Поступово золотий стандарт вичерпав свої можливості, тому що не відповідав масштабам господарських зв'язків і умовам регулювання ринкової економіки. Перша світова війна призвела до кризи цієї валютної системи. Після неї світове співтовариство в особі країн, що займають лідируючі позиції по світовій торгівлі - близько 30 країн - вирішило відновити втрачену валютну систему, трохи адаптувавши її відповідно до нових умов.
Золотодевізний стандарт - друга міжнародна валютна система, заснована на міжнародному функціонуванні золота і провідних світових валют (т.зв. девізи).
Девізи - платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків. Сформувалося два основних способи розміну національної валюти в золото:
прямий - для валют, що виконували роль девізів (фунт стерлінгів, долар);
непрямий - для всіх інших валют даної системи.
Юридично ця валютна система була оформлена на Генуезькій міжнародній конференції в 1922 р. Вона функціонувала на таких основних принципах:
1. Основу системи становили золото і девізи (національні валюти). Національні кредитні гроші стали використовуватися як міжнародні платіжно-резервні кошти.
2. Збережено золоті паритети. Але Конверсія валют в золото стала здійснюватися не тільки безпосередньо, але й через іноземні валюти.
3. Оновлений режим плаваючих валютних курсів, без валютних золотих точок.
4. Валютне регулювання здійснювалося у формі активної валютної політики і міжнародних конференцій.
Генуезька конференція відбулася в Генуї (Італія) 10 квітня, і проходила до 19 травня 1922 року при участі представників 29 держав та 5 британських домініонів; вперше в конференції брали участь представники уряду РРФСР (яка не мала тоді міжнародного визнання); США відмовилися брати участь в роботі конференції і мали статус спостерігача.
Результати Генуезької конференції:
- країни почали наввипередки девальвувати свої валюти → в підсумку курси валют всіх країн стабілізувалися на рівні набагато нижче військового;
- тільки у Великобританії в 1925 р. було відновлено довоєнне золоте утримання фунта стерлінгів;
- стабілізація валют була проведена за допомогою іноземних кредитів (на обтяжливих умовах);
- висока вартість фунта стерлінгів зробила британські товари відносно дорогими → істотно ослабла конкурентоспроможність британської промисловості на світових ринках;
- Велика Депресія 1929-1934 рр. → США припинили кредитування іноземних позичальників;
- панічна втеча іноземних капіталів з Лондона → Британія призупинила платежі по зобов'язаннях золотом.
Криза Генуезької конференції:
Перший етап (1931 р.) - скасування золотого стандарту у Великобританії.
Причини: погіршення стану платіжного балансу; зменшення офіційних золотих резервів країни; різке скорочення експорту товарів і доходів від «невидимих» операцій.
Наслідок: крах валют Індії, Малайзії, Єгипту, ряду європейських держав, які залежали від Англії в економічному і валютному відношенні.
Другий етап (1933 р.) - скасування золотого стандарту в США.
Причини: значне і нерівномірне падіння цін; масові банкрутства банків (40%загальної кількості банків країни).
Наслідок: офіційна ціна золота була підвищена з 20,67 до 35 дол за тройську унцію;
девальвація долара стимулювала експорт США (товарний і фінансовий).
Підсумки кризи Генуезької конференції:
1. Масове банкрутства боржників (25 держав), які припинили зовнішні платежі.
2. Утворилася маса «гарячих» грошей, що стихійно переміщаються з однієї країни в іншу, що підсилило нестабільність платіжних балансів і коливань валютних курсів.
3. Валютні протиріччя переросли у валютну війну за допомогою: валютної інтервенції, валютного демпінгу, валютних обмежень і валютних блоків.
4. США розгорнули боротьбу за гегемонію долара, проте домоглися статусу резервної валюти лише після Другої світової війни.
5. У міжвоєнний період долар і фунт стерлінгів, які перебували в стані активної валютної війни, не одержали загального визнання.
6. Напередодні Другої світової війни не залишилося жодної стійкої валюти. Цьому сприяли позики та інвестиції зі США та Великобританії.
Перерозподіл офіційних золотих резервів:
1913 р. - заборгованість США - 7 млрд. дол, вимоги - 2 млрд. дол;
в 1914 р. 23% золотих запасів були зосередженими в США;
в 1914-1921 рр. чистий приплив золота в США склав 2,3 млрд. долл.;
в 1924 р. 46% золотих запасів виявилися зосередженими в США;
1926 р. зовнішній борг США зменшився більш ніж удвічі (3 млрд.дол), а вимоги до інших країн зросли в 6 разів (12 млрд.дол).
Валютно-фінансовий центр перемістився з Західної Європи в США. Це було обумовлено рядом причин: значно зріс валютно-економічний потенціал США; Нью-Йорк перетворився у світовий фінансовий центр; США з імпортера капіталу перетворилися на найбільшого експортера капіталу.
Особливості кредитування і фінансування зовнішньої торгівлі:
- враховуючи уроки міжсоюзницьких боргів, що виникли в результаті першої світової війни, США відмовилися від надання кредитів і віддали перевагу військовим поставкам по ленд-лізу, тобто в оренді (близько 50 млрд. дол, в тому числі 30 млрд. до Великобританії і країни Британської співдружності націй і 10 млрд. дол в СРСР);
- в якості валюти платежу використовувалася зазвичай валюта країни-боржника без права конверсії її в золото та іноземні валюти (таким способом Британія розплачувалася за поставки сировини і продовольства), в результаті виникла проблема стерлінгових авуарів;
- у військових умовах підвищилося значення золота як світових грошей - Великобританія та СРСР до введення ленд-лізу (1943 р.) оплачувала золотом поставки товарів з США (що призвело до його перекачуванню в американське казначейство)
Відмова від Золотого стандарту. Першими вийшли з системи золотого стандарту аграрні та колоніальні країни (1929-1930 рр.), Так як різко скоротився попит на сировину на світовому ринку і ціни на нього знизилися на 50-70%. У 1931 р. - Німеччина, Австрія та Великобританія, так як Німеччина та Австрія виявилися слабкою ланкою в МВС в зв'язку з відливом іноземних капіталів, зменшенням офіційного золотого запасу і банкрутством банків; Британія скасувала золотий стандарт через погіршення стану платіжного балансу і зменшення офіційних золотих резервів країни в зв'язку з різким скороченням експорту товарів. У квітні 1933 р. США вийшли з системи золотого стандарту; безпосередньою причиною скасування послужило значне і нерівномірне падіння цін. Це викликало масові банкрутства. Банкрутство 10000 банків підірвало грошово-кредитну систему США і привело до скасування розміну доларових банкнот на золоті монети. У 1936 р. Франція скасувала золотий стандарт. Вона підтримувала його довше інших країн. Штучне збереження золотого стандарту знижувало конкурентоспроможність французьких фірм.
В результаті кризи золотодевізний стандарт або Генуезька валютна система втратив відносну еластичність і стабільність. Незважаючи на скорочення розміну банкнот на золото у внутрішньому обороті, збереглася зовнішня конвертованість валют в золото за згодою центральних банків США, Великобританії, Франції. В цей час на базі національних валютних систем провідних країн починають складатися валютні блоки та зони.