Європейська економічна зона (ЄЕЗ, European Economic Area, EEA) - створена 1 січня 1994 року з метою надати можливість країнам, які не є членами ЄС, приєднатися до Європейського спільного ринку.
Між країнами Європейської економічної зони встановлені вимоги на забезпечення наступних «свобод»:
• вільна торгівля товарами,
• вільна торгівля послугами,
• вільне пересування трудових ресурсів,
• вільне пересування капіталу.
В структуру ЄЕЗ входять такі інститути:
• Рада - верховний орган прийняття рішень (члени Ради ЄС, члени Європейської комісії, по одному представнику від кожного члена ЄАВТ),
• Спільний комітет - форум для обміну думками та інформацією, орган для пошуку і прийняття рішень (високі посадові особи Комісії та держав-членів ЄС і ЄАВТ),
• Консультативний комітет (члени Економічного і соціального комітету ЄС, члени Консультативного комітету ЄАВТ),
• Спільний парламентський комітет.
4.4. Інтеграційні процеси в Північній Америці (НАФТА)
Першою офіційною акцією, спрямованою на активізацію інтеграційних процесів у Північній Америці, став «план Еббота» (1947г.), метою якого було стимулювання інвестицій США в провідні галузі канадської економіки.
У 1959 р. США і Канада уклали угоду про спільне військове виробництво, яке сприяло впровадженню американських стандартів в канадське виробництво військової техніки.
У 1965 р. - висновок двосторонньої угоди про лібералізацію торгівлі продукцією автомобілебудування, що стимулювало інтеграцію та багатьох інших галузей, пов'язаних з виробництвом автомобілів.
У 1988 р. після трирічних переговорів було підписано ам-канад - угода про вільну торгівлю (CUSFTA), згідно з яким протягом 10 років між США і Канадою повинна була сформуватися ЗВТ.
Економічна інтеграція США з Канадою та їх співпрацю з західноєвропейськими партнерами перестала задовольняти США. Зміна політичної та економічної ситуації в світі наприкінці 80-х рр., активізація інтеграційних процесів в Європі та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, зростаюча конкуренція з боку Японії, соціально-політичні реформи в країнах Латинської Америки послужили поштовхом для активізації інтеграційних процесів на тристоронній основі: між США, Канадою і Мексикою.
В результаті інтеграційні процеси у Північній Америці вийшли за межі двох держав, був укладений договір про північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА), яка набрала чинності 1 січня 1994 р. Територія блоку становить велику територію з населенням 370 млн. чоловік і потужним економічним потенціалом. Щорічне виробництво товарів і послуг цими країнами складає 7 трлн. дол. На їх частку доводиться близько 20% всього обсягу світової торгівлі.
НАФТА - перша угода, підписана між двома високо розвиненими країнами і країною, що розвивається.
Таблиця 4.5 . Основні показники економічного розвитку країн-учасниць НАФТА в 1992р. при підписанні Договору
| Населення | ВВП (млрд.дол) | ВНП на душу населення (дол) | Експорт (млрд.дол) | Імпорт (млрд.дол) | |
| США | 255,0 | 5920,2 | 640,5 | 670,1 | |
| Канада | 27,4 | 493,6 | 150,5 | 153,7 | |
| Мексика | 89,5 | 329,0 | 42,8 | 52,7 |
Принципові положення договору НАФТА:
• поетапне, протягом 15 років, скасування митних зборів на товари, якими торгують між собою США, Канада, Мексика;
• захист північноамериканського ринку від експансії азіатських і європейських компаній, що намагаються уникнути американських мит шляхом реекспорту своїх товарів у США через Мексику;
• лібералізація інвестиційного режиму, зняття заборони на капіталовкладення та конкуренцію американських та канадських компаній у банківському та страховому ділі в Мексиці;
• розробка спільної програми по боротьбі із забрудненням навколишнього середовища
• забезпечення високого рівня захисту інтелектуальної власності.
Для успішного виконання Договору була створена інституційна структура НАФТА, яка включає Комісію з вільної торгівлі на рівні міністрів торгівлі, Секретаріат і робочі групи (з торгівлі товарами, з торгівлі с /г продукцією, за стандартами, з фінансових послуг і т.д.). Але, на відміну від ЄС, в НАФТА відсутні будь наднаціональні структури.
Один з головних результатів функціонування НАФТА - досягнення торгового ефекту. Частка взаємного експорту зросла з 43% в 1990 р. до 56% в 2005 р. Ще один важливий результат стимулювання руху прямих інвестицій між країнами (за 10 років обсяг взаємних прямих інвестицій збільшився в 2 рази). Максимальні переваги від інтеграції одержують США завдяки більш ємного внутрішнього ринку, але чималі переваги мають також Канада і Мексика, конкурентоспроможність продукції яких зросла.
Одночасно у НАФТА існують великі проблеми. Одна з них - асиметричність інтеграційних процесів, активно йдуть між Мексикою та США, Канадою та США, тоді як між Мексикою та Канадою зв'язки залишаються на низькому рівні (в 2005 р. частка Мексики в експорті Канади склала 0,7%). Серед інших проблем - субсидування сільськогосподарського експорту США, що негативно позначається на рівні конкурентоспроможності аналогічної мексиканської продукції і веде до скорочення числа зайнятих у сільському господарстві Мексики. Однією з найгостріших є проблема нелегальної міграції мексиканців в США - хоча ще в 2000 р. президент Мексики запропонував поступово перейти до вільного переміщення осіб НАФТА протягом 10 років, переговори з цієї проблеми були зірвані через події вересня 2001 в США.