На думку Світового банку, важливі не тільки вихідні умови, а й ефективність проведення реформ. Тому звернемося до найважливіших моментів, що впливали на системні реформи вже в ході їх проведення:
• наявність загальнонаціональної стратегії (ідеї). Якщо при проведенні системних реформ еліта країни представляє кінцеві цілі реформ і методи їх проведення, і якщо зазначені цілі і методи розділяються більшістю всередині еліти і суспільства, то в цьому випадку в ході проведення реформ можлива постійна орієнтація на їх радикальний варіант, як, наприклад, при наявності ідеї «повернення в лоно західної цивілізації» в країнах ЦСЄ (це випадок чіткої національної стратегії). Якщо більшість еліти і суспільства усвідомлюють необхідність реформ і представляють деякі цілі, але немає ясності та одностайності в інших цілях, і тим більше методах проведення реформ, то в цьому випадку можлива орієнтація на еволюційний варіант або найменш радикальний варіант реформ (це випадок менш чіткої національної стратегії) . Початковий радикалізм при відсутності національної стратегії може обернутися вельми суперечливими результатами, що й сталося в країнах з відносно радикальним варіантом системних реформ, тобто найбільш поширеним у країнах СНД;
• якість політичної еліти. Прийнятною вона було в багатьох країнах ЦСЄ. А от на пострадянському просторі якість такої еліти виявилася в багатьох випадках недостатньою високою за професійним рівнем і особливо за відчуттям моральної відповідальності перед народом. В результаті, для проводення такими елітами реформ характерні часті помилки і прагнення проводити їх в інтересах аж ніяк не всіх верств населення (див. нижче);
• дотримання інтересів усіх верств суспільства при проведенні реформ, або, кажучи простіше, справедливість. Динаміка доходів більшості членів суспільства (особливо в порівнянні зі зміною доходів верхніх шарів), поширення конкуренції та малого бізнесу (а не тільки зростання крупного), зростання багатства керівництва країни і / або близьких до нього кіл («сім'ї») на тлі доходів всього суспільства є важливими моментами, що дозволяють зробити висновок про те, які шари вже виграли від проведення системних реформ. Для більшості країн з менш і найменш радикальним варіантом проведення реформ можна прийти до висновку, що плоди реформ поки дістаються порівняно вузькому прошарку (так, в Росії індекс Джині, розрахований за доходами, перевищив американський рівень). Більш того, цей прошарок часто або блокує подальші реформи (наприклад, щодо підтримки малого бізнесу та розвитку конкуренції в Росії), або штовхає їх у вигідному, перш за все для себе, напрямку (подальша валютна лібералізація в Росії). Подібну ситуацію з державним апаратом, що діють переважно в інтересах вузького шару, Світовий банк називає терміном «захоплення держави».