Уже до 1973 року стало очевидно, що Бреттон-Вудська валютна система нежиттєздатна. Тим не менш, вона проіснувала ще 3 роки, коли були підписані нові угоди між країнами-членами МВФ у м. Кінгстон на острові Ямайка (1976 р.). Ця дата знаменує початок функціонування нової валютної системи. У 1978 році Кінгстонський договір був ратифікований державами-учасниками, також до Статуту МВФ були внесені додаткові зміни, які скасували золотий паритет і встановили валютний на базі валютного кошика СДР.
Дана абревіатура є простою транслітерацією від SDR (Special Drawing Rights - Спеціальні Права Запозичення). Назва Спеціальних Прав Запозичення СДР отримав тому, що відповідно до квот (частками країн у світовій торгівлі, закріпленими в співвідношенні валют в складі СДР) визначалися розміри кредитів, які держави могли отримати від МВФ.
Стандарт СДР - це метод порівняння середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до певного набору (кошику) інших валют. Питома вага кожної валюти в кошику СДР визначається з урахуванням частки країни в міжнародній торгівлі, а для долара береться до уваги його роль в міжнародних розрахунках.
Таблиця 6.1 . Розрахунок курсу СДР (на 31 серпня 1998р)
| Валюти | Питома вага валюти в кошику СДР (%) | Валютний курс за 1 долар | Валютні компоненти кошика СДР | Доларовий еквівалент валютних компонентів |
| 4=2*3 | 5=4/3 | |||
| Німецька марка | 1,758 | 0,446 | 0,253 | |
| Французький франк | 5,913 | 0,813 | 0,137 | |
| Японська ієна | 140,890 | 27,200 | 0,193 | |
| Фунт стерлінгів | 1,676 | 0,105 | 0,176 | |
| Долар США | 1,000 | 0,582 | 0,582 | |
| Разом | 1,342 |
Юридично ця система введена в 1978 р. на засіданні Тимчасового комітету (Комітет двадцяти) на Ямайці, на якому були сформульовані основні принципи нової валютно-фінансової системи:
1. Країни можуть використовувати будь-яку систему валютного курсу за власним вибором - фіксованого або плаваючого, встановленого в односторонньому порядку або на підставі багатосторонніх угод.
2. МВФ отримав повноваження здійснювати жорсткий нагляд за розвитком валютних курсів і угодам про їх встановлення.
3. Скасовано офіційна ціна золота, і воно перестало грати роль офіційного засобу платежу між МВФ і його членами.
4. Створені спеціальні права запозичення (СДР) як додатковий резервний актив у міжнародній валютній системі.
5. Фактично за СДР ховається долар, який домінує у валютній корзині СДР і залишається провідним міжнародним платіжним і резервним засобом.
Реальна практика валютних відносин, які здійснювалися на підставі Кінгстонської угоди, не підтвердила можливості повного витіснення долара з позиції ключової міжнародної валюти. Після 1981 р. адміністрації Р.Рейгана вдалося здійснити ряд стабілізаційних заходів по зміцненню позиції долара. Тому і в нині діючій валютно-фінансовій системі американська валюта обслуговує близько 2/3 міжнародних розрахунків. Таким чином, Ямайська валютна система функціонує не за принципом паперово-валютної (як передбачалося), а за принципом паперово-доларового валютного стандарту.
6.3. Валютний курс і фактори, що впливають на його формування
Весь облік макроекономічних операцій здійснюється кожною з країн в національній валюті. Для розвитку взаємодії інституційних одиниць різних країн в рамках міжнародної економіки необхідна наявність якогось механізму, що дозволяє, з одного боку, порівнювати між собою параметри економічного розвитку, а з іншого - розраховуватися за товари і послуги, придбані за кордоном. Таким механізмом є валютний курс.
Валютний курс - ціна одиниці національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти. Може встановлюватися законодавчо або визначається в процесі їх взаємної котирування.
Валютний курс необхідний для обміну валют при торгівлі товарами і послугами, русі капіталів і кредитів; для порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн; для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм, банків, урядів і фізичних осіб.
Валютні курси поділяються на два основні види: фіксовані та плаваючі.
Фіксований валютний курс коливається у вузьких рамках. Плаваючі валютні курси залежать від ринкового попиту та пропозиції на валюту і можуть значно коливатися по величині.
В основі фіксованого курсу лежить валютний паритет, тобто офіційно встановлене співвідношення грошових одиниць різних країн. В сучасних умовах валютний курс базується на валютному паритеті - співвідношенні між валютами, встановленому у законодавчому порядку, і коливається навколо нього.
Валютне котирування - визначення валютного курсу на основі обраних ринкових механізмів. У різних країнах використовуються різні методи котирування:
1) прямий - вираз одиниці іноземної валюти у національній валюті. В даний час більшість країн світового співтовариства використовують пряме котирування, причому національна валюта прирівнюється до долара США. Це обумовлено тим, що долар США забезпечує здійснення більш 2/3 міжнародних торговельних операцій;
2) непрямий - вираз національної грошової одиниці у валюті іншої країни. Наприклад, 1 фунт стерлінгів - це 1,5 долара. Це обумовлено тим, що до 1910 р. міжнародні торговельні операції в основному забезпечували фунт стерлінгів, і до нього прирівнювалися валюти країн світу.
Фактори, які впливають на валютний курс. Серед них можна виділити наступні:
1. Темп інфляції. Співвідношення валют по їх купівельній спроможності (паритету купівельної спроможності), відображаючи дію закону вартості, служить своєрідним хребтом валютного курсу. Тому на валютний курс впливає темп інфляції. Чим вище темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Інфляційне знецінення грошей в країні викликає зниження купівельної спроможності і тенденцію до падіння їх курсу до валют країн, де темп інфляції нижче. Дана тенденція звичайно простежується в середньо- і довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.
Залежність валютного курсу від темпу інфляції особливо велика у країн з великим об'ємом міжнародного обміну товарами, послугами і капіталами. Це пояснюється тим, що найбільш тісний зв'язок між динамікою валютного курсу і відносним темпом інфляції виявляється при розрахунку курсу на базі експортних цін.
2. Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, так як боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань.
3. Різниця процентних ставок в різних країнах. Зміна процентних ставок в країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі національних, за кордон.
4. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденцію до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху "гарячих" грошей.
5. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках.
6. На курсове співвідношення валют впливає також прискорення або затримка міжнародних платежів. В очікуванні зниження курсу національної валюти імпортери прагнуть прискорити платежі в іноземній валюті, щоб не нести втрат при підвищенні її курсу. При зміцненні національної валюти, навпаки, переважає її прагнення до затримки платежів в іноземній валюті.
7. Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками, що справляють вплив на валютний курс. Причому ділери враховують не тільки дані темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, але і перспективи їх динаміки.
Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, у тому числі валютно-кредитних і фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних і виграші інших країн.
Девальвація – зниження курсу національної валюти, що вигідно експортерам.
Ревальвація - підвищення курсу національної валюти, щовигідно імпортерам.
В цілому знецінення національної валюти (девальвація) надає можливість експортерам цієї країни знизити ціни на свою продукцію в іноземній валюті, отримуючи премію при обміні вирученої іноземної валюти на здешевілу національну, і мають можливість продавати товари за цінами нижче середньосвітових, що веде до їх збагачення за рахунок матеріальних втрат своєї країни. Експортери збільшують свої прибутки шляхом масового вивозу товарів. Але одночасно зниження курсу національної валюти (ревальвація) робить дорожчим імпорт, оскільки для отримання цієї ж суми в своїй валюті іноземні експортери змушені підвищити ціни, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті, збільшує тяжкість зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивіз прибутків, відсотків, дивідендів, одержуваних іноземними інвесторами у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і подальшого їх експорту.