торгівлю товарами і послугами. Міжнародна торгівля - найдавніша і провідна форма МЕВ, що виражає міжнародний товарний обмін (шовк вий шлях з Китаю до країн Європи, шлях «з Варяг в Греки» - з країн Скандинавії в Південну Європу та ін.). Міжнародна торгівля відіграє найважливішу роль в розвитку економік країн, підвищення добробуту населення. У невеликих розвинених країнах (Бельгії, Нідерландах, Норвегії, Фінляндії та ін) частка експорту у ВВП сягає 60%, у великих країнах (Німеччині, Великобританії, Італії, США, Франції) - 15-20%. Загальний товарообіг в світі в даний час оцінюється майже в 13 трлн дол.
Переміщення економічних ресурсів (факторів виробництва) лежить в основі таких форм міжнародних економічних відносин, як міжнародний рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародний обмін знаннями. Що стосується інших економічних ресурсів (крім капіталу, праці і знань), то природні ресурси немобільні і беруть участь у світогосподарських зв'язках майже завжди опосередковано, через міжнародну торгівлю.
В окрему, п'яту, форму потрібно виокремити міжнародні валютно-розрахункові відносини, які хоча і є похідними від міжнародної торгівлі та руху економічних ресурсів (особливо капіталу), посідають значну роль в світовому господарстві.
Таким чином, національні економіки взаємодіють на світовому ринку за допомогою міжнародних економічних відносин (МЕВ) у формі:
1. Міжнародній торгівлі товарами та послугами
2. Міжнародного руху капіталу
3. Міжнародних валютно-розрахункових відносин
4. Міжнародній міграції робочої сили
5. Міжнародної передачі технологій, обміну знаннями
Фактори виробництва (factors of production) - економічні ресурси, які необхідно затратити, щоб виробити товар.
Для організації виробництва необхідно володіти такими ресурсами:
природні ресурси – природні блага, які використовуються при виробництві товарів і послуг (земля, клімат, копалини, ландшафти, водойми);
людські ресурси - фізичні та розумові зусилля працівників, що витрачаються ними в процесі виробництва;
капітальні ресурси - накопичений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ;
технологічні ресурси - наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи підприємницькі здібності (управлінські знання бізнесменів, необхідні для організації прибуткового виробництва).
Проте ресурси - це потенційна продуктивна сила суспільства. На практиці ж у виробництво завжди залучена лише частина ресурсів, і саме задіяна частина ресурсів називається факторами виробництва. Кожен фактор виробництва має свою вартість, яка приносить дохід (табл.1.1)
Таблиця 1.1 .Фактори економічного розвитку (економічні ресурси, фактори виробництва)
| Ресурси | Фактори виробництва | Вартість факторів виробництва |
| Природні | Земля | Рента |
| Людські | Праця | Заробітна плата |
| Капітальні | Капітал | Відсоток |
| Технологічні | Підприємницькі здібності*
| Прибуток |
*) Такий фактор, як підприємницькі здібності (підприємництво), переміщається зазвичай разом з капіталом, робочою силою і знаннями і тому не виступає як окрема форма міжнародних економічних відносин
Класифікація факторів виробництва:
1. За походженням на:
Основні (basic) - ті, що дісталися країні від природи або стали результатом тривалого історичного розвитку (географічне положення, природні ресурси, клімат, некваліфікована робоча сила), вони дісталися країні дарма або вимагали незначних капіталовкладень;
Розвинені (developed) - ті, що придбані країною в результаті інтенсивних пошуків і капіталовкладень (сучасна технологія, кваліфіковані кадри, сучасна інфраструктура).
2. За ступенем спеціалізації на:
Загальні (general) - ті, які можна застосовувати в різних галузях для створення різноманітної продукції (персонал з вищою освітою);
Спеціальні (special) - ті, які можна застосовувати для випуску тільки в одній галузі або для створення однієї дуже вузької групи продукції (венчурний капітал).