Концепція еволюційного переходу базується на повільному і послідовному проведенні системних економічних реформ. В результаті тривалий час співіснують механізм адміністративно-командної економіки (особливо в держсекторі) і ринковий механізм. Тому діє так звана двохсекторна модель економіки, а демонтаж першого сектора здійснюється поступово. Перевагою концепції є відсутність так званого трансформаційного спаду, тобто скорочення ВВП в перші роки, здійснення системних реформ, а також пом'якшення соціальних наслідків реформ. Недоліками концепції є повільні темпи побудови сучасної ринкової економіки в країні, зберігається значне державне втручання. Найбільш послідовно концепція еволюційного переходу реалізується в Китаї, але сильний вплив цієї концепції спостерігається і в інших країнах - Білорусі, Таджикистані, Туркменії та Узбекистані. Практика показує, що реалізація даної концепції чи багатьох її елементів можлива тільки при наявності авторитарної влади.
Концепція радикального переходу грунтується на швидкому, широкому і паралельному проведенні системних економічних реформ. Радикальний перехід здійснюється насамперед через швидкий демонтаж централізованого планування і заміну його на економічні методи регулювання (особливо фінансові, тобто грошово-кредитні та податково-бюджетні), швидку лібералізацію ціну. Один з найбільш відомих варіантів концепції радикального переходу був заснований на ідеях монетаризму (тобто однієї зі шкіл неолібералізму) - «шокова терапія», яка з метою швидкого вивільнення ринкових сил рекомендувала різкий відхід держави з економічного життя і одномоментну лібералізацію цін, а також активну боротьбу через жорсткі бюджетні обмеження за стійкі фінанси (особливо боротьбу з інфляцією), підірвані одномоментною лібералізацією цін. Перевагою радикальної концепції є швидка побудова сучасної ринкової економіки. Недоліками є дестабілізація фінансів в ході одномоментної лібералізації цін і великий (і нерідко) тривалий трансформаційний спад через активну боротьбу з інфляцією, падінням рівня життя і зростання безробіття. Дана концепція стала переважаючою в ЦСЄ та СНД, хоча аж ніяк не скрізь вона реалізувалася з високою швидкістю, широким розмахом і одночасним проведенням реформ в усіх напрямках.
Концепції еволюційного та радикального переходу реалізуються як в чистому, так і в змішаному вигляді. За ступенем радикалізму реформ можна згрупувати держави з перехідною економікою таким чином:
• країни з найбільш радикальним варіантом системних реформ - це основна частина країн ЦСЄ (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія та країни Балтії);
• країни з менш радикальним варіантом - це основна частина держав СНД (Росія, Україна, Молдова, республіки Закавказзя, Казахстан і Киргизія) і решта країн ЦСЄ (держави Південно-Східної Європи - Болгарія, Румунія, Албанія, більшість республік колишньої Югославії), а також Монголія;
• країни з найменш радикальним (еволюційним) варіантом і сильними елементами еволюційного варіанту - Білорусь, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан;