Однією зі складових частин світового господарства є міжнародний ринок праці, поява якого стає можливою тільки тоді, коли починає діяти механізм стихійного регулювання попиту і пропозиції іноземної робочої сили. Економічний та соціальний розвиток людства на початку ХХІ ст., відбувається в умовах поглиблення глобалізаційних процесів. Ці тенденції є тими загальними економічними аспектами, які породжують міжнародну міграцію робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили(labour force migration) (ММРС) - це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в межах міжнародного ринку праці на термін більше року, обумовлене характером розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, дією економічних законів.
Протягом останніх 10 років кількість міжнародних мігрантів зросла з 150 млн. в 2000 р. до 214 млн. у 2010 р. осіб. Якщо у 2000 р. кожен 35-ий житель планети ставав мігрантом, то сьогодні – кожен 33-ій.
Одна й та сама людина є емігрантом стосовно країни виїзду та іммігрантом стосовно країни в’їзду. Найбільш загальним показником, що характеризує міграційні процеси, є міграційне сальдо — різниця між імміграцією до країни та еміграцією за її межі.
Залежно від просторового горизонту переміщення можна виділити такі види міжнародної трудової міграції:
- зовнішня міграція - це переміщення населення за межами певної країни;
- внутрішньоконтинентальна міграція - це переміщення населення між країнами в межах одного континенту;
- міжконтинентальна міграція - це переміщення населення між країнами різних континентів.
Залежно від терміну переміщення міжнародна трудова міграція поділяється на такі види:
- постійна міграція - це виїзд (в'їзд) населення в іншу країну на постійне місце проживання;
- тимчасова міграція - це робота за кордоном протягом певного обмеженого часу з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;
- сезонна міграція - це щорічна міграція на період певного сезону (як правило, для збирання врожаю сільськогосподарських культур) з подальшим поверненням на батьківщину;
- маятникова міграція - це постійна робота в одній країні при проживанні в іншій, як правило, прикордонній країні за наявності необхідних міжнародних угод між країнами.
За характером організації міграційних потоків:
- добровільна – непримусове переміщення робочої сили;
- примусова – виселення громадян із своєї країни на основі рішення судових організацій;
- організована - переміщення населення згідно з національним законодавством (наприклад візовий режим);
- нелегальна – самовільне переміщення населення щодо кордонів країни всупереч законодавству.
Згідно з професійним складом можна виділити такі види міграції:
- міграція робітників (наприклад, нефтяників);
- міграція спеціалістів (наприклад, програмістів);
- міграція представників гуманітарних професій (наприклад, співаків, авторів).
За якісним рівнем розрізняють:
- міграція робочої сили низької кваліфікації;
- міграція робочої сили високої кваліфікації;
- міграція вчених ("відплив умів").
За напрямками руху існують такі види міжнародної трудової міграції:
- еміграція - виїзд працездатного населення країни за її межі;
- імміграція - в'їзд працездатного населення до країни з-за її меж;
- рееміграція - повернення емігрантів на батьківщину.
За відсутності міжнародної міграції, населення віком від 20 до 64 років в розвинених країнах знизиться на 23 %, з 741 млн. до 571 млн. осіб до 2050 року. Отже, в наступні чотири десятиріччя країни, що розвиваються, можуть стати ресурсом працездатного населення для розвинених країн, в яких відбувається старіння нації.
Тенденції міжнародної міграції робочої сили залежать від таких типових явищ, як економічні цикли, рух інвестицій, стан зайнятості та безробіття тощо.
До економічних причин міжнародної трудової міграції належать:
- нерівномірність економічного розвитку країн;
- нерівномірність процесу нагромадження капіталу в окремих країнах, що призводить до відносного перенаселення в одних країнах і браку робочої сили в інших;
- невідповідність структурних зрушень в економіці і структурі сукупної робочої сили певних країн, що призводить до структурного безробіття, а отже до надлишку робочої сили певної кваліфікації в одних країнах та браку в інших
- стабільний і порівняно високий рівень заробітної плати в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);
- розширення діяльності ТНК, тобто прискорення інтернаціоналізації виробництва;
- розвиток і поглиблення інтеграційних процесів.
До неекономічних причин міжнародної трудової міграції можна віднести:
- прагнення до підвищення рівня матеріального добробуту та поліпшення умов праці та життя;
- етнічно-культурна близькість країни міграції;
- тяжіння до реалізації потреб у розвитку особистості;
- природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;
- політичні причини;
- військові причини;
- релігійні причини тощо.
Основні причини існування міжнародної трудової міграції для країн-учасниць міграційних процесів:
а) з боку країни, з якої іде міграція (країна-донор): велика густота населення, масове безробіття, низький життєвий рівень і заробітна плата, виробнича необхідність (для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених країнах).
б) з боку країн, які приймають міграцію (країна-реципієнт): потреба у додатковій висококваліфікованій робочій силі, потреба у додатковій дешевій робочій силі, порівняно висока зарплата.